WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відшкодування завданої шкоди - Курсова робота

Відшкодування завданої шкоди - Курсова робота

піклувальника, то і цим закладом (ч. 2 ст. 1179 ЦК України).
Субсидіарність даної відповідальності полягає в тому, що основна вимога про відшкодування завданої шкоди пред'являється до не-повнолітнього, і лише у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, як співвідповідачі будуть факультативно притягуватися до відповідальності батьки й інші вказані особи.
Коли майна неповнолітнього виявиться цілком достатньо для того, щоб відшкодувати завдану ним шкоду в повному обсязі, питання про притягнення до відповідальності інших осіб не виникає взагалі.
При цьому батьки (усиновлювачі), піклувальники та заклад, що виконує функції піклувальника, будуть відшкодовувати завдану не-повнолітнім шкоду лише у тій частці, яка залишилася після того, як шкоду відшкодувала неповнолітня особа, а у разі, коли у неповнолітнього взагалі немає майна, - у повному обсязі.
Протиправність поведінки вказаних осіб полягає у тому, що вони неналежно виконали покладений на них обов'язок виховання та нагляду за неповнолітнім. При цьому вина батьків (усиновлювачів), піклувальників та закладу, що викопує функції піклувальника, за неналежне виховання та нагляд за неповнолітнім презюмується, тобто вони будуть відповідати за завдану ним шкоду, якщо не доведуть, що вона завдана не з їхньої вини.
Певна специфіка притаманна випадку відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох неповнолітніх осіб. У цьому разі шкода відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між; ними або за рішенням суду (ч. 1 ст. 1182 ЦК України), а у разі, коли один із них на момент завдання шкоди перебував у закладі, який за законом здійснює щодо неповнолітніх функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, що визначається за рішенням суду (ч. 2 ст. 1182 ЦК України).
На відміну від відшкодування шкоди, завданої малолітніми особами, момент припинення відповідальності батьків (усиновлювачів), піклувальників та закладу, який здійснює щодо неповнолітнього функції піклувальника, залежить від досягнення ним повноліття та певних інших обставин.
У зв'язку з цим ці особи звільняються від субсидіарної відповідальності за протиправне діяння неповнолітнього у разі:
1) якщо неповнолітня особа, яка завдала шкоди, досяг повноліття (ч. 3 ст. 1179 ЦК України);
2) якщо неповнолітня особа, яка завдала шкоди, стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди до досягнення повноліття (ч. 3 ст. 1179 ЦК України).
Така позиція законодавця пов'язується насамперед з тим, що у зазначених випадках неповнолітня особа фактично набуває повної дієздатності або стає спроможною відшкодувати завдану нею шкоду в повному обсязі. [22, c. 395]
3.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАВДАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
3.1.Нормативне закріплення на відшкодування моральної шкоди.
У правових державах компенсація моральної шкоди доволі ефективно використовується для захисту особистих немайнових прав громадян вже досить давно.
Неправомірність ситуації, за якої злочинець, відбувши покарання. Збував про злочин, а життя його жертви залишалось понівеченим навічно, призвела до того, що судді Франції та Великої Британії стали призначати винагороду "за сльози, муки і безсонні ночі" При цьому, найбільш "зручним" способом її відшкодування вважалася грошова форма.
Ще у ХVІІ ст. голландський юрист Гуго Грацій писав ... гроші при бажання потерпілого можуть оплатити ... завдану гідності шкоду, адже гроші є загальним мірилом корисності речей..."
Цивільне законодавство дореволюційних часів не містило загальних норм, які б передбачали можливість відшкодування моральної шкоди. Компенсація за особисту образу могла бути стягнута в порядку цивільного судочинства тільки у випадку, якщо вона побічно відображалась на майнових інтересах потерпілого. Законодавчому впровадженню відшкодування моральної шкод в грошовій формі перешкоджали погляди панівного класу - дворянства, яке було виховане в дусі нетерпимості до можливості збагачення за рахунок своєї приниженої честі та гідності.
Після революції 1917 року менталітет суспільства істотно змінився, але не змінилось негативне ставлення до відшкодування моральної шкоди в грошовій формі. Принцип компенсації моральної шкоди визнавався класово чужим соціалістичній правосвідомості. Така доктрина ґрунтувалась на твердженнях про неможливість вимірити гідність радянської людини в нікчемному металі.
У зв'язку з цим цивільне законодавство СРСР, а відповідно і УРСР не передбачало ані самого поняття моральної шкоди, ані зрозуміло, можливості її відшкодування. Суди також незмінно відмовляли в задоволенні позовів про компенсацію моральної шкоди в грошовій формі.
Поняття "моральна шкода" було легалізоване в цивільному праві лише з прийняттям 12 червня 1990 р. Закону СРСР "Про пресу та інші засоби масової інформації". Хоча він і не розкривав зміст цього питання, ст. 39 закріплювала, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові результаті поширення засобом масової інформації відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь та гідність громадянина або які заподіюють йому іншу немайнову шкоду, відшкодовується за рішенням суду засобами масової інформації, а також винними посадовими особами та громадянами. Передбачалося, що відшкодування моральної шкоди здійснюється в грошовій формі, в розмірі, визначеному судом.
Істотний крок уперед було зроблено прийняттям. Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік 31.05.1991 року, д нарешті моральна шкода було визначена як "фізичні або моральні страждання". З розпадом Радянського союз Україна розпочала будівництво демократичної, правової, соціально держави, яка неможлива без створення дієвого механізму захист прав і свобод громадян, а також забезпечення відшкодування шкод завданої їх порушенням. З урахуванням цього, 6 травня 1993 р. було прийнято закон "Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосується захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій" яким передбачено новий спосіб захисту цивільних прав особистих прав - компенсацію моральної шкоди.
Під шкодою в цивільному праві розуміють несприятливі зміни охоронюваного законом блага, яке може бути як майновим, так і немайновим (нематеріальним).
Немайнові блага, які охороняються законом, перераховані в Конституції та Цивільному кодексі України. Це право на життя і охорону здоров'я, право на свободу та особисту недоторканість, та недоторканість житла та свободу пересування, право на сім'ю, безпечне довкілля, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканість діловоїрепутації, на особисте життя та його таємницю, на інформацію, на особисті папери, таємницю кореспонденції та інші.
У п.3 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. наводиться наступне поняття моральної шкоди - "втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних
Loading...

 
 

Цікаве