WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - Дипломна робота

Правове регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - Дипломна робота

подібних доходів у країні резиденції іноземного інвестора.
Тепер перейдемо до фізичних осіб. Іноземними інвесторами є іноземці, які не мають постійного місця проживання в Україні, тобто проживають на її території в цілому менш ніж 183 днів протягом календарного року. Порядок оподаткування доходів, одержуваних цією категорією громадян із джерел в Україні, встановлений ст. 15 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян": податок утримується в джерела виплати доходів за ставкою 20 % без виключення з доходу неоподатковуваного мінімуму та пільг. Але й тут існує застереження: якщо інше не передбачене міжнародними договорами з усунення подвійного оподаткування доходів громадян. Згадуване раніше поняття "Інші доходи" в цих договорах стосується як юридичних, так і фізичних осіб. Таким чином, оподаткування доходів від інвестицій нерезидентів-фізичних осіб може бути здійснено (залежно від умов конкретної угоди) також тільки в країні їхнього постійного проживання. У випадку цілком можливої незгоди з цим податкової інспекції питання доведеться вирішувати на більш високому рівні.
Отже, ми розглянули порядок ліквідаціїпідприємства за власним бажанням. Але існують і інші варіанти:
ліквідація в зв'язку з банкрутством;
ліквідація в результаті реорганізації - злиття або приєднання.
У випадку банкрутства ліквідацію ПІІ проводить ліквідатор, призначений господарським судом, у такому самому порядку, як і для українських підприємств. У результаті іноземний інвестор поряд з іншими власниками втратить право на повернення своїх інвестицій.
При реорганізації необхідно вирішити чи буде нове підприємство ПІІ чи ні. Якщо в результаті злиття питома вага іноземної інвестиції у статутному фонді нового підприємства виявиться меншою ніж 10 %, то для набуття статусу ПІІ воно має залучити інших іноземних інвесторів або змінити розмір статутного капіталу. Крім того, необхідно здійснити перереєстрацію іноземної інвестиції.
3.Юридична відповідальність за порушення законодавства:
3.1. Адміністративна відповідальність
Юридична відповідальність, за визначенням, наданим у новітній українській Юридичній енциклопедії - це вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників передбачених законом санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою За В.Лазаревим юридична відповідальність - це передбачена санкцією правової норми міра державного примусу, в якій висловлюється державний осуд винного в правопорушенні суб'єкта і яка полягає в понесенні ним негативних наслідків і обмежень особистого, майнового або організаційного характеру а у спеціально-юридичному значенні - реакція держави на здійснене правопорушення .
Залишаючи в цьому випадку осторонь відповідальність, передбачену для фізичних осіб за порушення валютного законодавства Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, в цій статті ми спробуємо проаналізувати відповідні норми основоположного акту валютного законодавства - Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19.02.93 (далі за текстом - "Декрет").
Пунктом 1 ст.16 Декрету передбачено, що "незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства, наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України". В пункті 2 цієї ж статті йдеться про "міри відповідальності /фінансові санкції/."
Правова природа цих санкцій була і залишається дотепер дискусійною. На думку окремих фахівців подібні "фінансові санкції" (зокрема, вказані в п.2 ст.16 Декрету) є окремим відом відповідальності - фінансовою .
В інших випадках переконливе доведення "близькості" (на нашу думку - повної тотожності) відносин у сфері валютного регулювання до адміністративно-правових супроводжується несподіваним висновком про необхідність "розроблення інституту фінансової відповідальності як окремого виду юридичної відповідальності" і наголошується, що "на сьогодні у правовій науці серйозно постало і потребує негайного вирішення питання уніфікації та теоретичного осмислення відповідальності за порушення норм фінансового права взагалі та приписів валютного законодавства зокрема". На наше переконання насправді нагальною потребою є не теоретична розробка інституту "фінансової відповідальності", а чітке і однозначне законодавче закріплення адміністративно-правової природи "фінансових санкцій", зокрема тих, що передбачені у п.2 ст.16 Декрету. "Фінансові санкції", "економічні санкції" є нічим іншим, як адміністративною відповідальністю і інші її визначення - це некоректне використання конституційної термінології, що, за словами судді Верховного суду України М.Гусака, свідчить про низький рівень правової культури нормотворця . Якщо погодитись з висновком, що фінансові санкції виступають не як різновид адміністративної відповідальності, а як самостійний вид, то слід також зробити й інший логічний висновок, що така відповідальність застосовуватися не повинна, оскільки суперечить Конституції
Дійсно, в п.22 частини першої ст.92 Конституції України сказано, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушення, та відповідальність за них.
З наведеного можна зробити два висновки:
1) існування інших видів відповідальності, що не передбачені Основним законом - Конституцією, неможливе;
2) відповідальність за дисциплінарні вчинки, адміністративні правопорушення, діяння, які є злочинами, та засади цивільно-правової відповідальності не можуть бути визначені будь-якими, крім законів, актами
Особливо наголосимо, що хоча Конституційний Суд України у своєму рішенні №7р/п-2001 від 30.05.01 не зміг чітко заявити, що юридичну відповідальність жодного виду не може бути встановлено підзаконним актом, однак ця аксіома однозначно міститься безпосередньо у ст.19 Конституції: "органи державної влади…їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", тобто - і щодо застосування відповідальності.
Як зазначалося вище, пунктом 1 ст.16 Декрету встановлено, що за "незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії)" застосовується:
а) кримінальна відповідальність,
б) адміністративна відповідальність.
Тобто - винятково ці два види відповідальності.
При цьому, по-перше, відповідно до КК України, юридичні особи не можуть бути суб'єктом кримінальної
Loading...

 
 

Цікаве