WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір перевезення - Курсова робота

Договір перевезення - Курсова робота

транспорту).
Підстави для звільнення сторін від відповідальності за невиконання плану перевезення передбачені також на інших видах транспорту. Проте,коли невиконання плану перевезення сталося з причин, не зазначених у цих переліках, але які не можуть бути визнані і як провина сторони у зобов'язанні, відповідальність з перевізника чи відправника не знімається. Це є передбачений ст. 209 ЦК України відступ від принципу винної відповідальності, тобто випадок відповідальності незалежно від вини.
Принцип реального виконання зобов'язань, які випливають з плану перевезення, полягає в тому, що на вимогу вантажовідправника неподані перевізні засоби в одному періоді перевізник повинен надолужувати у наступних періодах. Цей обов'язок перевізника кореспондує обов'язку відправника як постачальника за договором поставки поповнювати недопоставлену кількість продукції у наступних здавальних періодах. У даному випадку норми, що регулюють договірні відносини з поставок, взаємодіють з нормами транспортного законодавства. Зокрема, залізниця у разі неподачі з її вини перевізних засобів для виконання місячного плану перевезення вантажів зобов'язана на вимогу вантажовідправника виділити перевізні засоби для поповнення недовантаження, протягом наступного місяця цього самого кварталу. Перевізні засоби, не подані в останньому місяці кварталу, мають бути виділені у першому місяці наступного кварталу.
На морському та річковому транспорті поповнення недовантажень здійснюється у межах навігаційного періоду.
Сторонами у договорі перевезення вантажу є перевізник і відправник. Перевізниками вважаються ті транспортні організації, які мають права юридичної особи та яким надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами (кодексами). Це, зокрема, залізниці, річкові та морські пароплавства, авіаційні підприємства та автогосподарства. Якщо перевезення вантажу здійснюється у прямому, прямому змішаному сполученні, то учасниками перевізного процесу на стороні перевізника виступають кілька транспортних організацій одного чи кількох видів транспорту. Договір з відправником вантажу укладає транспортна організація, яка сама або через свої підрозділи приймає вантаж для перевезення у пункті відправлення. Всі наступні транспортні організації, які беруть участь у перевезенні, щодо початкового перевізника є третіми особами, на які за діючими на транспорті правилами покладається виконання зобов'язання з перевезення (ст. 164 ЦК).
Відправниками вантажів можуть бути як організації (юридичні особи), так і громадяни, яким вантаж належить або на праві власності, або на праві повного господарського відання, або на праві оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.
Крім перевізника та відправника, учасником перевезення є також одержувач вантажу. Вантажоодержувач, як правило, перебуває у договірних відносинах з вантажовідправником (з поставки, контрактації, купівлі-продажу тощо) і вже на основі цих договорів повинен прийняти доставлений йому перевізником вантаж.
Обов'язок одержувача прийняти вантаж у пункті призначення випливає також з юридичного факту укладення договору перевезення конкретного вантажу. Цей обов'язок закріплено у транспортних статутах (кодексах). Так, на залізничному транспорті вантажоодержувач повинен прийняти і вивезти зі станції вантаж, який прибув на його адресу. В разі прибуття вантажу, поставка якого не передбачена договором, одержувач повинен прийняти цей вантаж від станції на відповідальне зберігання. Вантажоодержувач може відмовитися від прийняття вантажу лише в тому разі, коли його якість внаслідок псування чи пошкодження змінилася настільки, що і виключається можливість повного або часткового використання вантажу.
Отже, договір перевезення вантажу можна розглядати як договір на користь третьої особи (одержувача), для якої виникають не лише права (наприклад, вимагати від перевізника видачі вантажу), а й передбачені транспортними правилами обов'язки (прийняти вантаж, здійснити доплату за перевезення тощо).
Перевезення вантажу оформляється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом при перевезеннях вантажів залізничним і річковим транспортом є накладна (ст. 67 Статуту внутрішнього водного транспорту), автомобільним - товарно-транспортна накладна (ст. 47 Статуту автомобільного транспорту), морським - коносамент (статті 134 і 135 Кодексу торговельного мореплавства)1).
Особливу увагу слід приділити договору морського перевезення.
Досліджуючи цей договір, учені відносили до предмета дослідження як перевезення, які здійснюються за т коносаментами, рейсовими чартерами, так і договори фрахтування не укомплектованих екіпажем суден на певний час (тайм-чартер). Відзначаючи наявність у договорі тайм-чартеру ознак договору оренди судна з метою переве-зення вантажів, дослідники (А. Кейлін, П. Самойлович, М. Тарасов), однак, розглядали його як договір морського перевезення2).
Це було певною мірою виправдано нормами чинного на той час законодавства. Так, у Кодексі торгового мореплавства СРСР, затвердженому ЦВК і РНК СРСР 14 червня 1929 р. 3) норми, що регулювали договір тайм-чартеру, містилися у гл. V - про договори морського перевезення.
При цьому договір морського перевезення вантажів за коносаментами має всі ознаки реальної угоди, договори рейсового чартеру, тайм-чартеру відносять до консенсуальних угод.
Пізніше дослідники дедалі більше схилялися до думки, що тайм-чартер не є договором морського перевезення, а с договором найму судна (13, с. 51]. Це, на нашу думку, не зовсім точно відповідає правовій суті цього договору. Визнати тайм-чартер договором майнового найму можна було б тільки тоді, коли відповідно до угоди сторін транспортний засіб і передається у користування одній з них без обслуговуючого персоналу, інакше таке визнання суперечило б сутності найму само майна, а не чого-небудь іншого (2, с. 584]1). Найближче до договору майнового найму стоїть бсрбоут-чартер - договір фрахтування морсь-кого судна, не спорядженого і не укомплектованого екіпажем (ст. 203 КТМ України).
Серед договорів морського перевезення вантажів тепер називаються лише два види: 1) договір морського перевезення вантажів за коносаментом; 2) договір морського перевезення за рейсовим чартером. Причому перший дослідники називають реальною угодою, другий - консенсуальною.
Перевезення вантажів за коносаментами практикується при регулярних плаваннях без надання під завантаження всього судна або його визначеної частини, коли на судні відправляють вантаж багатьох вантажоодержувачів. За рейсовими чартерами здійснюється перевезення вантажів, якщо договір перевезення передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень. Викладене вище
Loading...

 
 

Цікаве