WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції - Дипломна робота

Обмеження монополізму та захист суб’єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції - Дипломна робота

незахищеною стороною у взаємовідносинах з підприємцями. Ця проблема пов'язується також зі створенням могутньої рекламної індустрії та розвитком засобів масової інформації, зростанням обсягів виробництва предметів довгострокового користування, використанням хімічних продуктів, синтетичних та інших штучних матеріалів, розвитком інституту споживчого кредиту з високими ставками.
Споживачем визнається непрофесіонал, який придбає товари та послуги для задоволення особистих потреб. Таким чином, критерієм, який вирізняє споживача, є його непрофесіоналізм: він придбає товари і послуги з метою особистого користування, а не для подальшої переробки або продажу. Мова йде, перш за все, про фізичних осіб - споживачів товарів і послуг.
Таким чином, ані в законодавстві, ані на практиці не склалось єдиної інтерпретації поняття "споживач", що, безперечно, негативно відбивається на захисті інтересів споживачів, оскільки не завжди є можливість визначити, хто є "непрофесіоналом", а хто - особою, яка придбає товар для ведення підприємницької діяльності.
Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.[2] заклала основоположні принципи побудови незалежної Української держави, її соціально-економічної та правової систем.
З огляду на те, що фактично інститут захисту прав споживачів як такий в законодавстві не був виписаний, 12 травня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про захист прав споживачів"[11]. На сьогоднішній день, центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює повноваження у сфері захисту прав споживачів є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживочї політики, створений Указом Президента України від 18 березня 2003 року [33].
Основними завданнями Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживочї політики у сфері захисту прав споживачів є:
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів;
здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів;
забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів.
Якщо вести мову про органи, що здійснюють захист пав споживачів, то необхідно звернути увагу на ст. 39 Господарського кодексу України [6] яка передбачає, що з метою захисту своїх прав та законних інтересів громадяни можуть об'єднуватись на добровільних засадах у громадські організації (об'єднання споживачів). Об'єднання споживачів є громадською організацією, яка здійснює свою діяльність у відповідності з Законом України "Про об'єднання громадян" [14].
Необхідно зазначити, що Закон України "Про захист прав споживачів"[11], як й інші нормативні акти з питань захисту прав споживачів, поширює свою дію на всі підприємства, які обслуговують населення, торгівельні підприємства, підприємства сфери послуг, підприємства, які виконують роботи, підприємства побутового обслуговування, підприємства громадського харчування. Тобто законодавством урегульовано всі випадки, де громадянин є споживачем (особою яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати або замовити товари (роботи, послуги) для особистих побутових потреб). Також він поширює свою дію на всіх споживачів, які знаходяться на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних побутових потреб. Відповідно до його положень споживач має право вимагати від продавця (виробника, виконав-ця), щоб якість придбаного ним товару (виконаної роботи, наданої послуги) відповідала вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товари (роботу, послугу), яку надає продавець (виробник, виконавець). Придбаний товар (робота, послуга) має бути якісний та безпечний для життя і здоров'я кожної людини[41, с.263].
Визначенні нові принципові підходи до врегулювання відносин за участю громадян - покупців, замовників товарів, робіт та послуг, передбачено цілу систему способів захисту прав громадян-споживачів, набуло спеціального юридичного значення поняття "споживач". Так, у преамбулі цього Закону [11] зазначається, що ним регулюються відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлюються права споживачів та визначається механізм реалізації державного захисту їх прав. При цьому споживачем визнається громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
Визначені також спеціальні умови щодо зобов'язаної перед споживачем сторони (виробника, виконавця, продавця). Такою зобов'язаною стороною визнається підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації, виконують роботи або надають послуги, реалізують товари за договором купівлі-продажу. Це означає, що суб'єктами відносин, може бути лише певне коло уповноважених і зобов'язаних осіб.
Закон України "Про захист прав споживачів" [11] є спеціальним комплексним законодавчим актом, який містить особливі методи і способи захисту прав споживачів. До системи споживчого права як комплексного цивільно-правового інституту, окрім зазначеного закону, належать інші законодавчі акти чи окремі їх норми у сфері торговельного та інших видів побутового обслуговування населення. Такими є, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 19березня 1994 р. № 172 "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачі" [29], Порядок відбору у господарюючих суб'єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості та Порядок проведення кон-трольної перевірки правильності розрахунку із споживачами за надані послуги і реалізовані товари, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 p. № 215 [30].
Важливе значення для споживчого права мають закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції"[18], "Про рекламу" [19] та інші нормативні акти, які містять окремі норми, що прямо чи опосередковано сприяють захисту прав споживачів. Необхідно окремо звернути увагу на ст.39 Господарського кодексу України [6], яка теж приділяє увагу захисту прав споживачів.
Слід також зауважити, що захист прав споживачів здійснюється нормами антимонопольно-конкурентного законодавства, крім інших галузей законодавства. При цьому норми різних галузей захищають права споживачів своїми специфічними за правовою природою засобами.
У нормах антимонопольно-конкурентного законодавства враховується той факт, що споживачі, з одного боку, своєю поведінкою суттєвим чином впливають на формування ринкових відносин та на стан конкурентного середовища, а з іншого - вони не є безпосередніми учасниками конкурентних відносин. Однак ця обставина не заважає тому, що норми антимонопольно-конкурентного законодавства, поряд з іншими за галузевою належністю нормами, слугують справі захисту прав споживачів [55, с.111 -
Loading...

 
 

Цікаве