WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет - Дипломна робота

Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет - Дипломна робота

вони знаходять в Інтернеті, може використовуватися безкоштовно.
2) "Право на посилання". Прихильники цієї ідеї вірять, що твори можуть вільно використовуватися за умови зазначення їх джерела. Знову, мабуть, не просто знайти беззастережних прибічників цієї ідеї, але ще важче знайти людей - навіть серед авторів - які, хоча б час від часу, не звертались до неї.
Прикро, але вимога обов'язкового посилання міститься в законодавстві далеко не всіх країн і часто стосовно не всіх категорій творів (український Закон тут є приємним виключенням ), хоча етичні норми, що склалися серед користувачів Інтернету, як правило, заохочують посилання. (Детальніше про "право на посилання" йдеться в Розділі 3.)
3) Обмежене використання творів. Прихильники цієї ідеї вважають, що творці об'єктів інтелектуальної власності повинні мати певні права, які б захищали їхні твори, але вони заперечують абсолютний характер таких прав. Прихильники ідеї обмеженого використання творів намагаються знайти баланс між необхідністю захисту прав творців та допустимістю порушення авторських прав, що диктується стилем їхнього життя або потребами бізнесу.
Така точка зору більш-менш точно відображає позицію сучасного авторського права більшості юрисдикцій, де, поруч з надійним захистом інтересів володільців авторських прав, за певних умов дозволяється вільне використання творів.
4) Немайнові права. Під немайновими правами автора звичайно розуміють його право "вимагати визнання свого авторства на твір та протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні вказаного твору або будь-якому іншому посяганню на твір, здатному зашкодити честі чи репутації автора".
Взагалі, немайнові права є породженням ідеї про те, що твори автора є продовженням його самого, а тому автор має право контролювати те, як суспільство сприймає автора через його твори. У стосунках автора та будь-якого потенційного користувача (включаючи цесіонаріїв та ліцензіатів) доктрина немайнових прав надає безперечної переваги першому, а в багатьох юрисдикціях, наприклад, в Україні, автор не може передати (відступити) свої немайнові права. (Детальніше про немайнові права йдеться в Розділі 2.)
5) Міцні права авторів. Прихильники цієї ідеї вважають, що автор повинен мати суттєві повноваження для контролю за використанням його твору. Вони пішли б навіть далі немайнових прав, надавши автору також і право контролю за всіма випадками використання його твору.
З міркувань формування державної політики в галузі охорони авторських прав було б доцільно замислитись над тим, яким чином наше сучасне авторське право може впливати на поведінку людей, які дотримуються вищезгаданих точок зору. Важливо зауважити, що ті, хто підтримує ідею про те, що "інформація має бути вільною", здатні досить легко порушувати норми авторського права, незважаючи на суворість санкцій за їх порушення, при чому, зміцнення норм авторського права з метою впливу на прихильників вільного використання інформації не буде мати особливого сенсу. Враховуючи те, що Інтернет-культура збільшила лави противників міцних прав інтелектуальної власності, нове законодавство з авторського права, спрямоване на посилення прав авторів, навряд чи досягне бажаних результатів.
Історично склалось так, що основними популяризаторами Інтернету виступили науковці та технологи, багато з яких можна віднести до прихильників ідеї "інформація має бути вільною" (або до прихильників "права на посилання"). З часом, нові хвилі неофітів Інтернету розбавляли цю культуру, і новачки привносили інше ставлення до інтелектуальної власності.
Візьмемо, наприклад, тих, кому немає ще тридцяти. Протягом майже всього свого життя ці люди мали легкий доступ - часто-густо, у власних домівках - до великої кількості знарядь, які вони могли використовувати для порушення авторських прав: аудіо- та відеомагнітофони (і відносно дешеві чисті касети до них), високоякісні і дешеві копіювальні машини, факсимільні апарати, і, можливо, найбільш потужний копіювальний засіб - персональний комп'ютер (з дешевими жорсткими та гнучким дисками). В результаті, генерація тих, кому до тридцяти, виросла, маючи можливість легко й дешево експропріювати інтелектуальну власність. Що стосується студентів, то скільки з них купило більшість (або навіть щось) з програмного забезпечення для свого комп'ютера, замість того, щоб просто "позичити" необхідні програми у знайомих або у сусіда по гуртожитку? А скільки з них, натомість, складали збірки улюблених пісень? Скільки з них переписували музику на свою касету з чиїхось платівок? Чи існують - або чи можна винайти - механізми, які б ефективно переконували таких людей у тому, що їхні дії заборонені існуючою системою?
Первісні користувачі Інтернету об'єднались з тими, кому ще не має тридцяти років, і разом утворили цікаву Інтернет-психологію. Інтернетівська громада все з більшим нігілізмом ставиться до намагань довести, що, наприклад, направлення повідомлень електронної пошти до списків розсилки або створення сайту для шанувальників якогось кінофільму може становити порушення авторського права.
Більше того, оскільки велика кількість власників авторських прав безоплатно розлучаються з цінною інтелектуальною власністю, в користувачів виникає звичка скрізь очікувати лише безкоштовних матеріалів. За таких обставин, користувачі не поспішають платити за інтелектуальну власність, оскільки вони знають, що десь має існувати безплатна альтернатива. Необхідність виконати навіть незначні формальності, як, наприклад, заповнити реєстраційну форму, відлякує багатьох користувачів. Звичка до безкоштовного користування все більше ускладнює намагання володільців авторських прав отримувати платню від користувачів.
Хоча ідея правової освіти Інтернет-громади виглядає цілком реальною, спроби змінити сам Інтернет заради приведення користування ним у відповідність до існуючих норм авторського права будуть вимагати значних зусиль. Більше того, будь-які намагання створити систему боротьби з "дрібними порушеннями" приречені, оскільки вони не є ефективними з точки зору співвідношення суспільнихзатрат та суспільної користі. Насправді, такий підхід з часом може довести свою контр-продуктивність навіть для володільців авторських прав.
Значно дієвішим видається застосування авторсько-правових методів у комплексі з використанням економічних чинників, а саме - реалізація в Інтернеті моделей перехресного субсидування, подібних до тієї, що існує на радіо та телебаченні, де з аудиторії програм платня не стягується, а відрахування організаціями мовлення за використання захищених авторським правом матеріалів здійснюється з коштів, які надходять від рекламодавців. (Детальніше про моделі перехресного субсидування йдеться у Розділі 3.)
Протягом останнього десятиріччя Інтернет дійсно став прообразом та основою "інформаційної супер-магістралі" майбутнього. Розвиваючись сьогодні темпами, що вражають уяву, ця "мережа мереж" перетворилась із засобу спілкування в освітянських та дослідницьких колах на арену напруженої конкурентної

 
 

Цікаве

Загрузка...