WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет - Дипломна робота

Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет - Дипломна робота

реєстрація свідчить prima facie про дійсність авторських прав та фактів, викладених у сертифікаті про реєстрацію (ім'я особи, якій належать авторські права, дата першої публікації твору і т. ін.), що робить тягар доведення володільця авторських прав набагато легшим і підвищує вірогідність отримання ним попередньої судової заборони дій відповідача, які є предметом спору.
3. У випадку, коли авторські права було зареєстровано до їх порушення (або протягом трьох місяців після публікації твору, якщо порушення сталося після публікації), володілець авторських прав має право на отримання компенсації, встановленої законом, та відшкодування вартості послуг адвоката. В противному випадку, можуть бути відшкодовані лише збитки, завдані порушенням авторських прав.
1.3.4.3. Д е п о н у в а н н я .
Хоча депонування примірників творів також не є передумовою їх правової охорони, законодавство багатьох країн, незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої правої сім'ї, вимагає її здійснення. В одних країнах депонування розглядається лише як частина процесу реєстрації прав на твір, а в інших, крім цього, служить методом комплектування державних бібліотечно-архівних фондів.
Так, в Україні депонування примірників творів здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України лише "в обсягах, необхідних для ідентифікації творів", права на які ним реєструються, і лише на термін охорони авторських прав. Особливість творів, закріплених в цифровій формі, враховано тим, що при реєстрації прав на такі з них, як комп'ютерні програми та бази даних, до агентства, окрім примірників цих творів, подаються також настанови щодо їх використання та інші матеріали, необхідні для їх ідентифікації. Єдиним наслідком неподання до Державного департаменту передбачених законодавством документів і матеріалів є повернення заявки на реєстрацію без розгляду.
1.4. Види творів, розміщених в Інтернеті, та особливості їх охорони авторським правом
Розглянемо тепер, які конкретно види творів зустрічаються в Інтернеті, якими саме творами ці види представлені, та в чому полягають особливості авторсько-правової охорони кожного з них.
1) Літературні твори.
Літературні твори всіх видів є типовими об'єктами охорони авторського права будь-якої країни. До цієї категорії творів зазвичай відносять книги, брошури, статті та інші письмові твори.
Даючи визначення терміну "літературні твори", американський Акт зазначає, що це твори, "виражені у словах, цифрах або інших словесних або цифрових символах чи знаках, незважаючи на природу матеріальних об'єктів, як то книги, періодичні видання, рукописи, фонограми, плівка, касети, диски, перфокарти, в яких вони втілені".
Український же Закон, хоча і не містить визначення літературних творів, конкретизує, що це можуть бути твори "белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру".
На даний час, більшість матеріалів, доступних через Інтернет, є саме літературними творами. Повідомлення електронної пошти, рекламна та довідкова література, каталоги, словники, тексти, розміщені на сайтах WWW, FTP та gopher, послання, що розповсюджуються через списки розсилки та дискусійні групи, - все це літературні твори в розумінні авторського права.
Представляється доречним детальніше зупинитися на дуже своєрідному об'єкті інтелектуальної власності, якому Інтернет завдячує самим своїм існуванням, та який прирівнюється авторським правом саме до літературних творів. Мова іде про комп'ютерні програми. Це вони управляють як самими комп'ютерами, так і потоками інформації між ними, об'єднуючи їх в інформаційні мережі. Саме комп'ютерні програми уможливлюють пошук і ознайомлення з матеріалами, розміщеними в Інтернеті, та "перекладають" всі інші твори, що передаються Інтернетом, з мови комп'ютерів на мову, зрозумілу людині, і навпаки. До того ж, вони самі передаються Інтернетом у великій кількості і як самостійні твори, і як частини складених творів. Ось ця легкість миттєвого розповсюдження комп'ютерних програм у глобальних масштабах і складає основну загрозу, яку несе авторам програм та їх правонаступникам Інтернет, і у порівнянні з якою загроза їх правам з боку лазерних дисків просто мерхне.
Американський Акт визначає термін "комп'ютерна програма" як "набір тверджень чи інструкцій для використання безпосередньо або опосередковано у комп'ютері з метою отримання певної мети".
Український же Закон містить більш докладне визначення, згідно з яким поняття "комп'ютерна програма" означає "набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату" та "охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктивному кодах".
Саме це вираження і є об'єктом охорони авторського права. Ідеї ж, покладені в основу комп'ютерної програми, навіть виражені в ній та описані нею, авторським правом не охороняються. Їх захист є прерогативою іншої галузі права інтелектуальної власності - патентного права.
Концепція захисту комп'ютерних програм патентним правом має багато як прихильників, так і противників. Існує ряд дуже істотних практичних ускладнень, що виникають при патентуванні комп'ютерних програм:
1. Процедура патентування є дуже тривалою, на її проходження потрібно від 2 до 5 років, у той час як термін життя самого програмного забезпечення може бути коротше. Відомо, що комп'ютерні програми дуже швидко застарівають.
2. Відсутній фонд програмного забезпечення і, таким чином, можливість виявлення аналогів, прототипів, із якими можна було б порівняти нове рішення, проводячи патентну експертизу.
3. Оскільки для об'єктів цього типу дуже важко виявити випадки порушення прав, то повна публікація опису об'єкта, прийнята у патентних документах, з одного боку, недоцільна, а з іншого - може виявитися занадто ємною для патентного документа, що більш підходить для наукової публікації, ніж для патентного опису.
Аргументація прихильників захисту комп'ютерних програм патентним правом зводиться до наступного:
1. Тривалий термін процедури патентування не є принциповою перешкодою. По-перше, вважається, що патентний захист одержують лише нові, оригінальні програмні продукти, виконані на рівні винаходів. А такі розробки живутьнабагато довше терміну експертизи. По-друге, не складає особливої складності розробка методів проведення швидкої "чорнової" експертизи, таких як виявлення аналогів і прототипів запропонованого програмного продукту, істотних відмінностей його від прототипів та інших програм, рівня новизни і т.п., оскільки програмне забезпечення за самою своєю суттю ідеально пристосоване для опрацювання на комп'ютері.
2. Велика кількість виданих патентів на об'єкти програмного забезпечення у таких країнах, як США, Великобританія, ФРН та Японія, існуюча практика проведення їх експертизи, ціла серія рішень патентних судів спростовують твердження про
Loading...

 
 

Цікаве