WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - Дипломна робота

Правове регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - Дипломна робота

часу на підставі Перехідних положень Конституції), а вирішеність цього питання Декретом взагалі не давала підстав для прийняття з цього приводу Указу.
Частиною дев'ятою п.2 ст.16 Декрету ("квазізаконодавчого" акту) прямо і однозначно встановлено, що "санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України". Водночас такі повноваження цілком відсутні у Законі України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90.
Враховуючи викладене:
а) не підлягає застосуванню ст.2 Указу Президента України №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті та застосування санкцій за порушення валютного законодавства" щодо встановлення відповідальності за одержання таких кредитів та позик без реєстрації договорів (в чому ми повністю погоджуємося з суддею ВСУ М.Гусаком );
б) незважаючи на положення згаданого Указу, правом застосовувати (у порядку, про який йдеться нижче) передбачену п.2 ст.16 Декрету відповідальність має виключно, незалежно від суб'єктів відповідальності, лише Нацбанк, а "Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України №542 від 04.10.99) є, попри думку податківців, незаконним і мусить бути негайноскасований або визнаний недійсним. Як зазначає В.Мамутов, відносини суб'єктів господарювання з Державною податковою адміністрацією України не повинні регулюватися самою податковою адміністрацією: вона не
може бути і законодавцем і суддею.
3.2. Майнова відповідальність
За відсутності ліцензії на здійснення разової валютної операції кожний з учасників цієї операції порушуватиме Декрет і до кожного з них мають застосовуватися санкції, незалежно від причин відсутності ліцензії і від того, що згідно з умовами договору обов'язок отримати ліцензію може бути покладено на котрусь зі сторін (у цьому ми погоджуємось з думкою ДПА, викладеною в листах №1099/6/22-2315 від 07.03.01 та №4394/6/2316 від 02.07.01). В останньому випадку така сторона може нести відповідальність перед іншими сторонами угоди.
У контексті аналізу юридичної відповідальності за порушення валютного законодавства буде доречним побічно торкнутися кількох практичних питань застосування передбачених ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.90 спеціальних санкцій - тимчасового зупинення ЗЕД та режиму індивідуального ліцензування.
Майнова відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності базується на загальних засадах цивільно-правової відповідальності, підставою якої є склад цивільного правопорушення.[33.c-112-118]
Згідно з п.3.1. Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо її українських суб'єктів та іноземних суб'єктів господарської діяльності означає позбавлення права займатися всіма видами ЗЕД, за винятком завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, за якими стороною (сторонами) вже були (до застосування санкції) перераховані кошти або відправлено продукцію. Для завершення таких операцій українському суб'єкту необхідно отримати індивідуальну ліцензію.
За п.2.1. та 2.2. Положення у разі застосування індивідуального режиму ліцензування підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій є ліцензія.
При цьому п.1.7. Положення визначено, що "окремою зовнішньоекономічною операцією є комплекс дій,…що…включає в себе закінчену разову передачу товару (виконання робіт, надання послуг) та закінчені розрахунки (грошові, товарні та в інших формах) за цю разову конкретну передачу товару (виконання робіт, надання послуг)".
Спільною постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України №1968 від 12.12.98 "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями" визначено, що:
- "в разі застосування на певний період до резидента…тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності комерційні банки…не приймають у цей період від нього доручень на перерахування валютних цінностей на користь нерезидентів";
- "перерахування валютних цінностей з рахунків резидентів на користь нерезидентів…у разі застосування хоча б до одного з них на певний період…індивідуального режиму ліцензування здійснюється уповноваженими банками в цей період тільки за наявності у резидентів разової (індивідуальної) ліцензії".
Навіть абстрагуючись тут і від питання доцільності існування таких санкцій взагалі, і від того, що і в цьому разі йдеться про регулювання ЗЕД, на порушення Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", не законами, а підзаконними актами, не можна не помітити, що неврегульованими залишаються кілька аспектів практичного застосування санкцій:
а) постановою КМУ та НБУ не передбачено можливості прийняття платіжних доручень від резидента, до якого застосовано санкцію у вигляді зупинення ЗЕД, в разі отримання ним ліцензії на завершення вже розпочатої операції, як то обумовлено Положенням;
б) не визначено, як мають діяти уповноважені банки при надходженні валютних коштів до резидентів, щодо яких застосовані санкції або від нерезидентів, до яких застосовані санкції (за роз'ясненням НБУ, що, однак, не має нормативної сили (лист №13-111/948-1807 від 12.03.02) "виручка резидента за експортною операцією, яка надійшла від нерезидента після застосування до цього резидента та/або цього нерезидента…індивідуального режиму ліцензування…, зараховується на рахунок резидента у загальному порядку, якщо продукція (роботи, послуги, права інтелектуальної власності) була експортована резидентом до застосування зазначеної санкції. В іншому випадку наявність разової індивідуальної ліцензії для проведення такої валютної операції є обов'язковою".), а саме:
- зараховувати кошти на поточний рахунок клієнта (як того вимагає здоровий глузд і економічна доцільність),
- блокувати кошти до вирішення клієнтом питання про зняття санкцій (на певний час або на весь період дії санкцій);
- негайно повертати кошти відповідному нерезиденту (що, мабуть, найкраще відповідає змісту санкцій але протирічить сенсу валютного регулювання).Ці питання мають бути вирішені на законодавчому рівні - шляхом внесеннявідповідних змін до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" або у сподіваному новому Законі України "Про валютне регулювання".
3.3. Кримінальна відповідальність
За Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність" кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності запроваджується лише у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.
Кримінальний кодекс України містить декілька статей, що визначають випадки застосування кримінальної відповідальності за
Loading...

 
 

Цікаве