WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції - Дипломна робота

Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції - Дипломна робота

будь-який інший громадянин, який постраждав у результаті використання товару (результату роботи) його власником.
Порушення цивільних прав, невиконання або неналежне виконання договірного зобов'язання спричинює для заподіювача шкоди чи боржника певні невигідні для них майнові та інші правові наслідки, в тому числі цивільно-правову відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність та інші негативні для порушника правові наслідки полягають у застосуванні до нього таких примусових санкцій:
- стягнення завданих потерпілому збитків;
- стягнення з порушника штрафних санкцій;
- присудження обов'язку виконати зобов'язання в натурі;
- вилучення майна у боржника на користь кредитора для покриття заборгованості;
- застосування до порушника інших засобів, спрямованих на відновлення попереднього майнового стану потерпілого.
Основною і універсальною формою цивільно-правової відпові-дальності вважається відшкодування збитків, стягнення яких передбачене законом. В цьому випадку, під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником.
Важливе значення для виявлення санкцій цивільно-правової відповідальності має встановлення конкретних їх ознак. Так, існує чотири ознаки юридичної відповідальності:
а) вона є формою державно-примусового впливу на порушників норм права;
б) вона застосовується до осіб, що вчинили правопорушення;
в) вона застосовується лише уповноваженими державними або іншими органами;
г) вона передбачає застосування лише тих санкцій, які є мірами цивільно-правової відповідальності.
Для покладення відповідальності необхідно встановити правову підставу, яку утворює сукупність певних умов. Так, для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно встановити:
- наявність майнових збитків;
- протиправну поведінку (бездіяльність) боржника;
- наявність причинового зв'язку між протиправною поведінкою боржника і заподіяними збитками;
- вину боржника.
У своїй сукупності перелічені умови формують склад цивільного правопорушення, який є правовою підставою для застосування цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" [11] споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право на власний розсуд вимагати від продавця або виготівника:
а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;
б) заміни на аналогічний товар належної якості;
в) відповідного зменшення його купівельної ціни;
г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.
Позитивним аспектом у наведеній нормі є те, що покупець на власний розсуд визначає, яку з перелічених вимог він пред'являтиме до продавця (виготівника), тобто він має можливість обрати ту вимогу, задоволення якої його найбільше влаштує.
Аналізуючи ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" [11], можна дійти висновку про те, що товаром неналежної якості є товар, який має недоліки або ознаки фальсифікації, виявлені протягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором. Однак таке визначення також не розкриває повністю зміст поняття "річ неналежної якості". І лише завдяки аналізу ст. 12 Закону України "Про захист прав споживачів" [11], у якій визначається право споживача на належну якість товарів, неналежну якість товарів можна тлумачити як їх невідповідність вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації продавця про них.
У теорії кримінального права недоброякісною визнається продукція, що не відповідає вимогам, які характеризують її властивості, тобто продукція, виготовлена з порушенням затверджених для неї стандартів, норм і правил, в результаті чого така продукція або взагалі не може бути використана за її цільовим призначенням, або вимагає істотної переробки.
Необхідно зупинитись на понятті "істотний недолік"; у преамбулі Закону України "Про захист прав споживачів" [11] окремо виділено істотні недоліки товару.
Так, "недоліком" взагалі вважається окрема невідповідність товару (роботи, послуги) вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до нього, а також інформації про товар (роботу, послугу), яка надана виробником (виконавцем, продавцем).
Згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" [11] істотним вважається недолік, який робить неможливим чи неприпустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення, або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для його усунення необхідні великі затрати праці та часу, або він робить товар (роботу, послугу) іншим, ніж передбаченодоговором, або виявляється знову після його усунення.
У Законі України "Про захист прав споживачів" [11] міститься спеціальна стаття, яка прямо встановлює відповідальність за шкоду, заподіяну товарами неналежної якості. Так шкода, заподіяна життю, здоров'ю чи майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачена підвищена відповідальність, стороною, що заподіяла її. Потерпілий має право на таке відшкодування незалежно від перебування в договірних відносинах із виробником (виконавцем, продавцем) впродовж встановленого терміну служби (строку придатності), а якщо його не встановлено - протягом 10 років з часу виготовлення товару. При цьому виготівник (виконавець) несе відповідальність незалежно від рівня його наукових і технічних знань.
Стаття 23 Закону України "Про захист прав споживачів" [11] перед-бачає чіткій перелік порушень законодавства про захист прав споживачів, за які настає відповідальність суб'єктів господарювання, у тому числі громадян-підприємців, у вигляді фінансових штрафів. До цих порушень належать: відмова споживачу в реалізації його права в разі придбання ним товару неналежної якості; випуск або реалізація товару, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів; реалізація товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності; випуск, реалізація товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає нормативним документам стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього середовища; реалізація товару, забороненого до випуску та реалізації відповідним державним органом; реалізація небезпечною товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила та умови безпечного його використання; відсутність необхідної,
Loading...

 
 

Цікаве