WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота

Відповідальність за заподіяння шкоди - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Відповідальність за заподіяння шкоди
?
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3-5
Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ.
1.1 Зобов'язання щодо відшкодування шкоди…………………………………….6-9
1.2 Підстави виникнення зобов'язань щодо відшкодування шкоди…………..10-14
Розділ 2. ВІДШКОДУВАННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ.
2.1 Відшкодування шкоди завданої працівником…………………………….…15-18
2.2 Відшкодування за шкоду заподіяну органами державної влади, правоохоронними та судовими органами…………………………………......…19-28
2.3 Відшкодування за шкоду, заподіяну малолітніми та недієздатними особами………………………………………………………………………….....29-37
Розділ 3. ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ.
3.1 Відповідальність за шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки…………………………………………………………………………..38-45
3.2 Відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров'ю особи………...……46-49
3.3 Відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок злочину…………..………50-52
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………53-54
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………55-56
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...……57-58
ВСТУП
Історія розвитку законодавства щодо відшкодування майнової і моральної шкоди сягає давнини. Практично до початку ХХ ст. за вказані правопорушення існувало досить суворе покарання, яке, здебільшого, було кримінально-правовим.
Можна зазначити, що в різні періоди розвитку української держави, починаючи від славної Київської Русі і закінчуючи здобуттям незалежності, український народ, а зокрема кожна особа, мала право на відшкодування завданої шкоди, чи взагалі була позбавлена цього права.
Разом із формуванням і розвитком давньоруської держави складалося і розвивалося законодавство Київської Русі. Виникнувши на основі звичаєвого, що мало місце у східних слов'ян ще у додержавній період, законодавство було поставлене під службу державі, послідовно відстоювало і захищало інтереси князів, бояр та інших категорій заможного населення. Про це свідчить перший юридичний звіт, яким був "Устав" і "Закон руський". Останній захищав власність багатих від спроб її привласнення бідними і в основу його було покладено принцип поділу людей на вільних і залежних.
З формуванням козацького республіканського ладу складається своєрідна правова система у Запорізькій Січі. Козаки не визнавали дій статутів та магдебурзького права на своїй території. Правосуддя в Запорізькій Січі відбувалося відповідно до стародавніх звичаїв, "словесного права і здорового глузду". Гордість української нації запорізьке козацтво, для яких честь і гідність інколи шанувалась набагато більше життя. Вільний дух козака зводився до принципу "життя віддати, а честь не посоромити".
Перший державний нормативний акт України конституція П. Орлика (1710р.) важливе місце відвела захисту честі та гідності від різних порушень. Можна сказати, що конституцією впроваджувався порядок судового розгляду спорів з приводу захисту честі та гідності. Все це свідчило про високий рівень державності того періоду.
За часів радянської влади відносини між державою і особою будувалися згідно з марксистською доктриною від держави до людини, в якій держава мала необмежену владу. Особа за своїм правовим становищем у такому суспільстві не могла бути рівноправним суб'єктом права, а про відшкодування завданої шкоди, не могло бути й мови. Історія розвитку нашої держави затьмарена періодами масових репресій і свавілля, де проблема відшкодування шкоди, на мій погляд, досягала межі апогею, тобто шкода не тільки не відшкодовувалася, а й кожна особа була позбавлена своїх прав.
Із проголошенням України незалежною, суверенною, демократичною і правовою державою, де людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожна людина, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних переконань, статі майнового стану, повинна почувати себе в безпеці і захисті. Адже саме демократична держава бере на себе обов'язок гарантії та захисту прав і свобод, законних інтересів. Тому що держава вважається демократичною не тільки прийнявши ряд гарантій захисту прав і свобод, а й у випадку порушення цих прав, вона сприяла тому, що вони були відновлені і на правопорушника була покладена відповідальність за заподіяння шкоди. Кожен день нам приходиться ставати свідками порушення прав і свобод людини і громадянина, це явище безперервне, але в протиріччя цьому нашим основним завданням, як майбутнім юристам, є правильне тлумачення, роз'яснення, повідомлення громадян про те, що кожна людина має право на відшкодування завданої майнової чи моральної шкоди, і не можна боятися чи цуратися цього права. Адже, як показав час, що минув після прийняття Конституції України, проголошені в ній права і свободи, гарантії їх захисту набувають все більшого реального наповнення.
Конституція всебічно гарантує права і свободи, передбачає механізм їх забезпечення і охорони. Про це свідчить система конституційних нормативно-правових гарантій прав і свобод, не відчужуваності і не порушності прав і свобод, їх невичерпності, неприпустимості скасуванню, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Одним із найбільших і найвагоміших досягнень у справі гарантування прав і свобод є передбачена Конституцією система організаційно-правових гарантій, серед яких особливе значення відводиться Президентові України, Верховній раді України, органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, судам, прокуратурі, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Тобто кожен громадянин, іноземець чи особа без громадянства може звернутись до суду з позовною заявою з метою відшкодування завданої шкоди, чи до Уповноваженого ВРУ із запитом з метою чіткого тлумачення правової норми або для надання консультації, поради.
Поряд з національними гарантіями захисту прав і свобод Конституція передбачає можливість використання і міжнародно-правових гарантій захисту. Відповідно до ст.55 Конституції кожен має право після використання всіх можливих національних засобів правового захисту звернутися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або органів міжнародних організацій, членом чи учасницею яких є Україна.
Додатковою гарантією прав і свобод людини є також міжнародні механізми захисту прав людини до яких приєдналася Україна. Важливим кроком у цьому напрямі стала ратифікація 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Відтепер громадяни України мають можливість звертатися щодо захисту порушених їх прав до Європейського суду з прав людини. До того ж, приєднавшись у 1990 році до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966р., Україна також визнала і компетенцію ООН з прав людини щодо розгляду індивідуальних скарг громадян на порушення їх прав та свобод гарантованих цим
Loading...

 
 

Цікаве