WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання земельної реформи в Україні - Реферат

Правове регулювання земельної реформи в Україні - Реферат


Р Е Ф Е Р А Т НА ТЕМУ:
Правове регулювання земельної реформи в Україні
?
Становлення і розвиток українського земельного права після проголошення незалежності України зумовлений формуванням і розвитком правової системи України, спрямованої на забезпечення широкомасштабної економічної реформи та її складової частини - земельної реформи. У цьому напрямі формувалося законодавство щодо економічного блоку відносин, які утворювалися в процесі реформування економіки. Як відомо, в Україні. Російській Федерації та інших країнах СНД економічні реформи почали здійснюватися з 1990 р., головними елементами яких були перехід від планово-регулюючої до ринкової економіки; роздержавлення економіки; приватизація державного майна; розвиток підприємництва на базі різних форм власності і розширення господарської самостійності підприємств: розвиток корпоративних форм господарювання і різних форм кооперації, відродження селянських (фермерських) господарств у сільському господарстві.
Із прийняттям Закону УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" в Україні стали впроваджуватися такі основні принципи економічної самостійності, як різноманітність і рівноправність форм власності та їх державний захист; децентралізація власності і роздержавлення економіки; повна господарська самостійність і свобода підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб. Законом було проголошено, що власність в УРСР виступає в: державній, колективній, індивідуальній (особистій і приватній трудовій власності) формах. Вони затверджені Законом УРСР "Про власність'' від 7 лютого 1991 р.2. 7 липня 1992 р. до цього Закону були внесені зміни і доповнення, за якими власність в Україні виступає у приватній, колективній, державній формах.
За Земельним кодексом УРСР від 13 грудня 1990р. право державної власності на землю зберігалось, але вводилось право громадян УРСР на довічно успадковане володіння землею (ст.6). Законом України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 р. в Україні встановлено державну, колективну і приву гну форми власності на землю. Всі форми власності визнані рівними. Вони були відтворені і в редакції Земельного кодексу України прийнятому 13 березня 1992 р.
Вирішальне значення для остаточного розв'язання права власності і свободи підприємництва має Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. У ст. 13 Основного Закону держави закріплено, що суб'єктом права на землю та інші природні ресурси є український народ, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону. Конституція України не передбачає інституту права колективної власності на землю. Вона його офіційно не проголошує, але і не забороняє. Треба виходити з того, що цей інститут в Земельному кодексі України, як і в Законі "Про власність". після прийняття Конституції України збережено.
Законодавче визнання права приватної і колективної власності зумовлювало необхідність проведення земельної реформи. Початком проведення земельної реформи в Україні можна вважати 15 березня 1991 р.. коли набрали чинності прийняті Верховною Радою УРСР Земельний кодекс та постанова "Про земельну реформу". Згаданою постановою всі землі України були проголошені об'єктом земельної реформи. Основним завданням земельної реформи був перерозподіл земель з одночасним наданням їх у довічне успадковане володіння громадянам, постійне користування колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам, установам та організаціям, а також у користування з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання й охорони земель. Проведення земельної реформи було покладено на органи місцевої державної влади і місцевого самоврядування. Започаткування земельної реформи згідно з цим земельним законодавством не усувало монопольного права державної власності на землю.
З часу набуття ч шості Закону України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 р і Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992р., якими було введено право приватної, колективної (державної форм власності на землю, розпочався другий, істотно новий етап земельної реформи, в основу якого покладена зміна форм власності на землю, її приватизація. Згодом законодавчі акти спрямовувалися не лише на перерозподіл земель суб'єктами господарювання, а й на здійснення нового напряму у земельних відносинах- приватизації землі. Тим самим держава відмовилася від монополії права державної власності на землю, а земельне право як галузь права набуло істотно нового змісту.
По-новому визначається предмет правового регулювання, а також правомочності суб'єктів права на землю і зміст земельних правовідносин. До прийняття Конституції України, інших законодавчих актів про землю дискусія про форми власності на землю, про правовий режим землі ще не закінчилася. Водночас існував спір між представниками двох концепцій приватизації землі. Перша з них передбачала передачу земельних ділянок у приватну власність і користування, в тому числі на умовах оренди, виробникам сільськогосподарської продукції та в колективну власність - колективним сільськогосподарським товаровиробникам, збереження державних сільсько-господарських підприємств, яким земля надається у постійне користування. Друга концепція передбачала перерозподіл землі між усіма громадянами України, проведення так званої "бонізації" землі, яка базувалася нз принципі, що кожний громадянин мав би право на земельну ділянку. Для реалізації цієї концепції пропонувалося видавати громадянам приватизаційний папір - бону, який громадянин міг би обміняти на приватизаційний майновий сертифікат чи на приватизаційний житловий чек. У Земельному ї.даксі України (1992 р.) одержала підтримку перша концепція.
Важливо не лише законодавче визнати право приватної і колективної власності на землю, а й здійснити зміну форм власності, трансформацію перетворення державної власності на землю на недержавні. Для цього необхідний механізм перетворення, організаційно-перебудовна робота, а також роз-роблення концепції здійснення земельної реформи відповідно до прийнятого законодавства. Першим кроком у цій справі були заходи про передачу колгоспами і радгоспами, іншими сільськогосподарськими підприємствами 7 - 10 % земель місцевим радам із зарахуванням їх до категорії земель запасу. Такі землі призначалися для передачі їх у власність чи надання у користування громадянам України, які виявили бажання займатися селянським (фермерським) господарством. Ще 15% земель передані місцевим радам до резервного фонду. Земельні ділянки із резервного фонду передаватись у власність і надавались у користування громадянам дляведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства чи для інших сільськогосподарських потреб. Решта земель, які перебували у постійному користуванні колгоспів, передавались у
Loading...

 
 

Цікаве