WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - Дипломна робота

Правове регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - Дипломна робота

повністю подолати ще й сьогодні. Безперечно, поточні і довгострокові інтереси економічної реформи в Україні вима гають більш зваженої йобґрунтованої інвестиційної політики як у державній, так і в приватній господарських системах. Інвестиційна політика України останніх років в більшій мірі спрямована на досягнення бездефіцитного бюджету за рахунок різкого скорочення централізованих інвестицій, насамперед, у базові галузі економіки. Очевидно, що якщо в найближчі два три роки така тенденція інвестиційної активності збережеться, то поряд із застарілою матеріальнотехнічною базою галузей важкої промисловості різко погіршиться ситуація і на споживчому ринку.
Ефективна інвестиційна політика повинна охоплювати як державні інвестиції, так і створення сприятливого інвестиційного клімату для приватних інвесторів. М. Богуславський розрізняє державні інвестиції та приватні.[44.c-68] Під державними інвестиціями він розуміє позики, кредити, які одна держава чи група держав надають іншій державі. Погіршення умов для інвестування, майже повна втрата керованості інвестиційним комплексом негативно позначаються на структурній перебудові народного господарства. Відомо, що саме така перебудова здатна захистити переважні умови для розвитку сільського господарства, легкої і харчової промисловості, які є сьогодні найбільш ринкоорієнтовані і здатні забезпечити нормалізацію споживчого ринку, закласти базу длястабілізації економіки на макрорівні. В даний час інвестування головним чином спрямоване на розширення і модернізацію діючих виробництв і майже минає не тільки нове будівництво, але й продовження будівництва розпочатих виробничих об'єктів. До того ж слід мати на увазі, що найближчим часом приватизація торкнетьсяй об'єктів незавершеного будівництва. Подібна відтворювальна структура інвестицій допоможе вирішити на якийсь обмежений час проблему стабілізації економіки, але істотно не вплине на формування нового науковотехнічного і технологічного базису для довгострокового і соціального зростання української економіки. Державне регулювання умов інвестиційної діяльності є комплек-
сом сфер впливу на поведінку інвесторів за рахунок:
· податкової системи;
· амортизаційної політики, у тому числі методів прискорення амор-
тизації основних фондів;
· державних норм (наприклад, екологічних) і стандартів;
· антимонопольного законодавства;
· визначення умов користування землею, водою та іншими при-
родними ресурсами;
· забезпечення макроекономічної стабільності;
· стабільності та розвитку фінансово-кредитної системи, сприят-
ливих умов для користування позиковими коштами;
· розвитку інфраструктури фондового ринку[60.c-23]
Курс на активні структурні перетворення вимагає урахування реального стану справ в економіці. Звернемо увагу тільки на одну вкрай болючу проблему, яка сьогодні набула граничної гостроти. Це галузі військовопромислового комплексу, для яких держава залишається головним інвестором. І ослаблення інвестиційної активності в цьому важливому секторі народного господарства загрожує не тільки великими матеріальними втратами, але й посиленням соціальної напруженості в країні; майже набуває ознак загрози економічній і національній безпеці країни. Отже, розбудова ринкових відносин повинна докорінно змінити інвестиційну політику держави з метою посилення її впливу на інвестиційний процес за допомогою фінансовокредитних важелів, тобто за допомогою податків, податкових пільг, норм прискореної амортизації і її індексації, дисконтної ставки банківського відсотка, субсидій з бюджету життєво важливим галузям народного господарства. Ринкова економіка характеризується тим, що усі ланки функціонують у ринковому середовищі, на принципах дії закону вартості. Однак самі ринкові відносини регулюються державними органами. Між стихійними ринковими механізмами і державним регулюванням існує зворотний зв'язок. У ринковійекономіці зберігається достатній державний сектор, але й ефективно працює значна недержавна сфера комерційної діяльності. Дворівневу структуру має і будівельний комплекс, який представлений мережею державних підрядних будівельномонтажних і ремонтнобудівельних організацій а також комерційними структурами - будівельними кооперативами, орендними підприємствами, акціонерними товариствами. Державний сектор, підкоряючись адміністративним методам управління, також входить у єдину ринкову систему і залежить від її стану. Саме в рамках ринкових відносин інвестиційна політика держави сполучає свій вплив на інвестиційний процес з ринковими регуляторами. Головним об'єктом регулювання виступають інвестиції. Вони є базою для застосування інших вартісних категорій грошей, фінансів, кредиту, прибутку (доходу), цін, що відбивають відтворення основних фондів і оборотних коштів. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (дохід) чи досягається соціальний ефект.
Такими цінностями є:
1) рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування й інші матеріальні цінності);
2) кошти, цільові банківські вклади, кредити, акції й інші цінні папери;
3) майнові права, які випливають з авторського права, ліцензії, "ноухау", досвід й інші інтелектуальні цінності. "Ноухау" - сукупність технічних, технологічних, комерційних й інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, нави чок і виробничого досвіду, необхідних для організації виробництва, але не запатентованих. Розрізняють "ноухау" науковотехнічного, управлінського і фінансового характеру;
4) права користування землею і іншими природними ресурсами, а також інші майнові права. Для того щоб створити ефективну систему залучення іноземних інвестицій, насамперед потрібно сформувати відповідну законодавчу базу.
Наявність суперечностей і невизначеності окремих важливих питань законодавства зумовлює необхідність внесення змін до Закону України "Про власність" і до Земельного кодексу України стосовно визначення майнових прав іноземних інвесторів. Потрібно на державно-правовому рівні уточнити питання про концесії (визначення можливостей отриман-
ня прибутку іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видобування та експлуатації природних ресурсів). Потребує як найретельнішого обгрунтування система валютного регулювання[43.c-367]
Способи набуття права власності на землю юридичними особами та гарантії захисту цих прав передбачені Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (надалі - ЗК України). Слід зазначити, що ЗК України диференціює способи та можливості набуття права власності на землю залежно від категорії земель, їх правового режиму та статусу юридичної особи-набувача (іноземна вона чи українська).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення взагалі не можуть передаватися у власність іноземним
Loading...

 
 

Цікаве