WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Способи розподілу компетенції в сучасній федеративній державі - Реферат

Способи розподілу компетенції в сучасній федеративній державі - Реферат


Реферат на тему:
Способи розподілу компетенції в сучасній федеративній державі
У традиційних федеративних системах існує чітке розмежування компетенцій між рівнями федерації та її суб'єктів.
У федеративних державах існує законодавство федерації і законодавство її суб'єктів (вертикальна будова).
в основі федерації лежить така конституція, яка встановлює особливий тип відносин між всім партнерами, визнає окремішність кожного з них і має на меті встановлення особливої єдності між ними. Конкретно говорячи, йдеться про конституційний розподіл влади, причому таким чином, щоб всі елементи, з яких складається федеративне утворення, по праву брали участь в суспільному процесі вироблення політики і управління, а діяльність спільного уряду проводилась так, щоб враховувались їх особливості. Федеративна система робить це конституційно, розподіляючи владу між спільними (загальнодержавними) і окремими (республіканськими, кантональними, провінційними та іншими) органами влади таким чином, щоб захистити і існування, і повноваження їх усіх. У федеративних системах основна політика виробляється і проводиться за допомогою переговорів у різних формах, причому так, щоб всі могли брати участь в процесах прийняття рішень та їх впровадження у життя. А найбільш коротке і напрочуд вдале визначення сутності федерації та федералізму, тобто форми організації уряду федеративної держави дав Д.Елезар: "Федералізм - це самоврядування плюс розподілене управління". Отже, демократичний характер федеративної держави зумовлений особливостями її політичної системи та форми устрою, закріплених спільно прийнятою конституцією та самостійно прийнятими конституціями суб'єктів федерації.
Федерація, і на цьому слід особливо наголосити, - це нецентралізована держава, в якій влада розподілена серед багатьох центрів, чиї існування і повноваження гарантовані спільною загальнодержавною конституцією. Конституційна нецентралізація, структурний розподіл влади багатьох центрів, чиї повноваження конституційно забезпечені, є головною рисою федерації і водночас доказом її нецентралізованого, правового, демократичного характеру.
Не можна не звернути увагу також і на відкритий характер федеративної держави. Справжня федерація є відкритою у подвійному розумінні: 1) як правове демократичне суспільство і 2) як форма державного а національно-державного устрою. Остання сприяє встановленню та розвитку взаємозв'язків самої федерації та її складових частин з навколишнім світом. Адже на відміну від імперії, яка намагається повністю ізолювати себе від впливів і контактів з навколишнім світом і навіть унітарною державою, яка є єдиним суб'єктом міжнародних зв'язків, федерація не лише сама бере участь, а й заохочує і надає можливість розширення зовнішніх зв'язків і всім своїм суб'єктам.
Такими є сутність і характер справді федеративних держав. І саме це робить федерацію найбільш зручною і придатною формою устрою багатонаціональних, багатокультурних, багатоконфесійних держав та/чи регіонів. Все це досить переконливо засвідчує достоїнства федерації, її величезні переваги над колишніми імперіями, значною мірою над централізованими унітарними і навіть певною мірою над унітарними децентралізованими державами.
У федеративних державах чимале значення має правотворчість суб'єктів федерації. Наприклад, у ФРН законодавчі повноваження земель здійснюються в галузях, не віднесених до відання Федерації. Сфера виключної компетенції земель не зазначена в Основному законі. До їх відання, як правило, належить регулювання місцевих питань - культура, будівництво, місцеві фінанси.
На схемі це можна зобразити так:
Законодавча компетенція Федерації Правотворча компетенція земель як суб'єктів Федерації
- суворо визначена в Конституції:
(1) виняткова, тобто самостійна
(ст. 71, 73);
(2) конкуруюча, тобто спільна - Федерації і земель (ст. 72, 74, 74-а);
(3) загальні розпорядження (ст.75). - суворо не визначена в Конституції: (1) участь у федеральної нормо-творчості через Бундесрат (ст. 50);
(2) нормотворчість з питань, не віднесених до компетенції Федерації (ст. 70).
