WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів, а якщо завдана смертю фізичної особи, то відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), атакож особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Протиправність поведінки заподіювача шкоди порушення норм права і суб'єктивного права потерпілого. Закон передбачає низку обставин, наявність яких виключає протиправність поведінки заподіювача шкоди:
а) дії щодо здійснення права і виконання обов'язку наприклад, дії організації епідеміологічної служби щодо знищення тварин, які створюють небезпеку зараження і поширення інфекційних захворювань, діяльність пожежників з гасіння пожежі;
б) згода потерпілого на заподіяння шкоди. Вона виключає протиправність поведінки заподіювача шкоди за наявності трьох умов: згода добровільна, стосується тих благ, якими потерпілий може повністю розпоряджатися самостійно, відповідно вимогам закону про порядок здійснення цивільного права;
в) протиправність поведінки самого потерпілого (у деяких випадках). Це заподіяння шкоди у разі здійснення особою права на самозахист. Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі в стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Якщо у випадку здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію (ст. 1169)
Від необхідної оборони слід відрізняти крайню необхідність. Це стан, коли особа заподіюючи більшу шкоду, що загрожує інтересам держави або суспільства, особистості чи правам діючої або іншої особи, завдає шкоду значно меншу, якщо небезпека зазначеним інтересам і правам не може бути усунена іншими шляхами і засобами (наприклад, водій, намагаючись уникнути наїзду на пішохода, заподіяв шкоду іншому автомобілю). У разі необхідної оборони виключається цивільно-правова і кримінальна відповідальність. Однак цивільне право не передбачає автоматичного звільнення заподіювача шкоди від майнової відповідальності. Можливі три варіанти вирішення питання:
а) загальне правило шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншим способом (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.(ч.1. ст.1171)
б)за ч.2 ст.1171 ЦК суд має право, враховуючи обставини, за яких завдано шкоди у стані крайньої необхідності, покласти її обов'язок відшкодування на особу, яка її завдала;
в) суд вправі зобов'язати особу, що завдала шкоду, а також особу в інтересах якої діяла вказана особа, відшкодовувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.
3.Причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і завданою шкодою. Вирішення питання про встановлення причинного зв'язку ускладнюється тим, що закон передбачає у ряді випадків відповідальність одних осіб за дії їнших відповідальність юридичної особи за дії її працівників, відповідальність батьків за дії своїх малолітніх дітей тощо. Тоді причинний зв'язок складається з двох і більше ланок: перша виражає зв'язок поведінки, безпосередньо зв'язок заподіювача із завданою шкодою; друга зв'язок між поведінкою безпосереднього заподіювача і діями відповідальної особи.
4.Вина заподіювача шкоди. Норми цивільного права не встановлюють різного обсягу від того: заподіяна шкода умисно чи з необережності (на відміну від кримінального права) в обох випадках шкода відшкодовується в повному обсязі. Форма вини потерпілого може мати значення лише в тому випадку якщо йдеться про змішану відповідальність.
На відміну від кримінального права, діє презумпція невинуватості заподіювач шкоди вважається винним, поки не доведе, що він діяв невинно. Оскільки встановлена презумпція невинуватості правопорушника, то позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. І, навпаки, на відповідача покладений тягар доказування того, що його вина в завданні шкоди відсутня. У випадках, передбачених цивільним законодавством, обов'язок відшкодування, як виняток із загального правила, може бути покладений на заподіювача шкоди, незалежно від наявності його вини, тобто і за випадкове заподіяння (відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки).9
Підстави звільнення від обов'язку відшкодування шкоди:
1) непереборна сила. Для того, щоб вона могла служити підставою звільнення від відшкодування шкоди, необхідна наявність двох ланок причинного зв'язку:
а) ланка, яка пов'язує непереборну силу і поведінку заподіювача;
б) ланка, що пов'язує поведінку заподіювача і завдану шкоду;
2) протиправні дії третіх осіб для звільнення від обов'язку відшкодування шкоди необхідно, щоб така поведінка містила всі елементи складу правопорушення.
3) Обставини, що характеризують стан заподіювача шкоди. Згідно із ст.1186 ЦК шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її заподіяння не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням майнового становища потерпілого та особи, яка завдала шкоду, суд може поставити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
Якщо фізична особа, яка завдала шкоду, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.
Якщо шкоду було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді;
4) обставини, що характеризують поведінку потерпілого (змішана відповідальність). Згідно зі ст.1193 ЦК шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоду також залежно від ступеня вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених чю1 ст.1195 ЦК, у разі відшкодування шкоди,
Loading...

 
 

Цікаве