WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Парламентська відповідальність уряду у змішаних республіках. Імпічмент президента - Реферат

Парламентська відповідальність уряду у змішаних республіках. Імпічмент президента - Реферат

2/3 голосів їх загальної кількості. Відповідна пропозиція розглядається в нижній палаті з ініціативи 1/3 її складу і при наявності висновку спеціальної комісії, утвореної цією палатою. Саме рішення верхньої палати про усунення президента з поста має бути прийняте не пізніше, ніж у тримісячний строк після висунення нижньою палатою обвинувачення. Якщо протягом цього строку рішення верхньої палати не буде прийняте, обвинувачення проти президента вважається відхиленим.
В Ірландії, згідно зі ст. 12 Конституції, "президент може бути відданий до суду парламентом за встановлену негідну поведінку". Обвинувачення формулює будь-яка з палат парламенту. Пропозиція про таке обвинувачення повинна бути прийнята не менш, ніж 2/3 складу відповідної палати. Якщо одна з палат висуває обвинувачення проти президента, інша палата веде розслідування або дає розпорядження про таке розслідування. За результатами цього розслідування вона може прийняти більшістю у 2/3 голосів її складу резолюцію про усунення президента з поста.
Класична процедура імпічменту здійснюється у двопалатних парламентах. Вона пов'язана з конституційною відповідальністю президентів, хоч у США її застосовують і до інших суб'єктів виконавчої влади. Теоретично не виключена відповідальність членів уряду у порядку імпічменту в тих країнах з парламентарними формами правління, де вона визнана. В усіх країнах застосування процедури імпічменту є оцінкою діяльності суб'єктів виконавчої політичної влади з позицій визначення її конституційності і законності.
Значно відмінні від процедури власне імпічменту парламентські процедури усунення президента прийняті в деяких країнах із змішаною республіканською формою правління. Головну роль у здійсненні цих процедур відіграють парламенти. Президент може бути зміщений за рішенням парламенту, прийнятим 2/3 його членів. Підставами для такого рішення можуть бути порушення конституції та вчинення злочину. Висновок про порушення президентом основного закону робить конституційний суд, а про вчинення злочину - спеціальна комісія парламенту. Подібні процедури встановлені в конституціях Киргизстану, Латвії, Литви, Туреччини та деяких інших держав.
В Молдові і Румунії пропозиція про усунення президента з поста може бути прийнята парламентом відповідно двома третинами і абсолютною більшістю його членів. Цьому передує висновок конституційного суду. Протягом місяця пропозиція парламенту має бути винесена на референдум, за результатами якого і вирішується політична доля президента. Розглянуті процедури іноді називають імпічментом, що не відповідає усталеній конституційній теорії.
Свої особливості має процедура зміщення президентів парламентами спільно з органами конституційної юстиції, яку також неточно визначають як імпічмент. Ця процедура встановлена в конституціях у ряді країн з парламентарно-республіканською і змішаною республіканською формами правління. Тут парламенти беруть активну участь у вирішенні питання про усунення президентів з поста, хоч не менш важливу роль у відповідному процесі відіграють і конституційні суди.
У Чехії за обвинуваченням у державній зраді, висунутим верхньою палатою парламенту, президент може бути зміщений конституційним судом з поста і позбавлений права займати його у майбутньому. В Австрії обвинувачення проти президента у порушенні конституції висувають на спеціальному засіданні обох палат парламенту. Конституційний суд може не тільки змістити президента, а й за певних умов тимчасово позбавити його політичних прав. У ФРН кожна з палат парламенту може сформулювати проти президента обвинувачення у навмисному порушенні конституції або закону і передати справу до конституційного суду. Відповідне рішення має бути прийняте кваліфікованою більшістю у 2/3 складу палати. В усіх країнах органи конституційної юстиції можуть постановити, що президенти повинні призупинити здійснення своїх повноважень до розгляду їхніх справ.
