Розглядаючи виникнення права, Ієрінг зазначав, що його народження, як і народження людини, супроводжувалося важкими родовими муками. Але це, на думку вченого, є, безперечно, позитивним фактом, оскільки "саме те, що право не дається народам без боротьби, не звалюється з неба, що тільки шляхом постійних прагнень, боротьби, праці і крові можуть вони його досягнути, є обставиною і служить причиною їхнього тісного внутрішнього зв'язку з правом". Народ ніколи не дозволить знищити свої права та установи, які він здобув кривавим потом. "Можна навіть прямо сказати, - писав учений, - що ступінь любові і прив'язаності народу до його права і сила, з якою він це право буде відстоювати, визначається сумою тих зусиль і боротьби, яку він на нього поклав. Не тільки звичка, але й жертви кують той ланцюг, який об'єднує народ з його правом, і тому народові, до якого Бог прихильно ставиться, він нічого не дарує".
Боротьба за право, її неминучість зумовлюється двома обставинами: порушенням права та запереченням права. А оскільки жодне право не є вільним від такої небезпеки, то ця боротьба відбувається у всіх сферах - як у приватному, так і в публічному та міжнародному праві. Вона може мати найрізноманітніші форми та види - від повстань і революцій народу проти актів насильства над ним з боку влади до необхідної оборони та судового захисту. При цьому боротьба за право - це не є відстоювання якогось конкретного матеріального блага, це є захист самої особи, її честі та її права. Це, врешті, може бути питання самого існування цього суб'єкта права. Тому для розуміння суті боротьби за право треба мати на увазі, що не йдеться про суму матеріальної користі - цінністю тут виступає саме право. У цьому аспекті Ієрінг аналізує боротьбу за право з боку народу. Зокрема, якщо один народ неправомірно забрав в іншого квадратну милю непридатної ні до чого землі, то що повинен робити цей народ? Чи треба починати з цього приводу війну, ціною якої можуть бути тисячі людських життів, яка призведе до розрухи, злиднів, колосальних витрат і становитиме навіть загрозу для існування самої держави, чи він повинен поступитися? "Кожен розуміє, - писав Ієрінг, - що народ, який промовчить на подібне порушення своїх прав, підпише собі смертний вирок. Бо, якщо в нього можна безкарно взяти одну квадратну милю, то можна забрати і все решта, аж поки йому нічого не залишиться і він не припинить свого існування... І такий народ не заслуговує нічого доброго". Подібно до того, як народ бореться не за квадратну милю землі, а за свою честь і незалежність, так само і конкретний індивід відстоює не конкретний матеріальний об'єкт, а має більш високу мету - захист своєї особистості і свого правового почуття. Тому процес, по суті, має своєю основою не інтерес, а особистість, і головне питання полягає у тому, чи захищати свою особистість, чи обмежити її. І боротьба проти неправа, яке є неповагою до особи або будь-якого іншого суб'єкта права, є, за переконанням Ієрінга, обов'язком. Боротьба за право є обов'язком стосовно самого себе, заповідь моральної поваги до самого себе, обов'язок щодо суспільства, бо право неодмінно має здійснюватися. Захист права є основа морального існування людини, так само як самозбереження є основа існування всього живого.
Друге базове положення ідеї боротьби за право полягає у тому, що захист права є обов'язок стосовно суспільства. І в галузі приватного права, і в праві взагалі боротьба за право проти неправа є спільною боротьбою всієї нації, в якій всі повинні брати участь, і тут кожен утікач зраджує спільну справу, оскільки збільшує силу ворога, надає йому мужності і рішучості. Вчений писав: "Коли свавілля і беззаконня насмілюються нахабно піднімати голову, то це достеменна ознака того, що покликані захищати закон не виконують свого обов'язку. У приватному праві кожен покликаний захищати закон і бути у своїй сфері його "сторожем і охоронцем", оскільки той, хто захищає своє право, захищає право взагалі. Право і справедливість охороняються в державі не тільки тим, що суддя постійно готовий до виконання своїх обов'язків і поліція всюди висилає своїх детективів. За Ієрінгом, кожен повинен сприяти в міру своїх сил, кожен зобов'язаний відрубати голову "гідрі свавілля і беззаконня" скрізь, де вона насмілиться її підняти; кожен, хто користується благами права, зобов'язаний зі свого боку зробити все, щоб сприяти розвитку сили і значення закону, коротше кажучи: кожен є природжений борець за право в інтересах суспільства".