WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

діяльності чи галузевої належності. Умови відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як правило передбачаються укладеним сторонами контрактом, який, у разі погіршення становища працівника, вважатиметься недійсними (ст.9 КЗпП).
Іншого аспекту моральної шкоди торкається ст. 1168 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення платежів. Так, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Щодо випадків заподіяння моральної шкоди через поширення у засобах масової інформації відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать ділову репутацію або завдають шкоди певним інтересам (ст.49 Закону України "Про інформацію"). Відповідно до чинного законодавства обов'язок відшкодування моральної шкодипокладений на автора інформації (фізичну особу) та на орган масової інформації, які несуть відповідальність виходячи із ступеня вини кожного з них. Однак оскільки без участі у справі автора фізичної особи спір про відшкодування моральної шкоди вирішити неможливо, а господарському суду не підвідомчі спори за участю фізичних осіб, позивач може звернутися до господарського суду з позовом до органу масової інформації лише у тому випадку, коли цей орган не надав позивачеві відомостей про автора і, отже, всю вину за поширення відомостей, які порочать ділову репутацію, взяв на себе. Якщо позов подано лише до органу масової інформації, який повідомив позивача про автора, спір підлягає вирішенню загальним, а не господарським судом.
Слід також зазначити, що орган масової інформації, його працівники та автори не відшкодовують моральної шкоди у випадках, передбачених ст.42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" і ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Зокрема, редакція, журналіст не несуть відповідальність за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організації, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:
" Ці відомості одержано від інформаційних агентів або від засновника (співзасновників);
" Вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової чи усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію";
" Вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;
" Вони дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншими друкованими засобами масової інформації з посиланням на нього;
" В них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом тощо.
Для відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, потрібно визначити особу, яка буде її відшкодовувати. І тому, суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України), тобто так званий титульний володілець.
Для характеристики титульного володільця виділяють дві основні ознаки: юридичну та матеріальну.
Юридична ознака полягає в тому, що володільцем визначається лише та особа, яка має відповідні правові підстави на володіння певним об'єктом, діяльність якого створює відповідну небезпеку.
З огляду на запропонований перелік можна дійти висновку, що всі ці правові підстави (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) мають цивільно-правовий характер. І тому, коли особа володіє відповідним об'єктом на підставі трудового договору, цю особу не можна вважати титульним володільцем за юридичною ознакою.
Матеріальна ознака титульного володільця полягає в тому, що особа, яка має усі правові підстави щодо цього об'єкта, має здійснювати ще й фактичне володіння (експлуатацію), тобто передбачену законом потенційну небезпечну діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням даного об'єкта
За загальним правилом обидві ці ознаки мають бути поєднані для того, щоб визначити особу титульним володільцем. Однак закон може встановлювати з цього правила певні винятки.
Так, згідно з ч.3 ст.1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, вважається суб'єктом відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. І навіть незважаючи на те, що ця особа не має юридичної ознаки, вона зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах, а титульний володілець звільняється від відповідальності.
Однак може статися, що неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), наприклад, титульний володілець залишив незамкнений автомобіль з ключем у системі запалювання. І тому в цьому разі шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або його утримання, відшкодовується спільно титульним та фактичним володільцем, який неправомірно заволодів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом (ч.4 ст.1187 ЦК України). Відповідальність має частковий характер і відшкодовується цими особами у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Інший виняток, за яким відповідачем може бути не лише титульний володілець, а й інші особи, це коли титульний володілець застрахував свою цивільну відповідальність. У цьому разі титульний володілець буде мати субсидіарну відповідальність, тобто відповідатиме у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування), яка виплачується страховиком, є недостатньо для повного відшкодування завданої ним шкоди (ст. 1194 ЦК України). Однак слід зауважити, що зараз ще не на належному рівні розвинуте страхування цивільної відповідальності. Законодавчо визначено можливість страхування лише окремих видів цивільної відповідальності, яка може бути пов'язана із джерелом підвищеної небезпеки, наприклад, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, власників зброї, суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, осіб, діяльність яких пов'язана з утилізацією (видаленням) небезпечних відходів, суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, власників окремих тварин тощо.31
Особливості
Loading...

 
 

Цікаве