Подібні процедури передбачені основними законами Болгарії, Італії, Македонії, Словенії, Словаччини, Хорватії та деяких інших держав. Щодо цих процедур правильно буде говорити не про парламентську відповідальність президентів, а про їх спеціальну судову відповідальність, ініційовану представницькими органами. Характерно, що застосування відповідних процедур не виключає можливості притягнення у подальшому за ті самі дії до відповідальності у загальному суді. У такий спосіб може сполучатися конституційна і кримінальна відповідальність.
Від процедури імпічменту та інших розглянутих процедур реалізації конституційної відповідальності суб'єктів виконавчої політичної влади слід відрізняти спеціальний порядок притягнення їх до кримінальної відповідальності. За цих умов засудження суб'єктів виконавчої влади тягне усунення їх з посади, а не навпаки. Послідовність сполучення конституційної і кримінальної відповідальності тут зворотна: друга передує першій і зумовлює її.
У Бельгії і Нідерландах нижні палати парламентів формулюють обвинувачення проти членів урядів у вчиненні злочинів. У Швеції такі обвинувачення висуває одна з постійних комісій парламенту, що має назву конституційної. В Литві для притягнення членів уряду до кримінальної відповідальності потрібна згода парламенту, а у період між його сесіями - президента. В Естонії президент і члени уряду можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за поданням канцлера юстиції (генерального прокурора) і за рішенням, прийнятим абсолютною більшістю членів парламенту. В Швейцарії для цього потрібне рішення, прийняте наспільному засіданні палат парламенту. В Румунії рішення про обвинувачення і судове переслідування членів уряду може приймати президент або кожна з палат парламенту. У Португалії і Молдові рішення про обвинувачення у вчиненні злочину самого президента має прийняти парламент 2/3 його складу. В усіх названих країнах відповідні кримінальні справи розглядають загальні суди (як правило, суди вищих інстанцій).
Справи за подібними обвинуваченнями у ряді країн розглядають спеціальні суди (Греція, Данія, Норвегія, Фінляндія тощо). При цьому парламенти не тільки формулюють обвинувачення, а й відіграють досить активну роль у формуванні цих судів.
У Франції рішення про притягнення до кримінальної відповідальності президента і членів уряду мають прийняти обидві палати парламенту абсолютною більшістю голосів. Саму справу розглядає так звана висока палата правосуддя, членів якої у рівній кількості обирають палати парламенту з власного складу. Підставою для притягнення президента до відповідальності є вчинення дій, які кваліфікуються як державна зрада. Члени уряду можуть бути притягнені до відповідальності, якщо їм інкриміновано участь у заколоті проти безпеки держави.
У Польщі президент може бути звинувачений у вчиненні злочину за рішенням національних зборів (спільного засідання палат парламенту), прийнятим 2/3 їхнього складу. Далі справою повинен займатися державний трибунал, членів якого обирає нижня палата на строк її власних повноважень. На відміну від Франції, самі депутати не можуть бути членами цього трибуналу.
Практично в усіх розвинутих країнах після висунення проти президента або членів уряду обвинувачення у вчиненні злочину відповідні особи призупиняють здійснення своїх повноважень. Це має забезпечити невтручання їх у кримінальний процес і об'єктивний розгляд справи.
Загальна картина така: процедури притягнення до конституційної і кримінальної відповідальності суб'єктів виконавчої політичної влади реалізуються завжди за участю парламентів. Нерідко ця участь має важливе і навіть вирішальне значення. Наявність у конституціях і законодавстві відповідних процедур слід пояснити намаганням правлячих кіл збалансувати головні компоненти державного механізму, якими є органи законодавчої і виконавчої влади
Список використаної літератури
1. Конституционное право Зарубежніх стран. Учебник в 2 - х томах - М.: изд. БЕК, 1995.
2. Конституції нових держав Європи та Азії / За ред. Шаповала В.М. К., 2001.
3. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник/ За ред. В.О. Ріяки. -Київ: Юрінком Інтер, 2002.
4. Международное право: Учебник/ Под ред. И.Т. Блатовой. - М.: Юрид. лит., 1997. -
5. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.: АртЕк, Вища шк., 1997.
6. Шаповал В. Державний лад країн світу: Довід.- К.: Укр. Центр Правн. Студій, 1999.- 320 с.
7. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. - К., 2003.
Loading...

 
 

Цікаве