WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право, закон, влада в сучасній Україні - Реферат

Право, закон, влада в сучасній Україні - Реферат

Важливою поправкою є й те, що до функцій Прокуратури України, закріплених у ст. 121 та в п. 9 Перехідних положень КУ, доданий також "нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами". Напевно, додаючи таку функцію, законодавець сподівався на те, що вона сприятиме покращенню захисту прав людини за рахунок контролю над органами влади. Але не хотілося б, щоб додання функцій стало початком повернення до радянської прокуратури, яка мала величезні повноваження та доволі часто використовувала їх не за призначенням, будучи знаряддям репресій у руках державної влади [3, с. 107]. В незалежній демократичній України такого дозволити не можна ні за яких умов. Пам'ятаючи про це, політичні сили країні, в тому числі, ті, що увійшли до ВРУ п'ятого скликання, наголошують на необхідності відміни цієї поправки.
До повноважень парламенту додане призначення Прем'єра, Міністра оборони та Міністра закордонних справ за поданням Президенту, інших Міністрів за поданням Прем'єра (ст. 85, п. 12). Внісши такі корективи, законодавець посприяв розподілу повноважень щодо Кабміну між головою держави та народними депутатами, але водночас створив дуже заплутаний механізм і поставив Міністрів у нерівне положення, про що на прес-конференції заявив М. Сирота, один з розробників КУ 1996 р.: "Поправки сплутали всі карти! Не може працювати закон, одна стаття якого суперечить іншій!" Крім того, тепер Кабмін відповідальний перед Президентом і ВРУ та підконтрольний і підзвітний останній у межах, передбачених КУ (ст. 113). А в разі дострокового припинення повноважень Президента відповідно до ст.ст. 108-111 КУ виконання його обов'язків до обрання нового Президента покладається з 2006 р. не на Прем'єра, а на Голову Верховної Ради (ст. 112).
Безумовно, всі ці зміни сприяють розширенню повноважень ВРУ та звуженню повноважень Президента. Тож, необхідно розібратися, взагалі навіщо потрібно було вносити корективи до Основного закону. На мій погляд, причиною внесення змін є те, що раніше Президент мав можливість вирішувати багато важливих для країни питань самостійно, не радячись ні з ким. Він мав достатньо повноважень, щоб одним своїм указом відправити у відставку Кабмін або Генерального прокурора. Тепер значна кількість повноважень розділена між головою держави та парламентом; і це є правильним, бо з 2006 р. Президент може прийняти важливе для країни рішення лише з дозволу ВРУ. Таким чином, в Україні робиться спроба ліквідувати фактичне домінування Президента над гілками влади і створити демократичний механізм здійснення влади.
Оскільки відповідно до ст. 5 Конституції демократичної України, єдиним джерелом влади є народ, спеціалісти називають реформу незавершеною. Як відомо, голів обласних державних адміністрацій призначає Президент, і він же їх звільняє. Тому, як справедливо зазначив перший Президент України Л. Кравчук, в центрі у нас - парламентсько-президентська республіка, а на місцях - досі президентсько-парламентська. Для того, щоб питання регіонів вирішувалися виключно обраними громадами особами, потрібно передати функції та повноваження державних адміністрацій органам місцевого самоврядування (далі - ОМС). Таким чином, наступним кроком конституційної реформи може стати надання ОМС більш широких повноважень. Що стосується КУ, то, ймовірно, зміни будуть внесені до ст. 143, яка закріплює повноваження ОМС.
Єдиним, хто на цей момент залишається у програші, є Президент, чим він, звичайно, незадоволений. Це засвідчує наступний факт, який є досить показним. 30.12.2005 у прямому ефірі провідних українських телеканалів Президент В. Ющенко заявив, що обидві системи (колишня та нова) не є досконалими, тому Конституція України ще буде зазнавати змін і одним з їх ініціаторів буде саме він. Також гарант дотримання КУ закликав всіх виконувати норми Основного закону і тут же, відмітивши погану інформованість народу про зміни, що відбулися, виразив необхідність проведення всеукраїнського референдуму, який може підтримати поправки, а може й ні. Зазначу, що відповідно до ст. 156 КУ, всенародне голосування призначається лише для внесення змін до розділів I "Загальні положення", III - "Вибори. Референдум" і XIII - "Внесення змін до КУ" - до якого входить і ця стаття та, можливо, в майбутньому буде змінена. Таким чином, зараз референдум з питання внесених до КУ корективів проведений бути не може.
Як уже вказано раніше, в останній час інтерес до Закону підвищувався політичними силами, які мали намір отримати представництво у ВРУ після виборів 26.03.2006. Оскільки Закон наділяє парламентарів значними повноваженнями, боротьба була досить жорсткою та непримиренною. Ми могли помітити, наскільки активно політичні сили вели пропаганду в свою підтримку та проти своїх конкурентів (так званий чорний PR). Представники діючої влади та їхні однодумці закликали "підтримати ідеали Майдану" та "не дозволити бандитам повернутися до влади"; опозиція ж, навпаки, закликала "зупинити розвал країни, який здійснюється вже більше року".
Боротьба загострювалася й тим, що В. Ющенко відкликав свій підпис під меморандумом між діючою владою та опозицією після того, як 11.01.2006 ВРУ відправила уряд у відставку. Президент і виконуючий обов'язки Міністра юстиції С. Головатий в один голос заявили, що це було зроблено з порушенням діючої КУ. Очевидно, мова йшла про ст. 87 Основного закону, відповідно до якоїзапропонувати розглянути питання про відповідальність Кабміну мають не менш аніж 150 депутатів; зробили це лише двоє. В. Ющенко так прокоментував відкликання підпису: "Нема в мене більше довіри до цих людей". На це В. Янукович сказав наступне: "Президент повівся, м'яко кажучи, неправильно. Все одно треба якось домовлятися".
Роз'яснити ситуацію з відставкою уряду міг би Конституційний Суд України (далі - КСУ), але він так і не був сформований до виборів. Існує думка, що це робилося навмисно для того, щоб Україна не мала органу, який міг би вирішити питання на користь Президента та уряду або ж ВРУ.
Висновки
Підсумовуючи все написане зазначу, що якісне правове забезпечення є надійним фундаментом розвитку будь-якої держави. Тому в Україні, яка стала незалежною, необхідно створювати та постійно вдосконалювати законодавство, що забезпечить ефективне регулювання відносин у різних сферах. Особливо важливе значення у цьому процесі має реформування Конституції як Основного закону України. КУ має закріпити в собі принципи та механізми, що потрібні для побудови демократичної, правової держави. Таким чином, поглиблення конституційної реформи є на даний момент, мабуть, найважливішим питанням законотворчості в Україні.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 / Відомості Верховної Ради - 2005 - № 2
2. Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура // Право України. - 2002. - № 5. - С. 17-21.
3. Кожевников Г. Нові закони слід ретельніше редагувати: / Законотворчий процес в Україні/ // Право України. - 2003. - № 5-6. - С. 33.
4. Кривенко Л. Під верховенство народу: Законодавчий процес в Україні // Віче. - 2004. - № 12. - С. 13.
5. Кривенко Л. Хто є у нас законодавець? Колізія актів законодавчої та виконавчої гілок державної влади // Віче. - 2005. - № 11. - С. 29.
6. Кривицький А. Буква і дух закону: [Пробл. законотворч. діяльності] // Віче. - 2006. - № 11. - С. 13-17.
7. Фиолевский Д.П. Судебная власть и правоохранительная система Украины - Д., 2003 - 271 с.
8. Шаповал В. М. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 214 с.
Loading...

 
 

Цікаве