WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційна регламентація організації та діяльності партій в зарубіжних країнах - Реферат

Конституційна регламентація організації та діяльності партій в зарубіжних країнах - Реферат


Реферат на тему:
Конституційна регламентація організації та діяльності партій в зарубіжних країнах
ПЛАН
1. Вступ ..............................................................................3 ст.
2. Види партійних систем……………..…….............4 ст.
3. Функції політичних партій.................................5-6 ст.
4 .Інституалізація політичних партій.............7-13 ст.
5. Висновок.......................................................................14 ст.
6. Література.................................................................15 ст.
1. Вступ
Партійна система - це політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їх стійкими зв'язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади.
Одним з найпоширеніших підходів до типології політичних систем є виділення одно-, дво- і багатопартійних систем. У сучасному світі виділяється сім основних видів партійних систем: однопартійні (Китай, Куба, Заїр), з партією-гегемоном (Мексика, колишні країни соцтабору), з домінуючою партією (Японія, Індія в окремі періоди своєї історії), двопартійні (США, Канада, Великобританія), поміркованого плюралізму (Німеччина, Бельгія, Франція), поляризованого плюралізму (Італія, Нідерланди, Фінляндія), автомізовані (Малайзія).
У нормально функціонуючій державі демократичного типу загальним критерієм визначення кількості партій є кількість партій, що мають своє представництво в парламенті внаслідок проведення демократичних, прямих, загальних виборів. У багатопартійній політичній системі, як правило, характер парламентської більшості, побудованої на різноманітних комбінаціях основних партій, представлених у парламенті, змінюється після кожних виборів. Відповідно здійснюється і зміна урядових кабінетів.
2. Види партійних систем
Багатопартійна система - цілісне утворення, що формується всередині політичної системи суспільства на основі усталених зв'язків між політичними партіями, які відрізняються між собою програмними настановами, тактикою, внутрішньою структурою.
Однопартійна система - неконкурентний тип партійної системи, що складається з представників однієї політичної партії.
Найчастіше у світовій політичній практиці використовується партійна система поміркованого плюралізму, яка характеризується наявністю трьох-п'яти партій, жодна з котрих не переважає і не може самостійно утворити правлячу коаліцію.
Поширеною є поляризована партійна система, за якої боротьбу за політичну владу несуть більше шести партій. При наявності великої кількості невеликих партій, як правило, вони утворюють блоки або коаліції на час проведення передвиборчої кампанії.
3. Функції політичних партій
Політична партія - це добровільне об'єднання людей, котрі прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільноти, домагатися їх дотримання і виконання.
Перша функція політичних партій полягає в тому, що вони виступають засобом боротьби між окремими конкуруючими групами за урядову владу в центрі і на місцях. Ця конкуренція проходить у формі виборчої боротьби, де сили противників оцінюються за кількістю одержаних голосів.
Друга функція політичних партій полягає в тому, що вони приймають важливу участь у формуванні та діяльності всіх гілок державного апарату. Виборні органи влади і управління як в центрі, так і на місцях (президенти, парламенти, представницькі органи суб'єктів федерації та ін.) створюються за безпосередньою участю політичних партій.
Третя функція політичних партій полягає в тому, що вони приймають пряму або опосередковану участь в розробці, формування і здійсненні внутрішньо- і зовнішньополітичного курсу держави.
Четверта - ідеологічна функція. Політичні партії пропагують цінності, які домінують в суспільстві, власні програми, роз'яснюють свої цілі та передвиборчі завдання.
Партії активно впливають на прийняття органами державної влади і управління політичних рішень, які, перетворюючись на відповідні нормативні акти, набувають обов'язкової сили.
4. Інституалізація політичних партій
Найчастіше інституціалізація політичних партій пов'язується з їх правовим регулюванням. Однак, враховуючи ту обставину, що партії є також політичним інститутом, їх інституціалізація здійснюється також партійними нормами, як, наприклад, статутом політичної партії. Проте серед науковців переважає думка про те, що інституціалізація політичних партій є радше тільки правовою інституціалізацією. Остання, у свою чергу, поділяється деякими авторами на конституційну та законодавчу. До першої належать положення про політичні партії, включені до конституцій, до другої - до інших законів. Такої точки зору дотримуються польські конституціоналісти А. Потшалек та К. Вуйтович, французький конституціоналіст П. Авріль. Можна проводити і таку класифікацію, але Конституція сама по собі вже є основним законом, а, крім того, правова регламентація обов'язково звертається і до іншого законодавства, наприклад, законів про політичні партії, а також інших нормативно-правових актів. На такій позиції стоїть автор підручника "Конституційне (державне) право зарубіжних країн" Б. Страшун. На його думку, інституціалізація політичних партій виявляється у двох взаємозалежних процесах: конституціоналізації, тобто включення у конституцію основних принципів їхнього статусу, і законодавчої інституціоналізації, у результаті якої правове становище партій визначається законом досить детально.
Назвати ці явища найкраще спільним терміном "правова інституціоналізація". Це порівняно нове явище в праві сучасних держав, яке має свою історію розвитку, пов'язану з перебігом світового процесу конституційного розвитку. Як відомо, цей процес пройшов кілька основних етапів розвитку, кожному з яких притаманні свої характерні риси.
Для першого етапу (кінець XVIII - початок XIX ст.) характерною є повна відсутність правової регламентації статусу політичних партій (порядку утворення, діяльності, тощо). В основних законах немає будь-яких згадок про політичні партії.
Уперше тенденція до правової регламентації політичних партій з'являється в період між двома світовими війнами ХХ ст. Причиною стало поглиблене втручання держави в життя суспільства, предмет конституційного регулювання розширився і, як наслідок, розширились межі конституційного регулювання. Партії визнавалися необхідним елементом функціонування демократичних державних інститутів. Найперше це стосувалося виборчого законодавства (у законодавстві штатів США, пізніше - в конституціях західноєвропейських держав).
Справді широких масштабів правова інституціоналізація політичних партій набула на третьому етапі розвитку світового конституційного процесу (після Другої світової війни до 80-90-х рр. ХХ ст.). Характерним для цього етапу є те, що під правовуінституціалізацію підпадають не лише окремі сторони діяльності політичних партій (виборче право), а й увесь комплекс відносин, пов'язаних з їх утворенням, організацією та діяльністю. Перш за все - це майже повсюдне конституційне закріплення статусу політичних партій. Це стосується як демократичних, так і авторитарних держав. Різниця полягала в тому, що
Loading...

 
 

Цікаве