WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розвиток конституційного процесу 1992-1996 р. в Україні - Реферат

Розвиток конституційного процесу 1992-1996 р. в Україні - Реферат

липня 1991 р. [1, с. 361-362]
Важливою віхою в конституційному розвитку незалежної України стала судово-правова реформа 1992 - 1994 рр. У квітні 1992 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію судово-правової реформи, головним завданням якої стала розбудова досконалої, незалежної у здійсненні своїх повноважень національної судової системи. Невдовзі український парламент прийняв ряд законів, спрямованих на реалізацію завдань, визначених Концепцією, а саме: Закони України "Про Конституційний Суд України" 1992 р.; "Про судоустрій України" від 17 червня 1992р.; "Про статус суддів"; "Про органи суддівського самоврядування" від 2 лютого 1994р. При цьому запорукою ефективного реформування судової системи України стала правова реформа організації та діяльності органів попереднього слідства, прокуратури, адвокатури та визначення правового статусу і компетенції органів юстиції, внутрішніх справ, органів державної безпеки. В цей період Верховна Рада України приймає відповідні Закони України: "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.; "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992р.; "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р.; "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. Характерно, що, окрім демократичних засад судоустрою, тогочасне чинне законодавство закріплювало пріоритет правоохоронних функцій у діяльності органів міліції та державної безпеки.
Були законодавчо закріплені і концептуальні положення про політичний плюралізм, свободу слова, віросповідання тощо. Зокрема, Верховна Рада України прийняла Закон "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р., Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р.
Було також створено законодавчу базу реформування органів місцевого самоврядування, що отримала - закріплення в Законі України "Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування", прийнятому в березні 1992р. Конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад визначався в Законі України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" від 4 лютого 1994 р.
Надалі виникла потреба щодо регулювання конституційно-правового статусу осіб, які, не будучи громадянами України, перебувають на її території, іноземців, осіб без громадянства та біженців. З цією метою-Верховна Рада України прийняла Закон "Про біженців" від 24 грудня 1993 р., З часом був прийнятий Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р.
2.2. Конституційний процес під час конституційної кризи
За відносно невеликий проміжок часу в незалежній Україні було створено правову базу, що регламентувала основні питання суспільного та державного життя. Але безконфліктного функціонування усіх гілок влади, всього державного механізму в центрі та на місцях не вдалось досягти. На генезис національного конституційного процесу наклало негативний відбиток протистояння між Верховною Радою України та Президентом України щодо розподілу владних повноважень та визначення форми державного правління, протистояння між центром та регіонами щодо розмежування компетенції. Ситуація ускладнювалася соціально-економічними негараздами.
Стало зрозумілим, що комплексне вирішення проблеми виходу з конституційної кризи можливе лише за умови розроблення та прийняття нової Конституції України, яка б повною мірою відображала інтереси громадянського суспільства та всіх політичних сил в Україні [8, с. 35].
Перший проект Конституції, розроблений робочою групою Л.П. Юзькова, зазнав редакційних змін від 29 січня 1992 р. і привернув значну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних спеціалістів. Цей проект після відповідних доповнень та численних експертиз 5 червня 1992 р. був ухвалений Конституційною комісією і винесений на розгляд Верховної Ради України. 1 липня 1992р. Верховна Рада України ухвалила постанову про винесення розробленого Конституційною комісією проекту Конституції України до 1 листопада 1992 р. на всенародне обговорення.
Конституційний проект 1992 р. був відносно неузгодженим з раніше прийнятою Концепцією. Зокрема, Ю.С.Шемшученко зазначав, що в конституційному проекті з'явилося чимало новел. Зокрема, не було положення про президентську республіку в Україні. Замість Верховної Ради України передбачалося створення двопалатного парламенту - Національних Зборів України. Особливих змін зазнав правовий статус місцевих рад, які відповідно до Концепції мали становити систему місцевої державної влади і самоврядування. Конституційний проект передбачав обмеження повноважень цих органів функціями місцевого й регіонального самоврядування.
Верховна Рада України доручила Конституційній комісії доопрацювати проект Конституції з урахуванням його обговорення та оприлюднити в пресі. Результатом всенародного обговорення і роботи Конституційної комісії став проект Конституції України від 26 жовтня 1993р. Окрім зазначеного проекту, до Верховної Ради України надійшла значна кількість альтернативних неофіційних проектів Основного Закону.
Проте проект Конституції України від 26 жовтня 1993 р. так і не був реалізований відповідно до існуючого на той час порядку. Причиною цього стали подальші політичні суперечки між Верховною Радою України і Президентом України та передвиборні баталії, що відсунули конституційний проект на друге місце [6, с. 102-102].
Нові надії на конструктивність національного конституційного процесу були пов'язані зі створенням 10 листопада 1994 р. відповідно до постанови новообраної Верховної Ради України від 20 вересня 1994 р. "Про чисельний склад Комісії з опрацювання проекту нової Конституції України (Конституційної комісії)" Конституційної комісії, співголовами якої стали Л.Д.Кучма та О.О.Мороз. До роботи секцій Комісії були залучені кращі науковці-експерти з Інституту держави і права ім. В. М. Корець-кого ПАН України, Академії правових наук України, Української юридичної академії (м. Харків), Київського університету імені Тараса Шевченка, Українського інституту міжнародних відносин та інших науково-дослідних установ і закладів освіти.
Розробка проекту нового Основного Закону стала також справою першорядної ваги для вчених, політичних сил та свідомої громадськості. За період згрудня 1994 р. по червень 1995 р. проекти нової Конституції України були розроблені Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Українською академією внутрішніх справ, фракцією комуністів у Верховній Раді України, Всеукраїнським товариством "Прометей", Християнсько-демократичною партією, Конгресом націоналістів України тощо.
Втім Конституційна комісія не скористалася ні парламентською концепцією майбутньої Конституції, ні конституційними напрацюваннями 1991 - 1993 рр., ні результатами ініціативних конституційних проектів та пропозицій. Цьому об'єктивно перешкоджало подальше загострення стосунків між Верховною Радою України та Президентом України.
Враховуючи безвихідність ситуації, що склалася в молодій державі, та шукаючи шляхів її подолання. Президент України Л.Д .Кучма та Голова Верховної Ради України О.О.Мороз підписали Договір "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України", більш відомий як Конституційний договір. Цей Договір набув чинності з моменту його підписання 8 червня 1995 р. Складна і неоднозначна правова природа Договору не спростовує його значення в національному конституційному процесі. Він став помітною віхою в історії конституційного права України, оскільки стимулював конституційний процес та прискорив прийняття чинної Конституції України.
Неспроможність Конституційної комісії вчасно розробити проект Конституції спонукала співголів Конституційної комісії створити робочу групу, до складу якої ввійшли викладачі, вчені-конституціоналісти та практичні працівники.
Loading...

 
 

Цікаве