WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Будова шкіри людини. Властивості папілярних узорів - Реферат

Будова шкіри людини. Властивості папілярних узорів - Реферат

встановлення особи, зрізали епідерміс або тертям робили. шкіру гладкою, що не відображає узори. Так, Ю. Горвальд описує випадки, коли злочинці щоб уникнути відповідальності за скоєні - злочини. за допомогою хірургів знімали шкіру на нігтьових фалангах, як це зробив ватажок банди Джек Клутас у США, або витравлювали їх кислотою, як це зробив Джон Дилінджер (1934 р.. США), чи удавалися до пересаджування шкіри з інших частин тіла, як це зробив Роберт Піттс у 1941р.(США).
Схожий випадок описаний і у вітчизняній літературі.
Проте у всіх описаних випадках через деякий час папілярні узори відновлювалися, і справа Піттса стала останньою гучною справою в історії відбитків пальців, у якій йшлося про спробу обдурити при роду та дактилоскопію.
Дослідженнями було встановлено, що механічні, термічні, хімічні. променеві та інші ушкодження шкіри живої людини можуть призвести до різних за характером і ступенем порушень цілісності папілярного узору. При ушкодженнях шкіри, які не торкаються сосочкового шару дерми, папілярний узор відновлюється повністю. У випадку ушкодження сосочкового апарату відновлення йде за рахунок з'єднувальної тканини і призводить до створення на місці ушкоджена гладкої рубцевої тканини.
При опіках І та II ступенів, викликаних дією гарячої води чи мастил, розпеченого металу, ацетону та кислот, а також після навмисного вилучення поверхневого шару шкіри зішкрябуванням або припіканням. пошкоджені папілярні узори відновлюються повністю. Опіки ІІІ та IV ступенів, як і глибокі порізи, викликають створення рубцевої тканини.
Зміни в папілярних узорах відбуваються також і при рентгенівському чи радіоактивному опіках. Ці зміни можуть стати необоротними, якщо опромінення викликало ураження глибоких шарів м'яких тканин; якщо ж дія променів призвела до ушкодження тільки поверхні шкіри, то зміни будуть тимчасовими. Відновлення шкірних узорів при поверхневих ушкодженнях шкіри є результатом високої регенеративної властивості росткового шару епідермісу.
Шкірні узори, як правило, не змінюються під дією більшості за-хворювань місцевого та загального характеру, одначе окремі патологічні процеси можуть викликати їх зміни. До захворювань, які призводять до атрофії папілярних узорів, відносяться: проказа, туберкульозні ушкодження нігтьових фаланг, сифіліс, поліомієліт та ін. Однак, якщо механічні ушкодження не торкалися глибоких шарів дерми, то папілярні узори відновлюються вже на 3-6 день. При ушкодженні ж дерми створюються рубці, особисті ознаки яких також є індивідуальними та стійкими.
Своєрідність папілярних ліній на ділянках внутрішньої поверхні кисті проявляється також в тому, що потоки папілярних ліній ніколи не перетинаються. Беручи початок біля одного краю долонної поверхні, потоки ліній прямують до іншого або роблять петлю і повертаються до того ж краю, чи створюють замкнені потоки. Вони можуть лише наблизитись або змінити свій напрям. У напрямку і формі потоків розрізняють низку загальних стійких форм. Вони можуть створювати папілярні узори у вигляді дуг, петель, овалів, причому кожному типу і кожному різновиду потоку папілярних ліній властиві свої закономірності, які обумовлені місцем їх розташування на різних ділянках долонної поверхні.
Мал.2. Структурні зони долонної поверхні:
1-нігтьові фаланги пальців
рук;2-середні фаланги; 3-основні фаланги;4,5,6,
7-тенари;8-гіпотенар.
Долонна поверхня кожної руки розділяється на два основні елементи - пальці і власне долоня. Відповідно на пальцях виділяють такі зони папілярних узорів: 1) нігтьові фаланги пальців (на руці 5); 2) середні фаланги (на руці їх 4); 3) основні фаланги (їх 5). На долоні виділяють такі анатомічні ділянки:1) тенари (підпальцеві підвищення), яких на долоні виділяють 4, 2) гіпотенар - підвищення напроти мізинця (мал. 2).
Кожна з цих зон відділяється одна від одної системою шкірних складок: на пальцях міжфаланговими складками (зчленуваннями), на долонях - системою флексорних ліній. Вони відрізняються одна від одної не тільки анатомічною будовою, але й своєрідною структурою папілярних узорів. У відповідності з цим поділом всі папілярні узори поділяють на декілька самостійних морфологічних груп: узори нігтьових фаланг; узори се-редніх та основних фаланг; узори долонь.
На нігтьових фалангах пальців рук папілярні лінії займають усю подушечку. Краї узору впираються в ніготь, а основою є складка шкіри на першому згині пальця. Ці лінії виражені найбільш чітко, а їх потоки створюють складні та різноманітні узори. Найчастіше вони мають три (до 95% випадків) або два потоки ліній. Перший потік папілярних ліній (його називають базисним) розміщується біля місця з'єднання нігтьової та середньої фаланг і перетинає подушечку пальця паралельно згинальній складці. Другий потік папілярних ліній (його називають центральним), є не у всіх узорах, розміщується в центральній частині подушечки називається внутрішнім малюнком, може мати форму петлі, овалу, кола, спіралі тощо.
Третій потік дістав назву дистального і розпочинається біля одного краю подушечки, обходить внутрішній малюнок і закінчується на протилежному боці подушечки, і має форму дуги. Там, де три потоки папілярних ліній зустрічаються один з одним, створюється трикутна фігура, яка називається дельта, від схожості з грецькою буквою.
Крім того малюнок на нігтьовій фаланзі пальця руки розділяється на структурні зони: дистальну, ліву латеральну, центральну, праву латеральну, базисну.
Використана Література
1. Андрианова В. А., Евсиков В. Н., Зуев Е. И., Теткин С. И. Выявление бесцветных пальцевых следов порошками на различных поверхностях // Сборник работ по криминалистике (дактилоскопические исследования). 1957.- М-С.37-64.
2. Ароцкер Л. Е., Грановский Г. Л. Неточное определение участка папиллярного узора ведет к ошибке // Практика криминалистической экспертизы. Сб. 1-2.-М, 1961.-С. 195-198.
3. Баканова Л. П. Дактилоскопические исследования: Учебное пособие -Ташкент, 1980 г. - 52 с.
4. Берзин В. Ф., Фокина А. А. О локализации участков ладонной поверхности рук человека по деталям папиллярных узоров // Криминалистика и судебная експертиза. Вып. 3- Киев, 1966-С. 199-212.
5. Бобырев В. Г., Фильков В. И. Модификация химического способа выявления следов рук // Повышение эффективности криминалистических экспертиз при расследовании преступлений.- Волгоград, 1988.- С. 30-33.
6. Бобырев В. Г., Гаглошвили А. У. Применение магнитного порошка для выявления потожировых следов на пористых поверхностях // Экспертная практика и новые методы исследования. Экспресс-информация.- Вып. 17.- М., 1989.-С. 4-8.
7. Выявление отпечатков пальцев с помощью вакуумного напыления // В помощьэкспертам.-М., 1976.
8. Гардаускас Ю. Ю. О некоторых недостатках подготовки материалов для экспертизы следов рук // Экспертиза при расследовании преступлений (информационные материалы). Вып. 7.- Вильнюс, 1969.- С. 18-23.
9. Герасимов В. Дактилоскопия // Наука и жизнь. № 1.- С. 79-83.
Loading...

 
 

Цікаве