WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Цивільне право України - Курсова робота

Цивільне право України - Курсова робота

господарства, оскільки інтереси такого господарства представляє голова господарства (п. З ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство");
6) членство в кооперативі, спілці, об'єднанні, за статутом якого інтереси цього об'єднання представляє голова.
Таким чином, залежно від того, на чому будуються повноваження представника, можна розрізнити представництво за законом (або законне, обов'язкове) і представництво за договором (або договірне, добровільне).
Представництво за законом має місце тоді, коли особа-представник, коло її повноважень і самі випадки такого представництва визначаються певними нормативними актами (ІІК, КпШС, Законом України "Про підприємства" тощо). До призначення представника той, кого представляють, у таких випадках ніякого відношення не має.
Різновидом даного представництва є так зване статутне представництво, коли відповідно до статуту чи положення керівний працівник (директор, ректор, начальник, голова) наділений повноваженнями виступати у цивільному обігу від імені юридичної особи.
Представництво за договором - це таке представництво, яке виникає в результаті угоди між представником та особою, яку він представляє. Для здійснення даного представництва потрібно отримати довіреність, яку той, кого представляють, видає представникові як доказ наданих йому повноважень.
Представником може бути не кожний суб'єкт цивільного права. Необхідною умовою правосуб'єктності представника є наявність у нього право- і дієздатності. Тому представниками не можуть виступати особи, які не досягли повноліття чи перебувають під опікою або піклуванням. Не дозволяється укладати через представника угод, які за своїм характером вимагають особистої присутності особи: складати заповіт, укладати договір довічного утримання тощо [2 ; 124-129].
4. ПОНЯТТЯ, ВИДИ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ, ПІДСТАВИ ЇХНЬОГО ВИНИКНЕННЯ І ПРИПИНЕННЯ
Зобов'язання - правовідносини, у силу яких одна сторона (кредитор) вправі вимагати від іншої сторони (боржника) визначеного поводження у свою користь. Таким чином управомоченою особою (носієм права, що випливає з зобов'язання) у зобов'язанні є кредитор.
Зобов'язальні відносини мають наступні ознаки:
1) об'єктом зобов'язання є дія (передати річ, виконати роботу, надати послугу);
2) зміст права, що випливає з зобов'язання, як правило, визначається договором. Наприклад, права орендаря складського приміщення визначаються договором оренди. За договору правомоччя орендаря не повинні виходити;
3) зобов'язальні відносини завжди обмежені визначеним терміном, за своєю природою воно термінове. Тому і права, що випливають із зобов'язання, мають кінцеві терміни;
4) права, що випливають із зобов'язання, захищаються законом відносно. Тобто, у випадку невиконання зобов'язання кредитор вправі звернути свої претензії тільки до однієї, конкретної особи - боржника.
Види зобов'язань:
1) за розподілом прав і обов'язків розрізняють односторонні і двосторонні (взаємні) зобов'язання. В односторонньому зобов'язанні одна сторона є носієм прав, а інша - носієм обов'язків. У двосторонньому зобов'язанні права й обо-в'язки покладені на обох сторін;
2) за підставами виникнення розрізняють договірні і позадоговірні зобов'язання (зобов'язання з правопорушень, заподіяння шкоди й інших юридичних фактів);
3) за спрямованістю розрізняють регулятивні й охронні зобов'язання. Регулятивні зобов'язання "обслуговують" цивільний оборот, тобто правомірний перехід прав і обов'язків від одних осіб до інших. Охоронні зобов'язання націлені на відновлення порушених прав.
Підстави виникнення і припинення зобов'язань - це юридичні факти, у силу яких виникають і припиняються зобов'язання.
До підстав виникнення зобов'язань відносять як дії, так і події. Дії можуть бути правомірними і неправомірними:
1) угоди;
2) заподіяння шкоди (наприклад, необережне ставлення, ушкоджування чужого майна);
3) безпідставне збагачення, тобто придбання майна однією особою за рахунок іншого, якщо це не обумовлено законом чи договором (наприклад, присвоєння скарбу чи знахідки).
Події, як правило, породжують зобов'язання в сукупності з діями. Наприклад, загибель майна в результаті паводка тягне зобов'язання виплатити страхову суму тільки тоді, коли майно було попередньо застраховане.
Підстави припинення зобов'язань:
1) належне (тобто відповідне умовам) виконання зобов'язання. Це найбільш бажаний варіант припинення зобов'язання. При цьому права кредитора реалізовані, а обов'язки боржника - вичерпані;
2) неможливість виконання з незалежних від боржника причин. Наприклад, індивідуально-визначена (незамінна) річ, що була предметом зобов'язання, загинула без вини боржника;
3) новація угоди. При цьому старе зобов'язання припиняється за згодою сторін, а нове виникає;
4) прощення боргу;
5) залік, тобто погашення зустрічних, однорідних, безперечних вимог, термін яких уже наступив;
6) збіг в одній особі боржника і кредитора. Наприклад, боржник став спадкоємцем кредитора;
7) смерть фізичної особи чи ліквідація юридичної особи. Якщо зобов'язання могло бути виконане тільки при особистій участі боржника, то його смерть припиняє зобов'язання [5 ; 228-230].
5. СПАДКОВЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА. ПОНЯТТЯ СПАДКУВАННЯ
Спадкове право - це сукупність правових норм, що регулюють порядок переходу прав і обов'язків померлої особи за правом спадкування.
Спадкування - це перехід майнових прав і обов'язків (спадщини) померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування є одним із способів придбання власності громадян. Спадкування виникає у випадку смерті громадянина або визнання його померлим у судовому порядку.
У спадщину переходять майно і такі юридичні відносини, як зобов'язання, права і борги спадкодавця. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця або день, коли набирає чинності рішення суду про оголошення особи померлою. Місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно не відоме - місце знаходження майна або основної його частини.
Спадкодавцями можуть бути тільки фізичні особи [6 ; 217]. Спадкоємцями можуть бути особи, що були в живих на час смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за життя і народжені після його смерті.
Є категорія осіб, яких називають негідними спадкоємцями. Це особи, що навмисно позбавили життя спадкодавця чибудь-кого зі спадкоємців або вчинили замах на життя цих осіб, а також батьки чи повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання обов'язків з утримання спадкодавця. Ці особи не мають права на спадщину.
Крім фізичних осіб, спадкоємцями можуть бути юридичні особи, держава, інші суб'єкти цивільних прав і обов'язків.
Держава є спадкоємцем, якщо:
1) це прямо зумовлено в заповіті;
2) немає інших спадкоємців за законом чи заповітом;
3) всі спадкоємці відмовилися від спадщини;
4) всі спадкоємці позбавлені права спадкування;
5) жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини [5 ; 234-235].
5.1. СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ І ЗА ЗАКОНОМ
Норми цивільного права встановлюють дві підстави
Loading...

 
 

Цікаве