WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Парламентська відповідальність уряду у змішаних республіках. Імпічмент президента - Реферат

Парламентська відповідальність уряду у змішаних республіках. Імпічмент президента - Реферат


Реферат на тему:
Парламентська відповідальність уряду у змішаних республіках. Імпічмент президента
1. Парламентська відповідальність уряду у змішаних республіках
Політичну відповідальність уряду перед парламентом нерідко називають парламентською відповідальністю, пов'язуючи це її визначення з тим, що всі відповідні процедури відбуваються у представницькому органі. Можливість такої відповідальності припускається в країнах з парламентарними та змішаною республіканською формами правління. В президентських республіках кабінет несе політичну відповідальність перед президентом, який може відправити у відставку міністрів при несхваленні їхніх дій.
Феномен парламентської відповідальності уряду у змішаних республіках на практиці конкретизується як відповідальність вищого органу у системі органів виконавчої влади - кабінету міністрів - перед парламентом, як відмова у довірі до кабінету або його членів з боку більшості депутатів парламенту, що має наслідком відставку всього кабінету або його окремих членів.
Механізм парламентської відповідальності уряду, що полягає у голосуванні за довіру чи недовіру урядові, має ефективне застосування за наявності декількох передумов: ідентифікації виборцями політичних партій, що змагаються на виборах і утворюють парламентські фракції, чіткого політичного зв'язку між цими партіями і членами кабінету, попереднього схвалення парламентом програми дій уряду, можливості притягнення уряду (чи його членів) до відповідальності лише у разі невиконання ним положень цієї програми або виникнення в подальшому істотно важливих розбіжностей у підходах до цієї програми між урядом і більшістю депутатів парламенту;
Головна рольова функція парламентської відповідальності уряду змішаних республік полягає в оптимізації взаємодії між законодавчою і виконавчою гілками влади на засадах "гнучкого" поділу влади шляхом запровадження їх спільної відповідальності для забезпечення цільової узгодженості їх дій: наявність процедури парламентської відповідальності уряду створює легальний канал політичної відповідальності вищого органу виконавчої влади, що спонукає його до діяльності в рамках ухваленої парламентом програми; це, в свою чергу, дозволяє виборцям оцінити ефективність дій як парламенту, так і уряду.
Практика застосування парламентської відповідальності уряду в пострадянських умовах у рамках президентсько-парламентської моделі "змішаної" форми правління має свої особливості, пов'язані з подвійною відповідальністю кабінету - перед главою держави і перед парламентом; у разі, якщо парламент не бере участі у формуванні чи затвердженні складу кабінету, втрачається зв'язок між парламентськими партіями і урядом, уряд пристає на позиції глави держави, залежить від нього більшою мірою, ніж від парламенту; відтак загроза застосування процедури відповідальності із засобу контролю стає знаряддям політичного тиску, використання якого може бути не пов'язане із якістю роботи уряду.
Становлення парламентської відповідальності уряду в змішаних республіках генерує суперечності між главою держави і парламентом за вплив на уряд, робить цей інститут не засобом гарантування виконання урядом своєї програми, а можливим знаряддям тиску на главу держави; подолання подібних суперечностей вимагає створення таких правових засад, які стимулювали б тіснішу взаємодію парламенту і уряду у виробленні державної політики та її реалізації, поставили б парламентську відповідальність уряду в контекст засобів впливу парламенту на виконання урядом своєї програми, ухваленої парламентом.
Підвищення ефективності нормативного регулювання інституту парламентської відповідальності уряду в змішаних республіках залежить від розширення участі парламенту у формуванні уряду (що дозволить встановити тісніший зв'язок між парламентськими партіями, відповідальними перед виборцями, і кабінетом), реальної відповідальності уряду за невиконання ним ухваленої парламентом програми дій (аби парламент міг закликати уряд до відповідальності, не розв'язуючи цим тривалої політичної кризи), а також убезпечення уряду від позбавлення довіри з поточно-кон'юнктурних, політико-лобістських, корпоративних мотивів (і застосування з цією метою спеціальних інституційних ускладнень оголошення уряду недовіри, зокрема застосування конструктивного вотуму недовіри, збереження процедурних обмежень на довільну постановку питання про відповідальність уряду, можливість дострокового розпуску парламенту главою держави тощо).
