WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розвиток конституційного процесу 1992-1996 р. в Україні - Реферат

Розвиток конституційного процесу 1992-1996 р. в Україні - Реферат

Робочій групі вдалося в стислі строки підготувати проект Основного Закону і 15 листопада подати його до Конституційної комісії [4, с. 38-39].
24 листопада 1995 р. Конституційна комісія схвалила в цілому цей проект і підтримала пропозицію Президента України про утворення нової робочої групи для доопрацювання конституційного проекту. Проект, розроблений першою робочою групою і доопрацьований другою робочою групою, був винесений на обговорення Конституційної комісії 12 березня 1996 р. і рекомендований до розгляду Верховною Радою України. Вже 20 березня проект Конституції України був поданий на спеціальне засідання парламенту. Співголови Конституційної комісії Л.Д.Кучма та О.О.Мороз попри відмінності поглядів і оцінок проекту були одностайні в прагненні якнайшвидшого прийняття Основного Закону.
2 квітня Верховна Рада України внесла питання про проект Конституції України до порядку денного пленарних засідань, а 17 квітня розпочався його розгляд. У парламенті над проектом спочатку працювала міжфракційна ініціативна група, а з 5 травня - створена на її основі Тимчасова спеціальна комісія з доопрацювання проекту Конституції України на чолі з народним депутатом України М.Д.Сиротою.
28 травня - 4 червня 1996 р. відбулося перше читання проекту, а через два тижні - друге читання. Доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією проект Основного Закону був прийнятий Верховною Радою у першому читанні
4 червня (258 голосів - "за"). Під час підготовки до другого читання до проекту Конституції України Тимчасова спеціальна комісія врахувала близько 6 тисяч поправок.
Ситуація загострилася 26 червня 1996р., коли Рада національної безпеки України і Рада регіонів при Президентові України виступили з різким засудженням будь-яких подальших зволікань з прийняттям нової Конституції України, оскільки вони загострюють соціально-економічну ситуацію в державі. Того ж дня Президент України видав указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 р. щодо прийняття нової Конституції України, в основу якої було покладено варіант проекту Основного Закону у редакції робочої групи від 11 березня 1996 р.
Цей проект загрожував існуванню парламенту в тодішньому його складі, оскільки передбачав створення двопалатного парламенту - Національних Зборів України. До того ж у разі прийняття Конституції шляхом всенародного голосування авторитет парламенту був би суттєво підірваним.
У відповідь на це Верховна Рада України вирішила вести роботу в режимі одного засідання до прийняття нової Конституції України. 28 червня 1996 р. о 9 годині 18 хвилин після майже 24 годин безперервної праці Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України ("за" проголосували 315 народних депутатів) [5, с. 50-51]. Після прийняття Конституції України Президент скасував свій указ про проведення всеукраїнського референдуму.
3. Значення прийняття Конституції для розвитку конституційного права України
Прийняття Основною Закону нашої держави - це визначна подія в її історії, у житті її народу. Завершився тривалий і надзвичайно складний конституційний процес, і розпочався якісно новий етап у розвитку суспільства і держави.
Розглядати Конституцію України лише як правовий акт було б не зовсім правильно. Вона є надзвичайно важливим політико-правовим документом довгострокової дії, яким збагатилася наша держава, підвалинами не лише сучасних, а і майбутніх перетворень у суспільстві, основою його консолідації. Одночасно хотілося б звернути увагу, що в ній містяться і окремі моральні орієнтири соціальної справедливості.
Конституція закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її житія. Вона заклала серйозні підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. На конституційному рівні закріплене положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежні і здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України [2, с. 11].
Через зміст Конституції проводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. І це є головним її обов'язком. Ми вже сьогодні усвідомлюємо, що інакше і не повинно бути. Адже Український народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тому держава з її апаратом повинна служити, перш за все, своєму народові.
Висновки
Прийняття Конституції України 28 червня 1996 р. стало основним здобутком першого періоду (1991 - 1996 рр.) і водночас точкою відліку другого періоду (1996 - 2000 рр.) розвитку конституційного права незалежної України. Чинна Конституція підсумувала попередній розвиток суспільства й держави, створила об'єктивно необхідні правові основи їх функціонування і подальшого розвитку, зумовила незворотність цих процесів і нове ставлення до України інших держав та міжнародних органів й організацій.
Прийняття Конституції України мало важливе політичне, економічне, соціальне тадуховне значення. Новий Основний Закон сприяв примиренню та консолідації політичних сил, подоланню економічної кризи, причиною якої в багатьох випадках були недосконалість та колізійний характер національного законодавства, розв'язанню на конституційному рівні соціальних проблем та гармонізації міжнаціональних і міжконфесійних взаємовідносин в Україні, зміцненню духовності українського народу.
Конституція проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою; визнала людину найвищою соціальною цінністю і утвердила реальне народовладдя; підсумувала попередній розвиток суспільства й держави, створила об'єктивно необхідні правові основи їх функціонування і подальшого розвитку, зумовила незворотність цих процесів.
Нова Конституція України врахувала досягнення вітчизняної і світової конституційної наукової думки і практики конституційного будівництва. Вона є втіленням національної ідеї і ментальності українського народу, доказом здатності української нації як політичної й етнічної спільності до державотворення і правотворчості. Основний Закон став програмою подальшого розвитку України у політичному, економічну, соціальному і культурному напрямах і документом для входження України до світового і передусім європейського співтовариства як рівноправного і повноцінного суб'єкта.
Використана література
1. Історія держави і права України: Навч. посібник / А.С. Чайковський (кер. кол. авт.), В.І. Батрименко, О.Л. Копиленко та ін.; За ред. А.С. Чайковського. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 384 с. 359-370
2. Коментар до Конституцій України. - К., 1996. - 376 с.
3. Конституційне право України / За ред. доктора юрид. наук, проф. В.Ф. Погорілка. - Київ, Наукова думка, 1999. - 734 с.
4. Конституція незалежної України / За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С. Шемшученка, В.О. Євдокимова. - К., 2000.
5. Мироненко О.М. Історія Конституції України. - К., 1997.
6. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. - монографія. - К.: Ін Юре, 2002. - 734 с. 99-117
7. Шаповал В. Конституційні акти України першої половини 90-х років ХХ ст. (питання кваліфікації) // // Право України. - 2000. - № 6. - с. 5-10.
8. Шаповал В. Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії // Право України. - 1998. - № 5. - с. 34-36.
9. Шемшученко Ю. Від Декларації - до Конституції // Правова держава. - 1997. - Вип. 8. - с. 4-7.
Loading...

 
 

Цікаве