WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Первісні способи набуття права власності - Реферат

Первісні способи набуття права власності - Реферат


Реферат на тему:
Первісні способи
набуття права власності
Вступ
У кожній державі центральним правовим інститутом є інститут власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численних нормативно-правових актів в Україні щодо питань власності важливе місце займають Конституція України, Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 p. та Цивільний кодекс України.
Розглядаючи власність в економічному плані, потрібно виходити з того, що власність - це відношення суб'єкта (громадянина, юридичної особи, держави) до того чи іншого майна як до належного йому, як до свого. Саме на розподілі "моє і не моє" заснована власність. Власність має місце тільки в суспільстві, за "силовим полем" суспільства немає осіб, які б, не будучи власниками конкретної речі, зобов'язані були ставитися до неї як до чужої. Таким чином, власність - це відносини між людьми з приводу речі.
Соціальне значення власності полягає у тому, що за допомогою власності забезпечується самовираження осіб наповнюється реальним змістом її правоздатність. Інтерес до правового оформлення відносин власності пояснюється, по-перше, необхідністю стабільного забезпечення існуючих потреб громадян та інших суб'єктів правовідносин у майні, захисті інтересів у підприємництві та сфері інтелектуальної діяльності, зробити власність недоторканною для інших осіб; по-друге, неможливістю ефективної заміни права власності іншими майновими правами. Власник має набагато більше можливостей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном, ніж, скажімо, орендар, охоронець; по-третє, недопущенням свавілля суб'єктами відносин власності при володінні, користуванні і розпорядженні майном. Право власності, як будь-яке право, є знаряддям обмеження прав учасників відносин власності.
Відносини власності породжують потребу їх правового регулювання, що веде до виникнення права власності. За законодавством України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування й розпорядження майном. Відносинам власності як суспільним майновим відносинам притаманний вольовий характер, що проявляється в можливості власника своєю волею володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном.
За законодавством України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування й розпорядження майно. Здійснювати відносини щодо володіння, користування та розпорядження власністю, незалежно від її форм, можуть не тільки народ України, громадяни, юридичні особи України та держава Україна, а й інші держави, їхні юридичні особи, СП, міжнародні організації, громадяни іноземних держав та особи без громадянства. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності цих суб'єктів права.
Чинне законодавство України встановлює широкий діапазон форм та видів власності, який відповідає умовам ринку та забезпечує просування держави уперед до стабілізації економічної сфери та набуття більшої цивілізованості відповідно до світових стандартів розвинутих країн.
1. Загальні положення про набуття права власності
Статті 328-330 ЦК визначають деякі засади набуття права власності.
Так, ч.2 ст.328 ЦК встановлює загальну презумпцію правомірності набуття права власності. Тобто припускається, що право власності набуте на законних підставах, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (наприклад, коли право власності набуте внаслідок укладення правочину, визнаного недійсним).
Стаття 330 ЦК встановлює спеціальні гарантії набуття права власності добросовісним набувачем. Згідно з цією нормою, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.390 ЦК майно не може бути витребуване у нього шляхом віндикації. Крім того, деякі автори слушно звертають увагу на те, що у цій ситуації мають бути враховані також положення ст.388 ЦК, яка безпосередньо встановлює порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача1. Згідно з цією нормою власник має право .витребувати майно від добросовісного набувача у всіх випадках, коли він набув його безвідплатно. А у тих випадках, коли такий набувач набув його за відплатним договором, власник може витребувати це майно лише якщо воно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) викрадене у власника чи особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом. У всіх інших випадках власник не має права витребувати набуте майно. На підставі ст.ЗЗО ЦК у добросовісного набувача виникає право власності на це майно.
Підставами виникнення права власності є різні обставини (юридичні факти), з якими норми права пов'язують встановлення правовідносин власності. Згідно з ч.І ст.328 ЦК це можуть бути будь-які підстави, не заборонені законом, зокрема події (смерть спадкодавця), договори (купівля-продаж), юридичні вчинки (виявлення скарбу), цивільні стани (перебування у шлюбі), а також юридична сукупність (заповіт і смерть спадкодавця) тощо.
Ці підстави нерідко іменують "способи набуття права власності"; їх поділяють на первинні і похідні (вторинні). Критерієм такого поділу одні науковці пропонують вважати критерій волі, інші -критерій правонаступництва. Прихильники першої позиції до первинних відносять ті способи, за допомогою яких право власності виникає незалежно від волі інших осіб, а до похідних - такі, коли воно виникає з волі попереднього власника1. Прихильники критерію правонаступництва до первинних відносять способи, в основі яких правонаступництва немає, а до похідних - ті, що грунтуються на правонаступництві2.
Проте більш вдалим видається поділ підстав набуття права власності на первинні і похідні за принципом врахування обгрунтованості (базису) прав.
Суть його полягає в тому, що первинними є такі способи набуття права власності, де права власника не грунтуються на правах інших осіб. Похідні -- навпаки, припускають, що право набувача грунтується на праві відчужувана речі.
Поділ
Loading...

 
 

Цікаве