WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - Дипломна робота

Правове регулювання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями - Дипломна робота

залучення іноземного капіталу в Україну де мають бути визначенні механізми регулювання діяльності підприємств з ПІІ. Ключовими заходами, що потребують реалізації вже у найближчій перспективі, мають стати:
- перегляд чинної законодавчої бази, що регламентує умови функціонування на внутрішньому ринку України національних підприємств та підприємств з іноземним капіталом з метою встановлення їм рівних конкурентних умов, реалізація виваженої державної політики надання преференцій при здійсненні зовнішньої торгівлі. Критеріями для надання преференцій підприємствам з ПІІ мають бути: обсяги інвестування тареінвестування у виробництва, які не мають аналогів в Україні; частка продукції, що реалізується на зовнішніх ринках; рівень доданої вартості у ціні продукції, що експортується; наукомісткість експортованої продукції тощо;
- впровадження сучасних форм міжнародного консорціумного фінансування стратегічних інвестиційних проектів, насамперед - у сферах високих технологій та розвитку енергетичної, інформаційної, транспортної інфраструктури. Цьому сприятиме розвиток фондового ринку, кредитних, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів;
- узгодження та координація інституційних інструментів реалізації державної політики, спрямованої на розвиток потенціалу функціонування іноземного капіталу на внутрішньому ринку. Важливо забезпечити належний інформаційний та правовий супровід підприємств з ПІІ на теренах України, та всебічно, із залученням потенціалу громадських об'єднань підприємців, сприяти налагодженню кооперації між підприємствами з ПІІ та іншими українськими компаніями;
- поширення інформації щодо існуючого в Україні та її регіонах науково-технологічного і кадрового потенціалу, державна підтримка програм обміну з іншими країнами науково-технічними досягненнями на комерційних засадах з метою залучення в Україну виробництв інноваційної продукції вищих технологічних укладів;
- удосконалення державних механізмів регулювання ціноутворення у зовнішньоекономічній сфері та на внутрішньому ринку. Особлива увага має приділятися контролю над трансфертним ціноутворенням у транснаціональних корпораціях, контролю правильності визначення митної вартості експортно-імпортних потоків, обмеженням можливостей фіктивного експорту та імпорту з метою мінімізації податкових зобов'язань перед українським бюджетом.
З одного боку - Росія, з іншого - Європа. З усіх боків України - капітали, що в рази перевищують наші і що постійно рухаються у пошуках найприбутковіших об'єктів для інвестування. Саме тому сподівання вітчизняних підприємств спрямовані саме до іноземних інвестицій. На своїх інвесторів поки що розраховувати не доводиться.
Обсяги іноземного інвестування з року в рік збільшуються, переважно через постійний розвиток міжнародних виробництв та глобалізацію інвестиційних потоків. Проте такі вже закони ринку, що частка інвестицій, спрямованих у країни з розвиненою стабільною економікою, у декілька разів перевищує інвестиції у країни з нестабільним розвитком та перехідною економікою. До останніх можна віднести й Україну.
Однак величезний ринок з дешевою робочою силою та порівняно невисокою конкуренцією завжди обіцяв величезні прибутки, привертаючи увагу інвесторів, і як тільки економічні та політичні ризики стають для них прийнятними, вони з готовністю вкладають сюди гроші. Останні тенденції такі, що бажаючих інвестувати у наші вітчизняні підприємства значно побільшало.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини у галузі інвестування, є Закони України "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про угоди про розподіл продукції", "Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".
Підприємством з іноземними інвестиціями вважається підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями із дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора, його мети та ступеня ризику, на який він готовий. Найпоширенішими формами залучення іноземного капіталу в Україні є:
o створення спільних підприємств;
o заснування дочірніх підприємств чи створення філій;
o укладання ліцензійних угод з вітчизняними фірмами;
o придбання неконтрольних пакетів акцій підприємств-емітентів;
o придбання контрольних пакетів акцій підприємств-емітентів;
o договори про спільну діяльність (залучення українським підприємством іноземного капіталу для реалізації спільних проектів).
В основі діяльності спільних підприємств лежить спільне управління компанією. Спільні підприємства утворюються з метою зменшення стартових інвестиційних витрат. Іноземні інвестори з різних країн можуть створити СП в третій країні з метою зменшення стартових витрат. Спільні підприємства дають змогу інвесторам підвищити конкурентоспроможність та зайняти більшу нішу на місцевому ринку з меншим підприємницьким ризиком, ніж за прямої купівлі місцевої фірми на аукціоні або створення дочірнього підприємства (філії). Однак, як засвічує практика, у процесі роботи між партнерами рано чи пізно виникають непорозуміння - в цьому недолік СП: механізм вирішення суперечок тут складніший, ніж, приміром, у акціонерного товариства.
Створення власних дочірніх підприємств (філій) як варіант вкладання капіталу є найбільш ризикованим і пов'язаним із найбільшими зобов'язаннями з боку іноземного інвестора. Такий варіант, як правило, застосовується в країні, на ринках якої можна досягти найбільшого потенціалу для отримання прибутку (доходу). Як правило, компанія фінансує дочірнє підприємство, поки воно не починає окуповуватись.
Ліцензійну угоду місцева фірма укладає здебільшого з відповідною транснаціональною корпорацією. Укладення ліцензійної угоди передбачає передачу прав останньої на використання нової технології місцевому підприємству, яке бере на себе відповідальність за маркетинг і виробництво певної продукції. Така угода дає іноземному інвестору можливість виходити на ринок з мінімальним ризиком.[49]
Придбання акцій - найпоширеніший спосіб інвестування. Великі інвестори намагаються контролювати ті підприємства, в які вкладають кошти, купуючи контрольні пакети акцій (50%+1 акція), що дає змогу ухвалювати рішення, або ж, принаймні, блокуючі (25%+1 акція), що дає змогу ці рішення заблоковувати.
З іншого боку, власники підприємств, що хочуть отримати додаткові інвестиції та не зацікавлені втрачати контроль, намагаються не продавати контрольні пакети або "розпорошувати" їх між дрібними інвесторами. Відтак, найбільші шанси на купівлю прибуткового підприємства в іноземних інвесторів з'являються під час
Loading...

 
 

Цікаве