WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Немайнові права громадян України - Курсова робота

Немайнові права громадян України - Курсова робота

особистий характер. Дві ці ознаки повинні знайти адекватне відображення у визначенні поняття особистих немайнових відносин. У відповідності з цим особисті немайнові відносини можна визначити як відносини, які виникають з приводу немайнових благ, в яких здійснюється індивідуалізація особи, шляхом виявлення та оцінки її соціальних якостей. Індивідуальні якості окремих осіб можуть проявитися лише у повірянні з іншими особами. У відповідності з цим належна індивідуалізація особи будь-якого суб'єкта здійснюється тільки у рамках абсолютних відносин, які пов'язують даного суб'єкта з іншими оточуючими його особами. Тому всі особисті немайнові відносини носять абсолютний характер. Так, до особистим немайновим відносяться абсолютні відносини, які виникають з приводу честі та гідності громадян, оскільки в рамках даних суспільних відносин проходить індивідуалізація громадян як особистостей. Особисті немайнові відносини складаються з проводу імені людини, так ім'я індивідуалізує людину і невід'ємне від особи [19]1.
Особистим немайновим відносинам, які складають предмет цивільного права, притаманні певні спільні ознаки:
- вони утворюються у духовній сфері життя суспільства і не мають майнового, економічного змісту (хоча можуть бути пов'язані з майновим правом). У так званих чистих особистих немайнових відносинах відсутній безпосередній зв'язок з майновими відносинами. Це, звичайно, не означає, що ці два види відносин взагалі не залежить одні від одних. Йдеться про те, що ці види відносин не мають правового зв'язку.
- мають особистий характер, оскільки складаються з приводу особливої категорії об'єктів - немайнових благ (честі, гідності, імені, особистої недоторканості громадянина тощо), які неможливо відокремити від конкретної особи (фізичної та юридичної);
- мають абсолютний характер. Носії цих прав є уповноваженими особами, а всі інші, стосовно нього і з приводу цих прав - зобов'язані особи [20]2.
Погоджуючись із такою характеристикою, слід звернути увагу на те, що усі права, які складають предмет цивільного права, взаємопов'язані між собою, доповнюють один одного. Особисті немайнові права можуть виникати безпосередньо з майнових відносин [11]3. Наприклад, охорона честі, гідності, ділової репутації тісно пов'язана із захистом майнових прав підприємця, його фірми, комерційної репутації. Відомий російський вчений у галузі цивільного права І.А. Покровський зазначав, що праобразом та попередником зазначеного права на ім'я є право торгівця на фірму. З фірмою пов'язувалася відома репутація, яка нерідко вже сама про собою представляла велику цінність [17]4.
Отже, особисті немайнові права - це права, які утворюються у духовній сфері життя суспільства, не мають особистий характер і носії цих прав є уповноваженими особами, а всі інші, стосовно нього і з приводу цих прав - зобов'язані особи, тобто мають ще й абсолютний характер.
Щодо класифікації особистих, то це викликає певні складності, які пов'язані із недостатньою кількість правового матеріалу, який регулює дані відносини. У діючому Цивільному кодексі передбачена тільки стаття 7, яка захищає честь, гідність та ділову репутацію громадян та організацій. У Конституції України міститься цілий ряд статей, які закріплюють особисті немайнові права: право на життя (стаття 27), право на повагу до його гідності (стаття 28), право на повагу до гідності (стаття 28), а також право на свободу та особисту недоторканість (стаття 29), право на недоторканість житла (стаття 30), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (стаття 31), право на не втручання в його особисте і сімейне життя (стаття 33).
Н.Д Єгоров наводить у своїй праці ряд класифікацій особистих немайнових прав громадян.
О.Л. Красавчікова зазначила, що у діючому законодавстві (так як і в юридичній науці) не склалося єдиної системи особистих немайнових прав. У силу цього вона розподіляє їх за наступною схемою: спочатку виділяються такі види особистих немайнових прав, як право на особисту недоторканість, право громадянина на ім'я і право юридичної особи на найменування право громадян на вибір місця проживання і право на вибір роду діяльності. Потім виділяється окремий інститут цивільно-правової охорони особистого життя. Ядро цього інституту суб'єктивне права на охорону особистого життя, яке складається із двох груп взаємопов'язаних повноважень. Перша група має своєю функцією здійснення охорони недоторканості особистого життя громадян (право на недоторканість житла, право на недоторканість засобів особистого спілкування, право на недоторканість особистої інформації), а друга - охорону таємниці цього життя (таємниця усиновлення, лікувальна таємниця, банківська таємниця, адвокатська таємниця). Особливо виділяється також інститут цивільно-правового захисту честі та гідності. Виділення таких неоднозначних структурних частин на основі добровільновибраного критерію навряд чи може претендувати на наукову обґрунтовану систему цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин.
По-іншому класифікує особисті немайнові права Г.П. Савичев. Він виділяє три групи особистих немайнових прав: права, пов'язані із самою особою - носієм прав, права, які обумовлені суспільним устроєм, його принципами та ідеалами; права, які набуті громадянином чи юридичною особою. Достоїнство даної класифікації у тому, що в її основі лежить єдиний критерій. Проте вона не враховує у повній мірі особливості цивільно-правового регулювання окремих видів особистих немайнових відносин. Так, в групу особистих немайнових прав, яке набуте громадянином чи юридичною особою, Г.П. Савичев включає і право на авторське ім'я та право на власне зображення. Разом з тим характер цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин, які виникають з приводу авторського імені, значно відрізняється від правового регулювання особистих немайнових відносин з проводу зображення громадян. І навпаки, такі немайнові права, як право на ім'я, право на авторське ім'я, опинилося у різних класифікаційних групах. Перше - у групі прав, пов'язаних з особистістю - носіїв цих прав, а друге - у групі прав, які набуті громадянином чи юридичною особою. Разом з тим зміст особистих немайнових відносин, які виникають і в першому та другому випадках, такий, що пропонує у багато чому схожі між собою за характером правові норми їх опосередкування. До того ж, як вважає Н.Д. Єгоров, навряд чи правильнорозглядати право на авторське ім'я як особисте немайнове право, не пов'язано з майновими.
Більш доцільною виглядає класифікація особистих немайнових прав, яка запропонована В.Л. Слесаревим. Він виділяє наступні три групи особистих немайнових прав: право на охорону особистої свободи і недоторканості, право на охорону недоторканості сфери особистого життя і право на охорону духовних цінностей, які індивідуалізують особистість. Ця класифікація може бути покладена в основу структурної диференціації цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин. Проте найменування правових інститутів, які виділяються на основі цієї класифікації, повинно орієнтуватися не на захист особистих немайнових прав, а на наділення громадян та організацій відповідними немайновими правами, які, як і будь-які особисті суб'єктивні права, захищаються відповідними їх природі способами.
Із врахуванням вищеназваного, Н.Д. Егоров виділив три правових інститутів: право на немайнові блага, які втілені у самій особі, право на особисту недоторканість і свободу; право на
Loading...

 
 

Цікаве