WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Технологія функціонування системи пластикових платіжних засобів - Реферат

Технологія функціонування системи пластикових платіжних засобів - Реферат

престижем. На основі цього з'являється картка з єдиною назвою, емблемою і виготовлена в єдиному стандарті, яка, проте, має своєрідний дизайн і логотип банку, що її випустив.
Саме цим шляхом розвивалися Visa, MasterCard/EuroСard і Європей, що завоювали близько 70% світового карткового ринку. Цей же шлях обрали російські СТБ Карт [142], Юнион Кард [143], а також ряд платіжних систем України [138].
Але в такій міжбанківській асоціації навіть на перший погляд необхідна сполучна ланка - організація, що проводила б розрахунки між емітентами, тому що клієнт одного банку може прийти за покупкою в магазин, який обслуговується іншим банком. У даному випадку усі зацікавлені в тому, щоб оплата карткою не просто відбулася, але і всі розрахунки було зроблено максимально швидко. Це можна здійснити, тільки маючи єдиний центр, який обробляє операції, тобто здійснює процесинг. Така центральна процесингова компанія може виконувати в платіжних системах ще й інші важливі функції, наприклад, авторизацію. Не зупиняючись на технічних аспектах процедури, відзначимо, що при авторизації підприємство фактично одержує доступ до інформації про статус рахунку клієнта і, таким чином, отримує можливість встановити приналежність картки клієнту і його платоспроможність в розмірі суми угоди.
Таким чином, у розвинуту ПС входять:
- банки-емітенти карт;
- банки-еквайрери (від англійського acquirer) - "власники комерційної мережі", що працюють із магазинами;
- магазини (підприємства) і інші сервісні точки;
- розрахункові (клірингові) банки;
- центральна компанія і, часто, пов'язані з нею регіональні компанії, що обробляють операції (процесингові компанії);
- клієнти - користувачі карток.
Отже, говорячи про організацію великої платіжної системи (ПС), заснованої на банківських платіжних картках (БПК), необхідно постійно пам'ятати, що в будь-якій операції платежу, здійсненої за допомогою ПК, приводиться в дію такий ланцюжок: держатель ПК (клієнт), магазин, процесингова компанія, банк магазину (еквайрер), розрахунковий банк, банк клієнта (емітент), рахунок клієнта, держатель картки (клієнт).
Отже, говорячи про організацію великої платіжної системи (ПС), заснованої на банківських платіжних картках (БПК), необхідно постійно пам'ятати, що в будь-якій операції платежу, здійсненої за допомогою ПК, приводиться в дію такий ланцюжок: держатель ПК (клієнт), магазин, процесингова компанія, банк магазину (еквайрер), розрахунковий банк, банк клієнта (емітент), рахунок клієнта, держатель картки (клієнт).
Держатель картки одержує від магазина покупку ніби в кредит. Магазин, пред'явивши сліп, одержує від свого банку грошове відшкодування за покупки. Одна копія сліпа залишається в магазині, друга передається клієнту, третя доставляється в банк-еквайрер і є підставою для відшкодування суми платежу підприємству з рахунку клієнта.
Мал. 1.2 Фінансові відносини в розвинутій платіжній системі безготівкових розрахунків
Банк магазину безпосередньо або через розрахунковий банк платіжної системи одержує цю ж суму від банка-емітента даної ПК. Нарешті, банк-емітент розраховується з клієнтом через його рахунок.
Можна відзначити, що наведений вище ланцюжок починається і закінчується на клієнті, перетворюючись на коло. Іноді такий ланцюжок може мати вигляд схеми, наведеної на мал. 1.2, тому що і магазин, і клієнт мають рахунок у тому самому банку. Це відбувається тому, що в даному регіоні в цій ПС працює тільки один банк. У таких випадках банк може взагалі обходитися без будь-яких послуг компанії за умови, що він проводить авторизацію. Якщо ж у даному регіоні працює декілька банків, то вони, як правило мають єдиний авторизаційний центр.
За наведеним вище ланцюжком (див. мал. 1.2) фінансові кошти і документи рухаються в різних напрямках. Так, магазин, відпускаючи клієнту товар, отримує від нього сліп із розпискою на відповідну суму. Банк магазину відшкодовує останньому суму товарів, проданих держателям карток, згідно до поданих сліпів. Перевівши дані сліпів (операцій) в електронну форму, банк створює з них файл, відправляє його в процесингову компанію і отримує через розрахунковий банк відшкодування на відповідну суму. Підставою на даному етапі є електронний файл (журнал), створений у встановленому форматі і відповідним чином зашифрований.
В компанії в процесі обробки всіх прийнятих файлів відбувається сортування операцій, поданих до оплати в систему за цей день, і формуються файли для банків-емітентів. Такий файл є документом, на підставі якого банки-еквайрери отримують від банка-емітента кошти, що відповідають сумі всіх операцій, проведених держателями карток даного банку. Банк-емітент на підставі електронних журналів проводить дебетування або кредитування карткових рахунків клієнтів. Згодом для кожного клієнта формується виписка по його рахунку, що включає всі операції, які пройшли протягом певного періоду (як правило, один місяць). Для держателів кредитних і розрахункових ПК виписка є документом, на підставі якого клієнт повинен оплатити свій рахунок банку на заздалегідь обговорених умовах. У випадку з дебетними ПК і ПК з попередньою оплатою виписка лише інформує клієнта про проходження коштів по його рахунку.
Якщо ж держатель пластикової картки зробив покупку в магазині, який здає сліпи в той же самий банк, то банк може взагалі не надсилати інформацію про таку операцію в центральну компанію, особливо якщо він же проводить авторизацію.
При великому обсязі операцій у пластикових системах створюється декілька процесингових центрів, щоб розвантажити центральну процесингову компанію від зайвих інформаційних потоків, а розрахунковий банк - від зайвого проходження коштів [24]. Банк, що одночасно працює по випуску пластикових карток і по комерційній мережі, також зацікавлений у такій "автономізації", оскільки йому не доводиться виплачувати комісію за "зайвий" обмін інформацією з центром.
Проте, щоб отримати таку перевагу, банку необхідно створити свій процесинговий центр. Це рішення хоча й дороге, але в результаті є вигідним для великого банку. У розвинутій платіжній системі банк, що має свій процесинговий центр, стає банком першого рівня. Це означає, що він може опрацьовувати операції і бути розрахунковим банком для інших банків, що працюють у даній ПС. Банки другого рівня також отримують вигоду від такого співробітництва, оскільки їм не потрібно робити значні інвестиції. Агентські угоди, що укладаються з банками першого рівня, як правило, складаються таким чином, що банки-агенти несуть витрати тільки у випадку реальної роботи з клієнтами, причому ці витрати покриваються прибутками, отримуваними з держателів ПК.
Така дворівнева система на сьогоднішній день широко формується в Україні по картках Visa. Великі комерційні банки, що вступили раніше за інших у цю платіжну систему, нарощуютькількість випущених ПК не тільки за рахунок своїх власних клієнтів, але й у великій мірі завдяки залученню до співробітництва інших банків, які не мають можливості або наміру самостійно емітувати міжнародні ПК [145].
Природно, що в платіжних системах відбувається не тільки переведення
Loading...

 
 

Цікаве