WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відшкодування завданої шкоди - Курсова робота

Відшкодування завданої шкоди - Курсова робота

доведе, що остання завдана не з її вини. Це є наслідком дії в цивільному законодавстві презумпції (припущення) винуватості, сутність якої полягає в тому, що особа, яка завдала шкоди, вважається винною в цьому до тих пір, поки не доведе відсутність своєї вини. Якщо у процесі дослідження всіх матеріалів справи не вдасться спростувати цю презумпцію, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
У разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо шкоду завдано спільно, тобто взаємо-пов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром, заподіювачі шкоди несуть перед потерпілим солідарну відповідальність (ст. 1190 ЦК).
У ч. 2 ст. 1167 ЦК встановлюються випадки так званої безвинної відповідальності органу державної влади, органу влади.
Автономної геспуоліки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи за завдану ними моральну шкоду, а саме:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При цьому слід зазначити, що коли шкода завдана життю або здоров'ю фізичних осіб - володільців джерел підвищеної небезпеки - внаслідок їх взаємодії, то моральна шкода підлягає відшкодуванню залежно від ступеня їхньої вини за правилами ст. 1188 ЦК. Якщо ж шкода завдана майну фізичної особи, то права на відшкодування моральної шкоди без вини заподіювача шкоди у потерпілого не виникає;
2) якщо шкоди завдано особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
З в інших випадках, встановлених законом.
Таким чином, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є цивільне правопорушення, структурними елементами якого є чотири вищеописані складові (за винятками, встановленими чинним законодавством України).
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди - це елемент цивільно-правового спору, що вирішується судом.
Оскільки випадки та обставини, за яких може бути заподіяна шкода, мають широке коло, законодавець допускає відшкодування завданої моральної шкоди грішми, іншим майном або в інший спосіб (абз.1 ч.3 ст.23 ЦК Укарїни). Потерпілі, які самостійно здійснюють свої цивільні права, мають право дати згоду на пропозицію відповідача про відшкодування шкоди в натуральному вигляді, тобто певними товарами чи послугами.
Однак у законодавстві та у судовій практиці, а також у теоретичних розробках провідним визнається грошове відшкодування моральної шкоди.
Важливою проблемою, що і постає перед судом під час вирішення справи про відшкодування моральної шкоди, є обчислення розмірів грошової (майнової) компенсації. Однак якщо обсяг і розмір компенсації майнової шкоди визначений законом (більш того, розмір такої шкоди об'єктивно існує у вигляді ціни речі або розміру витрат), то розмір відшкодування моральної шкоди має визначити суд.
Принцип еквівалентного відшкодування, який взагалі властивий цивільному праву, не застосовується при відшкодуванні шкоди, заподіяної особистим немайновим правам і благам: обсяг шкоди неможливо точно вирахувати, оскільки моральна шкода не має вартісного еквіваленту. Будь-яка компенсація такої шкоди не буде адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її , розмір може мати суто умовний вираз.
Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Зокрема, згідно з п. постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власної ініціативи чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Президія Вищого арбітражного суду України в п. 6 роз'яснення від 29.02.1996 р. № 02-5/95 вказала, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи - заподіювача шкоди, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.
При цьому в судових рішеннях обов'язково мають наводитися мотиви визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Слід пам'ятати, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка під-лягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст. 23 ЦК).
Відповідно до ст. 1190 ЦК, у разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. Згідно зі ст. 1193 ЦК розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого та матеріального стану відповідача (фізичної особи).
Моральна шкода, як правило, відшкодовується одноразово, але у випадках, встановлених договором або законом, платежі по її , відшкодуванню можуть мати періодичний характер.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначають у кратному співвідношенні з розміром мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен брати до уваги той їх розмір, що діяв на час розгляду справи. При цьому суд має виходити) із засад розумності та справедливості (ч. З ст. 23 ЦК). Невипадково компенсація моральної шкоди є єдиним цивільно-правовим інститутом, де законодавець спеціально наказав урахову-вати вимоги розумності і справедливості при визначенні розміру компенсації. Очевидно, перш за все бралася до уваги відсутність інструментів для точного) виміру абсолютної глибини 5 страждань людини, а також підстав для вираження глибини цих страждань у грошах.
Як уже згадувалось, ЦК України не визначає розмірів відшкодування моральної шкоди. Навідміну від ЦК УРСР 1963 р., у ст. 440і якого було передбачено мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди - п'ять мінімальних розмірів заробітної плати, він не встановлює і меж розміру (мінімального та максимального) відшкодування моральної шкоди.
Верховна Рада України неодноразово розглядала законопроекти про визначення максимального відшкодування за моральну шкоду, завдану поширенням неправдивої інформації, але жоден із них не був прийнятий. На їх відхиленні наполягали представники засобів масової
Loading...

 
 

Цікаве