Зупинимося на питанні про співвідношення законодавчої діяльності Федерації і земель ФРН.
1. Виключна компетенція федерального законодавства. Закони приймаються тільки на рівні Федерації, до виключного відання якої належать загальнодержавні справи - зовнішні зносини, оборона і безпека, паспортизація, імміграція, фінансове і валютне регулювання, грошова емісія, інформація, зв'язок та ін. Всі вони визначені в Конституції. Федеральний законодавець може делегувати землям законотворчі повноваження за предметом своєї виключної компетенції. Проте, як правило, він уповноважує уряди земель на видання підзаконних актів з конкретних питань. Такі урядові постанови є нормативно-правовими актами земель.
2. Конкуруюча компетенція Федерації і земель. Землі можуть приймати законодавчі акти у разі невикористання Федерацією своїх законодавчих повноважень у галузі цивільних, кримінальних, господарських, трудових, земельних, житлових, процесуальних та інших правовідносин. Конкуруючу компетенцію не можна кваліфікувати як спільне відання Федерації і земель. Законодавець Федерації має право ґрунтовно відрегулювати ту чи іншу сферу суспільних відносин, щоб уникнути руйнації єдиного правового або економічного простору країни, коли інтереси однієї землі законодавчим шляхом можуть порушити інтереси іншої землі
3. Компетенція по прийняттю основ федерального законодавства. Федерація має право приймати основи законодавства, що:
а) регулюють правове становище посадових осіб, які перебувають на службі в органах земель, муніципалітетах та інших органах місцевого самоврядування; б) встановлюють загальні принципи організації і діяльності вищої школи, кінематографії, землевпорядкування і землекористування та деякі інші. Землі лише конкретизують основи законодавства.
4. Виключна компетенція законодавчої діяльності земель. До неї входить усе, що не належить до трьом попереднім. У виключній компетенції земель знаходяться конституційне законодавство, адміністративний устрій земель, школа, культура, засоби масової інформації, в тому числі кінематографія і преса, оскільки федеральні основи законодавства в цій галузі відсутні. До відання земель належить законодавство про місцеве самоврядування. Це правоположення призвело до формування різних систем місцевого самоврядування у ФРН.
Федерація має явну перевагу в сфері законодавства. На частку законодавства земель припадає лише одна десята частина всіх законів, які діють у ФРГ, що відповідає Конституції, яка проголосила перевагу федерального права над правом земель (ст. ЗІ). Нормативні акти земель є підзаконними. У разі колізії - розбіжностей законів земель із загальнофедеральним законодавством - превалюють федеральні закони.
У ФРН має місце залучення земель до участі в європейськії нормотворчості. Позиція земель з питань європейської нормотворчості виражається івраховується на рівні Бундесрату, де утворена спеціальна колегія.
Наприклад, особливістю конституційно-правового регулювання суспільних відносин в Росії є також те, що тут до джерел відповідної галузі права об'єктивно віднесені так звані державно-правові договори. Серед них Федеративний договір, або Договір про розмежування предметів ведення і повноважень між федеральними органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади суверенних республік у складі Російської Федерації 1992 року. Договір не входить до складу чинної Кон-ституції Росії і водночас має, по суті, підпорядкований щодо неї характер: у разі невідповідності положенням Конституції положень цього та інших подібних договорів діють положення Конституції.
Список використаної літератури
1. Конституционное право Зарубежніх стран. Учебник в 2 - х томах - М.: изд. БЕК, 1995.
2. Конституції нових держав Європи та Азії / За ред. Шаповала В.М. К., 2001.
3. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник/ За ред. В.О. Ріяки. -Київ: Юрінком Інтер, 2002.
4. Международное право: Учебник/ Под ред. М 43 И.Т. Блатовой. - М.: Юрид. лит., 1997. -
5. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.: АртЕк, Вища шк., 1997.
6. Шаповал В. Державний лад країн світу: Довід.- К.: Укр. Центр Правн. Студій, 1999.- 320 с.
7. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. - К., 2003.
Loading...

 
 

Цікаве