2. Імпічмент президента: підстави та процедура
Однією з форм конституційної відповідальності органів виконавчої влади є відповідальність з використанням імпічменту або інших подібних процедур. Характерною рисою такої відповідальності є те, що вона завжди індивідуалізована: до відповідальності в цьому випадку притягаються лише окремі особи, а не уряд у цілому. До того ж відповідальності у порядку імпічменту іноді підлягають не тільки носії виконавчої влади, а й судді.
Особливістю такої відповідальності є і те, що вона має місце за різних форм державного правління. У країнах з парламентарними формами правління, зокрема у Великобританії, відповідальність з використанням процедури імпічменту історично передувала власне політичній відповідальності уряду перед парламентом, але в наш час перша значною мірою втратила своє значення і поступилася місцем другій.
У країнах із змішаною республіканською формою правління процедура імпічменту зберігає значення насамперед щодо глав держав. У президентських республіках, де не існує політичної відповідальності кабінету перед парламентом, імпічмент є важливим засобом взаємодії законодавчої і виконавчої влади, одним з найсуттєвіших компонентів у системі стримувань і противаг.
Відповідальність з використанням процедури імпічменту нерідко не зовсім точно визначають як судову відповідальність. Не викликає сумнівів, що тут має місце взаємодія представницького органу і суду. Нерідко використання процедури імпічменту передбачається у зв'язку зі вчиненням певних кримінальних злочинів, хоча підставами для цього звичайно є досить невизначені дії, сформульовані як "порушення конституції" тощо. Процесуальне імпічмент певною мірою подібний до судової процедури. Однак головним змістом відповідальності у порядку імпічменту є політична оцінка дій відповідних осіб.
Що ж до самої процедури імпічменту, то її порядок визначений по-різному. У Великобританії палата громад формулює звинувачення і порушує справу, а палата лордів розглядає її і виносить остаточне рішення. В останній раз процедуру імпічменту щодо членів уряду в цій країні було використано на початку XIX ст.
У цілому подібний порядок імпічменту встановлений Конституцією США та в більшості інших президентських республік. Як і у Великобританії, нижня палата конгресу США виступає в ролі слідчого та обвинувача. Для цього вона створює комітет з розслідування, і на основі його доповіді приймає рішення про обвинувачення. Порушену в такий спосіб справу на закритому засіданнірозглядає верхня палата, рішення приймається 2/3 її складу. Наслідком може бути усунення з посади і позбавлення права займати "почесну, відповідальну або оплачувану посаду на службі Сполучених Штатів" будь-якої федеральної посадової особи, якщо її, згідно зі ст. 2 (розділ четвертий) Конституції, буде викрито у "зраді, хабарництві або інших тяжких злочинах і кримінальних вчинках".
Однак на цьому юридичні наслідки скоєного не закінчуються. В подальшому проводять розслідування загального характеру, справу передають до звичайного суду і винний несе покарання. За всю історію США мав місце тільки один випадок (у XIX ст.) застосування процедури імпічменту щодо президента, але останній був підтриманий сенатом. Найчастіше до відповідальності з використанням такої процедури притягували суддів федеральних судів.
Процедури імпічменту встановлені конституціями і в деяких країнах із змішаною республіканською формою правління. У Росії в ст. 93 Конституції визначено, що президент може бути усунутий з поста тільки на підставі висунутого нижньою палатою парламенту обвинувачення у державній зраді або у вчиненні іншого тяжкого злочину. При цьому обвинувачення має бути підтверджене висновком верховного суду про наявність у діях президента ознак злочину і висновком конституційного суду про додержання встановленого порядку обвинувачення.
Рішення нижньої палати про висунення обвинувачення і верхньої палати про усунення президента Росії повинні бути прийняті
Loading...

 
 

Цікаве