WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові аспекти соціоекології - Реферат

Правові аспекти соціоекології - Реферат


Реферат на тему:
Правові аспекти соціоекології
План:
1. Поняття і система соціоекологічного права.
2. Головні джерела соціоекологічного права в Україні.
3. Правова охорона земельних ресурсів.
4. Правовий режим природно-заповідного фонду України.
5. Участь України у міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.
Поняття і система соціоекологічного права.
Головною метою прикладних соціоекоогічних досліджень є створення ефективної системи управління якістю навколишнього середовища в межах соціоекосистем різного ієрархічного рівня. Така система управління повинна мати надійний правовий механізм, який би забезпечував реалізацію науково обґрунтованих принципів раціонального природокористування. Розробка такого механізму належить до компетенції юридичної науки, вірніше, тієї її частини, яка займається питаннями правового регулювання суспільних відносин у сфері природокористування та охорони природи. Роль права у регулюванні взаємодії природи і суспільства полягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини в стосунках з природою. Найбільш важливі суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов'язковими для виконання і дотримання норм права, забезпечених державним примусом на випадок невиконання їх.
У нормах права, що регулюють суспільні відносини в галузі взаємодії суспільства та природи, визначаються природні об'єкти, що підлягають охороні з боку держави, закріплюються права і обов'язки всіх природо користувачів щодо використання та охорони природного середовища, вказуються попереджувальні, заборонні, компенсаційні, каральні та заохочувальні заходи, пов'язані з виконанням природоохоронного законодавства, визначаються засоби контролю і повноваження органів контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, передбачаються ступені відповідальності за порушення природоохоронних вимог та порядок відшкодування завданої природі шкоди.
На початку ХХ ст. законодавство багатьох країн регулювало взаємодію природи і суспільства в основному шляхом встановлення особливого режиму охорони об'єктів природи, які мали культурне, історичне, наукове, природоохоронне значення, та створення тут заповідників, національних парків, пам'яток природи. У середині ХХ ст. у зв'язку із залученням природних ресурсів у господарське використання у великих масштабах, збільшення антропогенного впливу на природу у правовому регулюванні взаємодії суспільства і природи на перший план висуваються завдання раціонального природокористування.
У 70- х роках у законодавстві з'являється новий аспект регулювання і новий термін "охорона навколишнього середовища", що зумовлено забрудненням його у багатьох країнах і впливом цього забруднення на людей. Охорона навколишнього середовища оформляється в один з основних напрямів діяльності держави і суспільства (наприклад, в США в 1986р. виходить Закон про національну політику в охороні навколишнього середовища), а правове регулювання взаємодії суспільства і природи виділяється в окрему галузь - право навколишнього середовища (environmental law). В Україні, як і в інших державах, що входили до складу колишнього СРСР, за цією галуззю права в юридичній науці закріплюється термін "екологічне право". Однак у зв'язку з тим що це право регулює суспільні відносини у сфері взаємодії суспільства та природи, яку вивчає саме соціоекологія, а не біологічна наука екологія, його правильніше називати соціоекологічним правом (Г.О. Бачинський, 1991).
В історії правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства та природи відомий російський вчений-юрист В. В. Петров виділяє три етапи: природно-ресурсний, природоохоронний та соціально-екологічний.
Природно-ресурсний етап відзначався переважанням споживацького підходу у взаємовідносинах між суспільством та природою. Спочатку регулятором суспільних відносин у використанні земельних ресурсів виступало земельне право. Пізніше при розширенні масштабів природокористування з земельного права виділилося гірське, водне та лісове право. У 60- ті роки ХХ ст. у зв'язку з необхідністю комплексного використання природних ресурсів почало формуватися єдине природно - ресурсне право, що включило в себе земельну, гірську, водну та лісову галузі права. Природно- ресурсне право - це система правових норм, що регулюють природно-ресурсні відносини з метою раціонального використання і відтворення земельних, гірських, водних, лісових та фауністичних природних ресурсів для задоволення потреб народного господарства, а також для охорони права природо користувачів та держави і зміцнення законності у даній сфері відносин.
На жаль, незважаючи на всі вжиті заходи, руйнування біосфери нашої планети продовжувалося, що спричинило появу нового виду діяльності - охорони навколишнього середовища. Відповідно до цього сформувалася нова галузь права - природоохоронне право і почався природоохоронний етап. Природоохоронне право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини з метою охорони природи і захисту навколишнього середовища від руйнівного впливу господарської діяльності.
Однак при сучасних темпах збільшення масштабів несприятливого господарського впливу на природу захисні природоохоронні заходи відстають від негативних змін, які відбуваються в біосфері. Тому в 80- ті роки виникає і дістає загальне визнання нова концепція, згідно з якою головним завданням у взаємовідносинах між суспільством та природою визнається створення такої системи раціонального природокористування, яка б попереджувала саму можливість виникнення конфліктних ситуацій при взаємодії суспільства та природи, тобто базувалася б на соціоекологічному принципі. Відповідно до цього настає новий соціоекологічний етап правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства та природи. На цьому етапі природно-ресурсне і природоохоронне право інтегруються у єдине соціоекологічне право або право навколишнього середовища.
Соціоекологічне право - це система правових знань та норм у галузі охорони навколишнього середовища та природокористування, що встановлюють і регулюють відносини в цій галузі між державами, а в межах останніх - між державою, з одного боку, і об'єднаннями, підприємствами, установами та окремими громадянами, з другого, з метою гармонізації
Loading...

 
 

Цікаве