WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Характеристика способів злочинних посягань з використанням пластикових платіжних засобів. - Реферат

Характеристика способів злочинних посягань з використанням пластикових платіжних засобів. - Реферат

розслідування. Іноді незвичайна кількість транзакцій може викликати спрацюваннякомп'ютерної системи сигналізації ще до того, як буде відомо про крадіжку картки. Проведені нами дослідження показують, що повідомлення про втрату картки можуть надходити в компанію навіть через 3-4 дні після її зникнення, а у випадку використання підробленої картки, шахрайство може виявитися навіть через 30-40 днів.
Компанії регулярно видають бюлетені з переліком номерів карток, що підлягають вилученню; розсилають продавцям так звані списки попереджень. У деяких торгових закладах стоїть спеціальна апаратура (point of sale) - комп'ютерні термінали, що дозволяють перевірити стан рахунку клієнта перед тим, як операцію буде здійснено. Проте можливість вчинення аналізованого способу шахрайства пов'язана з тим, що правоохоронні органи і торгові підприємства технічно поки ще дуже слабко оснащені, і немає єдиної картотеки викрадених кредитних карток, а також не завжди своєчасно надходять у торгові організації стоп-листи.
Злочинці проявляють велику винахідливість і зухвалість у спробах використовувати систему розрахунків кредитними картками у своїх особистих цілях. Проте крадіжка її в законного власника залишається найпоширенішим способом заволодіння карткою. Це може бути зроблено як одиночкою, так і організованою групою в результаті кишенькової крадіжки, вихоплення гаманця, розбійного нападу або крадіжки сумки, залишеної в автомобілі. Щомісяця з незаконного обороту тільки в Росії вилучається близько 200 пластикових карток. Якщо в 1991 році в СРСР втрати за всіма операціями з міжнародними пластиковими кредитними картками складали 5 % від обсягу операцій, то в 1994 р. - усього 0,3 %. Цей показник кращий, ніж, скажімо, італійський. Але проблем аж ніяк не стало менше [112].
Найважчий випадок для розслідування - наявність змови в продавців між собою або між продавцем і покупцем. Наприклад, два продавці можуть співробітничати, обмінюючись загубленими або вкраденими картками для проведення фіктивних транзакцій. Продавець може також оформити продаж речі шахраю, яка насправді залишається в нього, а сума, оплачена фінансовою установою ділиться між ними за домовленістю. Касиру звичайно пропонують 10-20 % від кожної операції, причому готівкою.
Іноді касири вступають у злочинну змову із шахраями через уявну безкарність кримінальної оборудки. Адже єдиний фінансовий документ, що підтверджує операцію з пластиковою кредитною карткою - сліп, на якому після звичайного прокочування і залишаються реквізити пластикової картки.
Проте визначити "на око", зчитані вони були зі справжньої пластикової картки або ж просто із шматка пластика з набитими даними, практично неможливо. Цим і користуються шахраї.
Є ще один різновид шахрайства, що потребує наявності непорядного продавця, або іншої особи, що має номер телефону для проведення перевірки картки. Дзвінок дозволяє з'ясувати, чи є картка в списку викрадених. Якщо її там немає, несумлінний продавець може провести фіктивну оборудку на значну суму через свій заклад. Якщо картка значиться як викрадена, він може здійснити декілька транзакцій, які не виходять за межі встановленого для нього ліміту.
Злочинці мають у своєму розпорядженні численні способи використання украдених карток. Організовані злочинні групи платять від 100 до 500 доларів США за вкрадену картку, у залежності від того, підписана вона або ні; як давно вкрадена; чи знаходиться вона в списках викрадених; як довго вона використовувалася законним власником; чи вичерпаний ліміт; чи є додаткові документи, що засвідчують особу.
У більшості злочинних організацій злодій продає вкрадену картку "постачальнику", що має необхідну кількість співучасників для її використання. Члени угруповання роблять покупки за допомогою вкраденої картки відповідно до списку, заготовленого "постачальником", слідкуючи за тим, щоб вартість покупки не виходила за межі ліміту, встановленого для даного продавця. Придбані товари потім пересилаються торговцю краденим для реалізації. Особа, що безпосередньо чинить шахрайські дії з карткою, звичайно одержує біля 40 % прибутку, або йому дозволяється використовувати картку для власних покупок перед тим як він поверне картку "постачальнику".
У СРСР такі злочини вперше з'явилися наприкінці 80-х років. Одним із піонерів в області цього нелегального бізнесу став такий собі Василь Жук, що був барменом готелю "Космос". Одружившись у США, він почав інтенсивно курсувати між двома країнами, привозячи в Радянський Союз викрадені в США пластикові кредитні картки. Розрахунок був побудований на тому, що украдені пластикові картки не фіксувалися в регіональних стоп-листах, які випускались на території СРСР. А тому, прокочуючи їх у імпринтерах на долімітні суми (операції, що не підлягають поглибленій перевірці), шахрай повільно, але невпинно зміцнював своє матеріальне становище. Усього він викрав з іноземних банків біля 60000 доларів США [112].
У іншому випадку при затримці комп'ютерного хакера в нього виявили код для доступу до інформації про номери карток "Visa AeroGold". У розпорядженні хакера знаходилося 315 справжніх номерів кредитних карток, які він отримав за допомогою комп'ютера, без використання традиційних способів крадіжки. На деяких підпільних BBS (дошка електронних оголошень) у комп'ютерних мережах можна зустріти рекомендації про способи вчинення шахрайства з використанням кредитних карток.
3. Багаторазова оплата послуг і товарів на суми, що не перевищують "floor limit" і не потребують проведення авторизації. Для проведення розрахунків злочинцю необхідно лише підробити підпис клієнта. Проте при даній схемі стає недоступним самий привабливий об'єкт зловживань - готівка. До цієї категорії можна віднести злочини з картами, викраденими під час їхньої пересилки банком-емітентом своїм клієнтам поштою.
Поширені за кордоном також крадіжки шляхом шахрайства за кредитними картками банків, що встановили значний ліміт граничної суми операції, здійснюваної без авторизації. Шахраї використовують граничний ліміт суми неодноразово протягом одного дня в різноманітних сервісних і торгових точках. Так, наприклад, деякі солідні лондонські банки встановлюють граничний ліміт у 200 фунтів і кількаразове використання такої суми принесе шахраю значну суму.
Для того, щоб визначити невикористану частину кредиту на картці, злочинці використовують простий метод. Вони телефонують у реєстраційний центр компанії і просять дозволити транзакцію, наприклад, на 3000 доларів США. У випадку відмови вони зменшують суму до тих пір, поки не дістануть згоду. Через якийсь час вони дзвонять знову і просять скасувати транзакцію. Завдяки цьому в них на даній картці утворюється сума, вже заздалегідь дозволена до виплати. Одержати номера справжніх карток нескладно. Для цього використовують дані, отримані від персоналу готелів, ресторанів, за допомогою необережно викинутих рахунків, агентств з прокату автомобілів і

 
 

Цікаве

Загрузка...