WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції - Дипломна робота

Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції - Дипломна робота

акціонерних компаній. Це важлива діюча форма зв'язку і переплетення капіталів як усередині однієї галузі, так і між галузями. Система участі створює багатоступінчасту залежність великого числа підприємств від значного акціонерного капіталу, що одержує можливість розпоряджатися величезними сумами чужого капіталу і "викачувати" з підконтрольних підприємств прибуток.
Стан ринку якого-небудь товару або послуги, протилежний конкуренції, називається монополізацією. Монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища2. Іншими словами можна сказати, що монополія - це домінуюче становище суб'єкта господарювання, що дає йому можливість самостійно або з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку повного товару.
Враховуючи негативні наслідки монополізму для розвитку ефективної економіки, країни з ринковими відносинами почали застосовувати правові засоби обмеження цього явища. Функцію обмеження монополізму взяла на себе держава, що є єдиним суб'єктом у системі ринкових відносин, який може реалізувати антимонопольні функції в повному об'ємі.
На основі суперечностей, які існують між монополією і конкуренцією, і небезпеки монополізму для розвитку економіки ринкового типу, випливає необхідність обмеження монополізму і правового регулювання з боку держави цього процесу [50]. Таке регулювання спрямоване на формування і розвиток конкурентного середовища, яке забезпечувало б ефективне використання ресурсів, вільне відходження на ринок підприємців, свободу споживачів у виборі товарів різноманітного асортименту, кращої якості за більш низькими цінами.
Оскільки монополія є одним з тих економічних утворень, при наявності яких ринковий механізм не може виконувати свої регулюючі функції, то загальноприйнятою практикою є прийняття певних законів, які перешкоджають монополізації ринків одним підприємством або групою підприємств. Основою обмеження монополізму в економіці України є антимонопольне законодавство. Його важливість визначається як уже фактично сформованим у нашій економіці монополізмом, так і небезпекою розвитку монополістичних тенденцій, що неминуче виявляються і посилюються в умовах ринкового господарства. Без спеціального правового механізму неможливо заохочення конкуренції і припинення монопольної практики.
Антимонопольне законодавство в Україні формувалося поступово. Прийняттю спеціальних нормативних актів у цій сфері передувало введення окремих антимонопольних вимог у Законах України "Про підприємництво" [9], "Про підприємства в Україні" [10], "Про господарські товариства" [12]. Проте цього було явно недостатньо для проведення ефективного антимонопольної політики і захисти конкуренції , що зароджується. Ще одною віхою в формування антимонопольного законодавства стало прийняття Контитуції України [1], відповідно до ст.42 якої не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Конституційна заборона стосується діяльності, спрямованої на недопущення, обмеження або усунення конкуренції, незалежно від конкретних її видів і складів правопорушень. Тому були прийняті уже спеціалізовані акти антимонопольного законодавства в Україні. Це почалося 18 лютого 1992 р., коли Верховна Рада України прийняла Закон України "Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" [13] (втратив чинність в зв'язку з прийняттям Закону України "Про захист економічної конкуренції" [25] ), та Господарського кодексу України [6], де в ст. 21-43 визначаються правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення несумлінної конкуренції і здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.
Також до антимонопольного законодавства необхідно віднести:
деякі положення Закону України "Про Антимонопольний комітет України" [15], який встановлює структуру і правовий статус Антимонопольного комітету - державного органу, що повинен здійснювати контроль за дотриманням антимонопольного законодавства також використовуються на практиці;
Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [18] ;
Закон України "Про природні монополії"[23];
Указ Президента України "Про основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 рр. і заходи щодо їх реалізації"[32].
Враховані антимонопольні положення і при ратифікації Україною міжнародних конвенцій. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації"[22] Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про транснаціональні корпорації, підписану 06.03.98 р. у Москві, із такими застереженнями: транснаціональні корпорації на території України і за її межами, у разі якщо їх створення може спричинити монополізацію товарних ринків в Україні, впливає або може впливати на економічну конкуренцію на її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому атимонопольним законодавством України.
Вказані законодавчі акти не тільки формують антимонопольне законодавство України, вони і розглядають перспективи боротьби з проявами монополізму в розвиваючійся ринковій економіці України та розвитку антимонопольної політики в загальному. Так, наприклад, в Указі Президента України "Про основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 рр. і заходи щодо їх реалізації" [32] були виділено такі основні напрямки реалізації антимонопольної політики:
узгодження промислової і конкурентної політики;
удосконалення законодавства, зокрема антимонопольного;
зниження або зняття бар'єрів вступу суб'єктів господарювання на існуючі ринки і стимулювання вступу нових суб'єктів господарювання на монопольні ринки;
захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності і споживачів від неправомірних обмежень конкуренції, подолання негативного впливу тіньового сектора економіки на конкуренцію;
удосконалення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій і посилення державного контролю за їхньою діяльністю;істотне обмеження практики об'єднання функцій органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з господарськими функціями;
підвищення конкурентоздатності вітчизняних підприємств на світових товарних ринках в умовах посилення конкуренції.
У зв'язку зі створенням цієї нормативної бази, антимонопольні вимоги були введені в десятки нормативних документів, внесені зміни і доповнення в чисельні законодавчі акти України. На основі перерахованих вище законодавчих актів формується і здійснюється антимонопольна політика України, яка спрямована на запобігання монопольної діяльності, її обмеження і припинення, а також на розвиток конкуренції.
Ринок у певнихтериторіальних і товарних межах, на якому діє хоча б одне монопольне утворення або існує бар'єр входження у нього господарюючих суб'єктів, визначається як монополізований ринок. Ринок України варто розглядати як високомонополізований [37].
Така ситуація обумовлює проведення активної антимонопольної
Loading...

 
 

Цікаве