WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відшкодування завданої шкоди - Курсова робота

Відшкодування завданої шкоди - Курсова робота

випадках, не передбачених законодавчими актами, є підставою для їх скасування Верховним Судом У v ни. Так, наприклад, 18 листопада 2004 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України скасува-ла рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позову колишнього працівника органів внутрішніх справ, що звільнився з МВС за станом здоров'я, до страхової компанії про стягнення з останньої моральної шкоди. Як було відзначено Судовою палатою, позивача було застраховано відповідно до Закону України "Про міліцію", страхова компанія виступала лише уповноваженою на виплату страхових виплат організацією, а тому на відносини останньої із застрахованим працівником МВС Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється. У зв'язку з цим, підстави для стягнення відшкодування моральної шкоди зі страхової компанії відсутні.
Питання процедури розгляду судами справ про відшкодування моральної шкоди врегульовані процесуальними кодексами України. Суди враховують також постанови Пленуму Верховного Суду України:
- "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28.09.1990р. №7;
- "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6;
- "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4;
- "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12.04.1996 р. № 5;
- "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996р. №9;
- "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" від 02.07.2004 р. № 13;
роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" від 29.02.1996 р. № 02-5/9ь та його листи від 27.04.1995 р. № 01-8/281, від 16.05.1996 р. № 01-8/187 та інші.
3.2. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.
Виходячи з аналізу ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) "Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду", зобов'язання з відшкодування моральної шкоди виникає за наявності:
1) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага;
2) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди;
3) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;
4) вини заподіювача шкоди.
Необхідно підкреслити, що характер шкоди (моральної) не визначається об'єктом, якому вона завдається. Моральна шкода може мати місце як при порушенні особистих прав, так і майнових інтересів. Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Отже, як вважає український правознавець З.Ромовська, наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. З такою позицією не погоджується ряд правників. На їх думку, слід застосовувати принцип презумпції заподіяння моральної шкоди неправомірною дією і передбачати, що потерпілий відчуває страждання, якщо правопорушник не доведе зворотне. Моральна шкода має розглядатися постійним супутником кожної протиправної поведінки щодо фізичної особи.
На сьогодні застосування принципу презумпції моральної шкоди прямо не випливає з чинного законодавства. Загальне правило про розподіл тягаря доказування, встановлене ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. І з цієї точки зору потерпілий повинен довести факт спричинення йому моральної шкоди, щоб суд вирішив питання про відшкодування на його користь. Однак огляд судової практики показує зворотне. Суди фактично застосовують презумпцію заподіяння моральної шкоди: встановивши факт вчинення неправомірної дії, суди передбачають, що моральна шкода заподіяна, і в подальшому розглядають питання про розмір її відшкодування в грошовій чи в іншій формі.
І така практика навіть за сьогоднішнього стану законодавства не позбавлена законних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 57 ЦПК засобами доказування є: пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів.
Тому заява позивача про те, що він відчував фізичні або душевні страждання, є прямим доказом факту заподіяння моральної шкоди, а оцінка цього доказу - прерогатива суду. Прямих доказів протилежного відпові-дач, природно, надати не може. Показання свідків чи висновок експертизи можуть бути лише непрямими доказами заподіювача шкоди.
Наступною умовою відповідальності за заподіяння моральної шкоди є протиправність поведінки - невиконання юридичного обов'язку, встановленого нормою права. Відповідно до форм юридичних обов'язків протиправність виступає у формі дії і бездіяльності. При цьому, під протиправною дією розуміють поведінку, що заборонена законом, а під протиправною бездіяльністю - невчинення особою дій, які вона була зобов'язана за законом вчинити.
Норми, які передбачають захист цивільних прав за допомогою такого способу, як відшкодування моральної шкоди, містяться не лише в нормах цивільного, а й інших галузей права.
Наявність причинного зв'язку між протиправним діянням і моральною шкодою, що є третьою підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є необхідним наслідком його поведінки. Неправомірне діяння повинно бути головною причиною, що з неминучістю тягне за собою заподіяння моральної шкоди, необхідною умовою настання негативних наслідків у вигляді фізичних або душевних страждань.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою і моральною шкодою дає можливість визначити суб'єкта Івідповідальності та її межі, тобто 1 особа має нести відповідальність лише за ту шкоду, яка викликана саме її поведінкою.
Моральна шкода підлягає відшкодуванню лише за наявності вини особи, яка її завдала (ч. 1 ст. 1167 ЦК), у формі як умислу, так і необережності. Необхідність врахування вини закріплюється також у законах України "Про інформацію" (ст.49), "Про туризм" (ст. 33) та інших.
Особа звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо
Loading...

 
 

Цікаве