WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Дізнання як форма досудового розслідування - Контрольна робота

Дізнання як форма досудового розслідування - Контрольна робота

строк, незалежно від того, встановлена особа, яка вчинила злочин, чи не встановлена. На практиці виникає питання, чи повинен прокурор затверджувати постанову органу дізнання про передачу кримінальної справи про тяжкий злочин слідчому, якщо десятиденний строк закінчився, а невідкладні слідчі дії (можливо жодна слідча дія) не проведені.
"Оскільки продовження строку провадження дізнання закон не передбачає, то прокурор змушений затвердити постанову про передачу кримінальної справи слідчому за вказаних обставин. У той же час прокурор повинен відреагувати на таке порушення закону відповідно до вимог ст. 30 Закону "Про прокуратуру" [8, с. 86].
У разі передачі слідчому кримінальної справи про тяжкий злочин де не встановлена особа, яка його вчинила, орган дізнання, згідно ст. 104 КПК України зобов'язаний продовжувати виконання оперативно-розшукових дій та повідомляти слідчого про їх результати.
Відповідно до ст. 109 КПК України за наявності обставин, передбачених статтею 6 КПК України, орган дізнання зобов'язаний закрити кримінальну справу. Про закриття кримінальної справи орган дізнання складає мотивовану постанову, копію якої у добовий строк направляє прокурору. Про закриття кримінальної справи орган дізнання зобов'язаний повідомити зацікавлених осіб, або надіслати їм копії постанови про закриття справи. Особливості закриття кримінальної справи на підставі п. 4 ст. 6 КПК України викладені вище.
Постанова про закриття кримінальної справи складається із урахуванням вимог ст.ст. 130, 214 КПК України.
У вступній частині вказується: місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій винесено постанову.
У описово-мотивувальній частині вказуються усі юридично значущі факти та обставини, встановлені в справі, особливості події злочину чи діяння, ким воно вчинене; яка кваліфікація чи інші юридична оцінка діяння; фактичні та юридичні підстави й мотиви закриття справи; процесуальні норми, якими при цьому керуються.
Резолютивна частина має логічно витікати з описово-мотивувальної частини постанови. Тут має бути вказано:
Суть прийнятих рішень про закриття справи з вказівкою підстави закриття справи та відомостей про особу, стосовно якої справу закривається, або відомостей про подію, у зв'язку із якою справу було порушено;
" рішення про долю речових доказів та майна, на яке накладено арешт;
" рішення про скасування запобіжного заходу;
" рішення про скасування арешту поштово-телеграфної кореспонденції;
" рішення про скасування арешту на вклади;
" рішення про доведення до відома про закриття кримінальної справи зацікавлених осіб, про роз'яснення їм права на оскарження прийнятого рішення, а також про роз'яснення права на реабілітацію особі, яку було незаконно притягнуто до відповідальності.
Якщо розслідуванням встановлено факти, які вимагають застосування заходів громадського або дисциплінарного впливу чи адміністративного стягнення щодо особи, яка притягалась як обвинувачений, або щодо інших осіб, слідчий, закриваючи кримінальну справу, доводить ці факти до відома громадської організації, товариського суду, трудового колективу або адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення.
Копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, що притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві.
У відповідності до ст. 104 КПК України за наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання, додержуючи строків, передбачених ч. 1 ст. 108 КПК, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.
У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у термін не більше 10 днів (ч. 2 ст. 108 КПК).
Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.
Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій.
4. Проблеми розвитку процесуальної форми дізнання
Боротьба зі злочинністю з використанням процесуальних засобів здійснюється у досудових стадіях процесу органами дізнання і досудового слідства. Від того, як організована діяльність цих органів, залежить і ефективність боротьби.
На сьогодні правова регламентація діяльності органів дізнання і досудового слідства незадовільна.
Як вважають деякі фахівці, попереднє слідство має бути концеп-туально замінене досудовим і, крім того, перелік органів, які вправі його здійснювати, необхідно розширити. По-перше, у зв'язку з організацією Національного бюро розслідувань України, на яке відповідно до Указу Президента України від 24 квітня 1997 р. № 371/97 покладена функція досудового слідства, по-друге, аналогічна функція має здійснюватися іншими органами.
Прихильники цієї позиції вважають, що "досудове слідство" - це особливий вид розслідування злочинів, яке здійснюють слідчі слідчих органів МВС, Служби безпеки, прокуратури і Національною бюро розслідувань до суду, але для суду - з метою встановлення істини і сприяння суду у реалізації кримінальної відповідальності дійсно винних у вчиненні злочинів осіб
Необхідно чітко визначити мету реформування дізнання і досудового слідства. На думку прихильників докорінного реформування існуючої системи у бік "досудового слідства", що докорінно відрізняється від досудового розслідування, необхідне, по-перше, науково обґрунтоване і практично раціональне розмежовування обсягів виробничої діяльності при розслідуванні злочинів у формах дізнання і досудового слідства По-друге, оптимізація організаційної і процесуальної діяльності для підвищення ефективності розслідування з злочинів, віднесених до підслідності органів дізнання. По-третє, звільнення слідчих апаратів від розслідування діянь, що не становлять великої небезпеки, або очевидних і не складних у розкритті злочинів, та встановлення істини за справою. По-четверте, інтенсифікація і посилення боротьби із злочинністю на основі раціональноговикористання процесуальних засобів.
Отже, проблемні питання розвитку процесуальної форми дізнання ставляться і розв'язують в контексті проблем реформування досудового розслідування в цілому.
В умовах зростання злочинності проблема подальшого удосконалення роботи слідчого апарату - кримінальної юстиції держави - має для України першочергове значення. Разом з тим, це складне і відповідальне завдання вирішується неоднозначно. Одні вчені і практики висловлюються за створення єдиного Слідчого комітету. Інші - пропонують запровадити при судах інститут судових слідчих. Треті виступають за збереження існуючого
Loading...

 
 

Цікаве