WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Контракт – особлива форма трудового договору - Реферат

Контракт – особлива форма трудового договору - Реферат

листопаду 1993 р. № 88, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 грудня 1993 р. під № 182, із змінами й доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 1995 м. № 104/94 і п.16 Положення.
Також у контракті визначається режим роботи й відпочинку працівника, при цьому тривалість відпустки не може бути менше встановленого законодавством для даної категорії.
Контракт може передбачати додаткові пільги, гарантії й компенсації, не передбачені чиннимзаконодавством, за рахунок коштів роботодавця, наприклад, виплату додаткової винагороди, надання матеріальної допомоги до щорічної відпустки і т.п., а також додаткові підстави його розірвання. Основною характерною рисою контракту, що відрізняє його від інших видів трудових договорів, є те, що в контракті, на відміну від останніх, розширене коло умов, установлюваних сторонами самостійно.
Сторони, домовляючись про умови контракту, не повинні залишати без уваги, що у відповідності зі ст.9 КЗпП України трудовий контракт не може містити умови, що погіршують положення працівника в порівнянні з чинним законодавством України.
Оскільки зміст контракту обумовлюється його структурою, як структуру будь-якого контракту можна запропонувати сукупність наступних умов:
- загальні положення, у яких передбачаються загальні обов'язки сторін із питань організації праці й виконання службово-трудових обов'язків;
- компетенція, функції, права та обов'язки сторін контракту, термін його дії;
- умови формування й організації діяльності підрозділів підприємства (для керівників);
- умови праці;
- відповідальність сторін;
- порядок розірвання контракту;
- інші умови контракту, що враховують, наприклад, характер виконуваної роботи.
Сторони можуть включати в контракт будь-які умови, не заборонені законодавством. Однак умови контракту не повинні погіршувати положення працівника в порівнянні з гарантіями, передбаченими трудовим законодавством, угодами і колективним договором. У контракті необхідно відбивати: предмет контракту; права, обов'язки й відповідальність сторін; умови організації праці і матеріального забезпечення працівника; підстави й умови розірвання контракту; соціально-побутові й інші умови, необхідні для виконання прийнятих сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки виробництва і фінансових можливостей підприємства.
Предметом контракту може бути виконання визначеної роботи для досягнення конкретного результату, або виконання протягом терміну дії контракту визначених функцій.
Контракт може укладатись на конкретний термін, установлюваний за згодою сторін, або на час виконання визначеної роботи. Після закінчення терміну дії контракту він може бути продовжений, перескладений на новий термін або розірваний. При продовженні дії контракту його умови зберігаються на новий термін, а при переукладанні потрібне узгодження умов контракту.
2. Порядок укладання контракту
Аналіз чинної нормативно-правової бази дозволяє дійти висновку про можливість класифікації кола осіб, з якими можуть укладатися трудові контракти. Уявляється, що така класифікація матиме такий вигляд:
керівники підприємств;
керівники структурних підрозділів, зокрема головні спеціалісти;
інші категорії працівників, перелік яких прямо передбачено законодавством, а не підзаконними актами.
Укладення трудових контрактів має здійснюватись із дотриманням встановленого порядку і форми. Такі норми містяться, крім зазначених постанов, у таких правових актах: Указі Президента України від 19 червня 1995 р. №459 "Про забезпечення управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності"; Типовій формі контракту з працівником, що затверджена наказом Мінпраці України від 15 квітня 1994 р. №23.
Приступаючи до розгляду порядку укладення контракту, необхідно з'ясувати, хто ж є його сторонами. Трудовий контракт, як і трудовий договір - це вольовий двосторонній акт, угода двох суб'єктів, спрямована на встановлення взаємних трудових прав та обов'язків. Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір укладається між працівником і власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.
Однією стороною всіх видів трудових договорів незмінно виступає громадянин, який реалізує своє право на працю шляхом укладення договору (ст. 2 КЗпП) і набуває статусу працівника. Останній повинен особисто виконувати взяті на себе трудові обов'язки. Їх не можна здійснювати через представника.
Якщо питання щодо працівника як сторони трудового договору (контракту) широко висвітлене і вивчене в юридичній літературі, то стосовно роботодавця як такої сторони вимагає дослідження. Для того щоб громадянин України став працівником, він має вступити в трудові відносини з власником засобів виробництва або заснованим ним підприємством чи з фізичною особою. Саме з власником засобів виробництва (майна підприємства), а не з власником підприємства, як це зафіксовано у ст. 21 КЗпП, адже підприємство як самостійний господарюючий суб'єкт включає в себе не тільки засоби виробництва, а й працюючих людей, що їх використовують. Підтвердженням тому може слугувати і сформульоване у п. 1 ст. 2 Закону "Про власність" поняття права власності.
Власник не завжди має право виступати стороною трудового контракту з наступних причин. Оскільки він наділений низкою повноважень у галузі трудового права, тобто може виступати як сторона трудового контракту в тому випадку, якщо він безпосередньо управляє своїми засобами виробництва, наймає працівників на роботу та керує виробничим процесом. Якщо ж власник самостійно чи спільно з іншими власниками створив підприємство або організацію, яким надається статус юридичної особи, тобто відповідно до п. 3 ст. 7 Закону "Про власність" власник не відповідає за зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Працівник під час прийому на роботу укладає трудовий контракт з юридичною особою, у разі створення власником підприємства зі статусом юридичної особи, тобто юридична особа (підприємство) виступає як сторона трудового договору (контракту). Підтвердженням тому є п. 1 ст. 15 Закону "Про підприємства", згідно з яким
Loading...

 
 

Цікаве