WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові наслідки визнання правочинів недійсними - Курсова робота

Правові наслідки визнання правочинів недійсними - Курсова робота

судово-психіатрину експертизу.
Вимоги про визнання правочину недійсним роглядаються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
У разі визнання правочину недійсним застосовуються правові наслідки недійсності угод, вчинених малолітніми до 14 років.
Цивільний кодекс також передбачає обов'язок сторони, яка знала про стан особи у момент вчинення правочину, компенсувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину (ст. 225).
Особливої уваги можна приділити статті 228 Цивільного кодексу України. Назва цієї статті розкриває юридичну оцінку, спрямованість і зміст незаконного правочину, а також наслідки вчинення такого правочину. Вона формулюється так: "Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок". За буквальним текстом норми: правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Отже недійсність розглядуваного правочину безпосередньо встановлюється законом. Судове рішення може лише констатувати недійсність. Законодавець намагається визначити правочини, що порушують публічний порядок через перелік різних деліктів, на які були спрямовані дії сторін (сторони). Стаття 228 характеризується тим, що безпосереднім об'єктом посягання з боку учасників незаконного правочину є публічно-правові акти за своєю природою.
Наступною ознакою є навмисний характер дій учасників незаконного правочину6. Проте стаття 228 прямо не вказує на наслідки визнання таких првочинів недійсними, про що піде мова далі,
Вивчаючи матеріали таких справ, розглянутих господарським судом Миколаївської області, можна визначити ряд причин визнання угод недійсними та такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.
6 Цивільне право України. За ред О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Київ - 2002
Так за позовами Первомайської ОДПІ (справи 6/122, 6/123) судом визнано недійсними угоди купівлі-продажу та стягнено в доход держави за наслідками ст. 49 ЦК УРСР 1963 р. 81 тис. грн. за таких обставин: сторона укладених угод купівлі-продажу (відповідач 2) на момент укладення останніх була виключена з Державного реєстру підприємств та організацій України і її державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності було скасовано у судовому порядку. Таким чином, укладаючи угоду, фірма мала за мету приховати свої прибутки від оподаткування. На це прямо вказує пункт 7.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", а саме: "Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від податкування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними у встановленому чинним законодавством порядку статутних документів, про ненадання податкової звітності до органів податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
За матеріалами справ 7/205, 7/206, 7/207 судом також встановлено наявність порушення чинного законодавства та протиправність дій з боку сторін укладених угод купівлі-продажу. У цих випадках одна з сторін укладених угод - фіктивна фірма, яка згідно з наданими податковими органами документальними доказами створювалась та реєструвалась сторонньою особою на підставі чужого паспорта, а особа, що вказана в статуті як засновник, останнього не підписувала та будь-якого відношення до фірми не мала. Фірма створювалась з умислом не сплачувати податки та збори (інші обов'язкові платежі) до бюджетів і укладені нею угоди спрямовувались на приховування від оподаткування одержаних за ними доходів. Згідно з відповідними ріщеннями господарського суду Миколаївської області отримане за угодами майно на загальну суму 3 млн. грн. повернуто на користь держави.
Як бачимо вже з наведених кількох прикладів, завдяки роботі податкових органів виявлено не лише факти порушення інтересів держави, а й істотно поповнено доходну частину Державного бюджету України,
І саме тут постає питання, що змусило законодавця - укладача нового Цивільного кодексу України не включити до нього норми, яка б регулювала визнання угоди недійсною як суперечну інтересам держави і суспільства а також зазначені вище санкції.
Беручи до уваги конституційну спрямованість держави на верховенство права та повне дотримання усіма його суб'єктами без виключення встановлених законодавчих норм, і за умови реальної наявності таких обставин, вищезазначений крок був би безумовно вірним.
Непорозуміння виявляється ще й в тому, як було зазначено вище, що норма, яку не включено до такого основоположного кодексу як ЦК, наявна в Господарському Кодексі. Так п. 1 ст. 207 зазначає: "Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за
відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині", п. 1 ст. 208 вказує: "Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави"7.
Укладення угод, що не випливають із статутної діяльності юридичної особи, є порушенням її спеціальної правоздатності. Такі угоди в літературі називаються позастатутними і не охороняються законом. ЦК України передбачає загальну правоздатність юридичних осіб. Ця обставина вплинула на формулювання норм про правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти.
У ст. 227 передбачається що правочин юридичної особи, вчинений нею без спеціального дозволу (ліцензії), якщо таке вимагається законом або іншим правовим актом, є недійсним. Наслідки недійсності правочинів юридичних осіб різні. Якщо угодою юридичної особи (юридичних осіб) порушено публічний порядок, то до сторін (сторони), що діяли навмисно застосовуються вищезазначені санкції.
Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв - волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки невідповідність
Loading...

 
 

Цікаве