WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

років, проте лише за повної сукупності таких умов:
1. ця шкода завдана життю або здоров'ю потерпілого;
2. малолітня особа, після досягнення нею повноліття, має достатні для цього кошти;
3. батьки (усиновлювачі), опікуни чи інші фізичні особи, які на правових підставах здійснювали виховання малолітньої особи на яких був покладений обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої малолітнім, є неплатоспроможними або померли.
У будь-яких інших випадках, які не охоплюється сукупністю зазначених вище умов, майнова шкода, завдана малолітніми, має бути відшкодована батьками, опікунами чи іншими фізичними особами, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи у навіть у випадку досягнення малолітніми повноліття.
Відшкодувавшишкоду, завдану малолітньою особою, жодна з фізичних чи юридичних осіб, які визнані зобов'язаними суб'єктами за даним видом делікту, не мають права зворотної вимоги (регресу) до цієї особи (ч.4 ст.1191 ЦК України).
Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньою особою
Згідно зі ст.32 ЦК України неповнолітніх визначають осіб віком від 14 до 18 років. Незважаючи на те, що дані особи наділені неповною цивільною дієздатністю, вони визнаються повністю деліктоздатними (ст.33, ч.1 ст. 1179 ЦК України), а значить, такими, що можуть самостійно у повному обсязі нести покладену на них відповідальність.
Однак незважаючи на те, що в цьому віці особи вже досягли певного психічного рівня та мають певний життєвий досвід, щоб оцінювати свої вчинки та нести за них відповідальність, вони, у переважній більшості випадків, не мають достатньої кількості майна, коштів чи інших матеріальних ресурсів, яких було б достатньо для відшкодування завданої ними шкоди. Враховуючи ці обставини, законодавець, окрім визнання за неповнолітнім здатності нести відповідальність за завдану ним шкоду самостійно на загальних підставах (ч.1 ст. 1179 ЦК України), встановлює, що у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується субсидіарно її батьками, піклувальником, а у випадку, якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, то і цим закладом (ч.2 ст. 1179 ЦК України).
Субсидіарність даної відповідальності полягає в тому, що основна вимога по відшкодуванню завданої шкоди пред'являється до неповнолітнього, і лише у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, як співвідповідачі будуть факультативно притягуватися до відповідальності батьки й інші вказані особи.
Коли майна неповнолітнього виявиться цілком достатньо для того, щоб відшкодовувати завдану ним шкоду в повному обсязі, питання про притягнення до відповідальності інших осіб не виникає взагалі.
При цьому батьки (усиновлювачі), піклувальники та заклад, що виконує функції піклувальника, будуть відшкодовувати завдану неповнолітнім шкоду лише у частці, яка залишилась після того, як шкоду відшкодувала неповнолітня особа, а у разі, коли у повнолітнього взагалі немає майна, у повному обсязі.
Протиправність поведінки вказаних осіб полягає в тому, що вони неналежно виконували покладений на них обов'язок виховання та нагляду за неповнолітнім. При цьому вина батьків, піклувальників та закладу, що виконує функції піклувальника, за неналежне виховання та нагляд за неповнолітнім презюмується, тобто вони будуть відповідати за завдану ним шкоду, якщо не доведуть, що вона завдана не з їхньої вини.
Певна специфіка притаманна випадку відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох неповнолітніх осіб. У цьому разі шкода відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду (ч.1 ст.1179 ЦК України), а у разі, коли один із них на момент завдання шкоди перебував у закладі, який за законом здійснює щодо неповнолітніх функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, що визначається за рішенням суду (ч.2 ст.1182 ЦК України).
На відміну від відшкодування шкоди, завданої малолітніми особами, момент припинення відповідальності батьків, піклувальників, закладу, який здійснює функцію піклувальника, залежить від досягнення ним повноліття та певних інших обставин.
У зв'язку з цим ці особи звільняються від субсидіарної відповідальності за протиправне діяння неповнолітнього у разі:
1. якщо неповнолітня особа, яка завдала шкоди, досягла неповноліття (ч.3 ст. 1179 ЦК України);
2. якщо неповнолітня особа, яка завдала шкоди до досягнення неповноліття (ч. 3 ст. 1179 ЦК України).
Така позиція законодавця пов'язується насамперед з тим, що у зазначених випадках неповнолітня особа фактично набуває повної дієздатності або стає спроможною відшкодувати завдану нею шкоду в повному обсязі.
Однак досягнення повноліття це не єдиний спосіб набуття повної цивільної дієздатності, оскільки чинне законодавство передбачає й інші його способи. І тому для неповнолітніх осіб, які набули повної цивільної дієздатності, наприклад, завдяки емансипації встановлюється специфічний порядок відшкодування шкоди. При цьому правові наслідки відшкодування ставляться у залежність від того, чи була надана письмова згода батьків або піклувальників на набуття повнолітньою особою повної дієздатності тоді, коли ця згода потрібна. У разі, коли такої згоди не було, наприклад, при одержанні повної дієздатності на підставі рішення суду неповнолітній відшкодовує завдану ним шкоду самостійно на загальних підставах (ч.1 ст.1180 ЦК України), а батьки субсидіарно не відповідають.
Відшкодувавши шкоду, завдану неповнолітньою особою, батьки, піклувальники, а також заклади, що здійснюють щодо неповнолітнього функції піклувальника, позбавляються права зворотної вимоги (регресу) щодо неї (ч.4 ст.1191 ЦК України).
Відшкодування шкоди, заподіяної недієздатною особою, яка обмежена у дієздатності, та особою, яка не може усвідомлювати значення своїх дій та (чи) керувати ними (адієздатною) особою26
Недієздатною є фізична особа, яка визнана такою судом, оскільки не може усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу (ст.39 ЦК України). Оскільки ця фізична особа є недієздатною, то вона також і є неделіктоздатною, тобто такою, що не здатна нести відповідальність за завдану нею шкоду.
Згідно з ч.1 ст.1184 ЦК України шкода, заподіяна недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею (психіатричні лікарні, диспансери, клініки, інтернати тощо). Питання про можливість притягнення до відповідальності за шкоду батьків (усиновлювачів) недієздатної особи має вирішуватися позитивно лише у разі, коли вони названі опікунами.
Оскільки на дієздатну особу неможливо здійснювати виховний вплив, бо вона не може усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, то основним
Loading...

 
 

Цікаве