WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

особа може визнаватися працівником юридичної або фізичної особи. Якщо говорити про службові правовідносини, характерні для різних видів службовців, то підставою їх виникнення буде відповідний адміністративний акт. При цьому в Цивільному кодексі України передбачається, що протиправне діяння може вчинятися не менше за наявності між особамитрудових (службових) правовідносин, а й за наявності між ними цивільно-правових підрядних відносин або ж правовідносин участі (членства) у підприємницьких товариствах чи кооперативах. Під поняттям "трудових (службових) відносин" слід розуміти, що особа здійснює обумовлену трудовим договором (контрактом) , іншим локальним чи адміністративним актом роботу, як правило, на території юридичної чи фізичної особи протягом робочого часу. При цьому працівник (службовець) може здійснювати трудові (службові) відносини як поза межами фізичної чи юридичної особи (наприклад відрядження), так і в неробочий час (понад урочні роботи), і тому ці ознаки ї факультативними.13
Основною ознакою є те, що працівник (службовець) виконує роботу, доручену йому згідно із зазначеними розпорядчими актами, незалежно від того, має вона одноразовий, тимчасовий чи постійний характер.
При цьому, якщо протиправне діяння здійснюється не з наявності трудових (службових) правовідносин, а з цивільних правовідносин підряду, до уваги береться те, що особа має діяти за дорученням замовника. Коли протиправне діяння здійснюється з правовідносин участі (членства) у підприємницьких товариствах, то необхідною передумовою є здійснення підприємницької чи іншої діяльності від імені товариства.
Певними особливостями у цьому делікті наділена шкода, а точніше матеріальна шкода, що завдається працівником внаслідок виконання ним трудових обов'язків. Її слід відмежовувати від шкоди, яку працівник завдав третім особам внаслідок покладених на нього трудових обов'язків. По-перше, за матеріальну шкоду завдану працівником, немає підстав застосувати цивільну деліктну відповідальність. Тут слід застосовувати норми трудового права, щодо відшкодування матеріальної шкоди. По-друге, коли матеріальна шкода завдається протиправними діями працівника третім особам, тоді мають застосовувати правила ч.1 статті 1172 ЦК України.
Що стосується причинно-наслідкового зв'язку, то у цьому виді деліктних зобов'язань він може мати складний характер, тобто треба доводити не лише те, що шкода завдана внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння було наслідком неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов'язків.14
Проте найсуттєвішою особливістю цього деліктного зобов'язання є те, що проходить відмежування особи, яка фактично завдала матеріальну шкоду, та особи, яка має нести деліктну відповідальність.
Так безпосереднім заподіювачем матеріальної шкоди за ст.1172 ЦК України визначається:
" працівник (службовець);
" підрядник;
учасник (член) підприємницького товариства чи кооперативу.
Однак відповідальність за шкоду, завдану внаслідок виконання відповідних обов'язків, покладає відповідно на:
1) юридичну або фізичну особу, при цьому законодавець насамперед має на увазі фізичну особу підприємця наділену правом найму працівників за трудовим договором (контрактом), з якою він перебуває у трудових (службових) відносинах;
2) замовника за цивільно-правовим договором підряду;
3) підприємницькі товариства кооперативи, учасником (членом), яких вона є.
Внаслідок такої диференціації виникає питання у чому полягає вина осіб, на яких покладається тягар відповідальності за завдану матеріальну шкоду? Слід вважати, що оскільки всі дії працівників (службовців) та інших осіб, коли вони вчиняються для певних трудових та інших обов'язків, юридично прирівнюються до дій юридичної, фізичної особи та інших зобов'язаних суб'єктів, то й у разі завдання шкоди вони діють від імені та в інтересах зазначених роботодавців, замовників та підприємницьких товариств і кооперативів. Тому і вина безпосереднього заподіювача шкоди, який перебуває у відповідних відносинах з юридичною, фізичною чи іншою уповноваженою особою, яка передбачена відповідачем, має визнаватися виною останніх. Так наприклад, коли працівник діє від імені юридичної особи, його дії створюють юридичні наслідки для юридичної особи, яка є роботодавцем, оскільки він перебуває з нею у трудових відносинах і виконує покладені на нього трудові обов'язки. А це означає, що його вина за заподіяну шкоду має розглядатись як вина зазначеної юридичної особи. Однак у літературі висловлюються й інші думки.
Так, наприклад, М.М. Агарков вважав, що вина юридичної особи полягає в неуважності у виборі працівника.А інші взагалі не пов'язують вину юридичної особи з виною окремого працівника.15
Іншим важливим аспектом, який слід враховувати при визначенні винності юридичних, фізичних та інших осіб, є те, що їх вина в цьому делікті резюмується, і тому тягар доказування відсутності вини у завданій шкоді покладається саме на зазначених зобов'язаних суб'єктів.
Відшкодувавши завдану працівником (службовцем) чи іншою особою шкоду фізична чи юридична особа, а також інші суб'єкти відповідальності за ст. 1172 ЦК України мають право зворотної вимоги (регресу) до заподіювача, з вини якого була завдана шкода, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не передбачено законом.
2.2.Відповідальність за шкоду заподіяну органами державної влади, правоохоронними та судовими органами.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, визначається ЦК України ст.1173-1175 та спеціальним законом. Відповідно до закону України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" шкода, заподіяна особі, відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини осіб названих державних органів.
У статті 1 цього закону наводиться перелік незаконних дій:
" незаконне засудження;
" незаконне притягнення, як обвинуваченого;
" незаконне взяття і тримання під вартою;
" незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки;
" незаконне накладення арешту на майно;
" незаконне відсторонення від роботи (посади);
" та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
" незаконне застосування адміністративного арешту чи виправних робіт;
" незаконна конфіскація майна;
" незаконне накладення штрафу;
" незаконне проведення оперативно-розшукових заходів.16
Право на відшкодування шкоди виникає у громадянина у таких випадках:
" постановлення виправдувального вироку суду;
" закриття
Loading...

 
 

Цікаве