WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Прислів’я, приказки, тлумачення. Правові поняття, висловлювання видатних людей, про закон, право, мораль - Реферат

Прислів’я, приказки, тлумачення. Правові поняття, висловлювання видатних людей, про закон, право, мораль - Реферат


Реферат на тему:
Прислів'я, приказки, тлумачення. Правові поняття, висловлювання видатних людей, про закон, право, мораль
1.Прислів'я, приказки
Прислів'я нам допомагають, хоч інколи гіркі бувають.
Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже на них буряться.
Хто закон береже, розумний той син, а водиться із гультяями, засоромлює батька свого.
Хто відхиляє вухо своє, щоб не слухати Закону, то буде огидна й молитва того.
Де двоє лається, там адвокат користається.
Закон як дисло: куди повернеш, туди й вийшло.
Голий голодного не позиває.
На нема і суду нема.
Одні руки права пишуть, одні їх можуть.
Між людьми все так буває, що сильний слабого утискає.
Хто сильніший, той в правіший.
Рука руку миє, обидві сухі.
Винен чи не винен, а терпіти повинен.
Благо держави - найвищий закон.
Чого не забороняє робити закон, те забороняє робити сором.
2. Тлумачення, правові поняття, висловлювання видатних людей про закон, право і мораль.
Справа про тлумачення терміну "законодавство" у конкретній нормі (ч. З ст. 21 Кодексу законів про працю України) була предметом розгляду Конституційного Суду України. У прийнятому цим органом 9 липня 1998 р. рішенні зазначалося: "Термін "законодавство" досить широко використову-ється у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і спе-цифіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Поняття "право" може тлумачитись двояко: як система "норм, що регулюють суспільні відносини, тобто право в об'єктивному розумінні, та як право суб'єктивне, тобто визначені законом повноваження конкретної особи на певні дії або цінності. Наприклад, право на працю, відпочинок, на конкретну річ. У юридичній практиці широко застосовуються обидва значення цього поняття, що зобов'язує чітко уяснити, про що йдеться у конкретному випадку.
1.Правo встановлюється aбo санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Воно є єдиним" різновидом норм, що розробляються та приймаються державою за певною процедурою. У випадку існування інших норм соціального характеру, що справляють значний вплив на поведінку суб'єктів, держава затверджує їх шляхом санкціонування. Цим вона надає нормам юридичного характеру і бере на себе обов'язок охороняти їх засобами примусу.
2. Право є системою норм. Приписи, що складають право, є не простою сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та" взаємодіють.
3. Право є загальнообов'язковим. Воно являє собою єдину систему приписів, обов'язкових для всього населення, що проживає на території певної держави. На відміну від інших соціальних норм, що поширюються лише на частину населення і виконуються лише в силу їх авторитетності для суб'єктів, реалізація правової норми не залежить від ставлення до неї та симпатій окремих осіб. Право не передбачає можливість невиконання чи порушення приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.
4. Формальна визначеність права вказує на те, що правові норми є не просто ідеями чи думками, а являють собою певну реальність, втілену в конкретних правових актах. Лише правові норми здатні точно відобразити вимоги, що висуваються до поведінки суб'єктів у вигляді чітко визначених прав та обов'язків.
5. Право має загальний характер. За його допомогою регламентується невизначена кількість відносин. Кожна правова норма поширюється на багато однотипних випадків, і на невизначену кількість суб'єктів.
6. Право охороняється державою. У випадках, коли правові приписи не виконуються добровільно, держава застосовує певні засоби для їх примусової реалізації. Йдеться про діяльність спеціально створених органів держави, що створюють умови, за яких дія права є найбільш раціональною та обгрунтованою, а також про можливість призначення одного з різновидів юридичної відповідальності у випадку вчинення правопорушення чи іншого невиконання правового припису.
Отже, право - це система загальнообов'язкових, формально визначених загальних правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.
Серед усіх соціальних норм найбільш поширеними і значущими для суспільства є мораль і право.
Призначенням норм моралі є надання людям можливості визначити ступінь відповідності власних діянь визнаним суспільством уявленням про добро і зло, справедливість і несправедливість. Ці норми виникають стихійно, існують, як правило, в усній формі, відображаючись у свідомості людей. Мораль формується і підтримується самим суспільством, відповідає певному рівню його розвитку, тим суспільним уявленням, які склалися історично і переважають у суспільстві. Виконуються моральні норми лише тими людьми, для яких вміщені в них правила є авторитетними. Отже, здійснення цих норм залежить від рівня інформованості, розвинутості та вихованості особи.
Літератори й публіцисти часто протиставляють мораль і право. Однак взаємодія моральних і правових норм має важливе значення у процесі регулювання суспільних відносин. Принциповим тут є те, що право мусить бути морально обгрунтованим, відповідати загальновизнаній моралі. Воно має втілювати, робити реальною одну з найвищих моральних цінностей - справедливість. Показово, що "право", "правда", "справедливість" на всіх етапах цивілізації розглядались як єдине поняття.
Проблема зв'язку моралі і права належить у філософії та юриспруденції до, числа класичних. Тривалий час право взагалі не вирізнялося з моральних норм і "вчень та багато в чому підмінялося ними. Так, Платон і Арістотель розуміли право як "правду", своєрідну моральну істину. Згодом християнські мислителі внесли релігійний елемент у трактування права, а ідеологи Відродження ініціювали зворотний процес розмежування права з релігією і мораллю. Надалі кожна правнича і філософська школа пропонувала свої вирішення цього питання.
Право являє собою не просту сукупність норм, а їх систему, що передбачає не лише їх єдність і узгодженість, а й поділ на більш широкі утворення - інститути та галузі.
Система права - це внутрішня структура права, що охоплює всі чинні в державі норми права і визначає їх єдність та диференціацію.
Для системи права характерні такі риси:
єдність, яка
Loading...

 
 

Цікаве