WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами, ознайомлюватися з матеріалами справи в суді.
Друга процесуальна форма - здійснення прокуроромпредставництва інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому ЦПК та іншими законами на будь-якій стадії цивільного процесу, тобто коли його участь визнається обов'язковою як за його зверненням, так і за зверненням до суду інших осіб. Так, у ст. 281 ЦПК передбачено, що справа за заявою про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується зазначене питання, його представника з обов'язковою участю прокурора та інших осіб, які подали заяву. Фактично цим передбачається вступ прокурора в цивільний процес для дачі висновку в справі (ст. 35 Закону України "Про прокуратуру"), хоча безпосередньо статті 45 і 46 чинного ЦПК, на відміну від ст. 121 ЦПК 1963 р., такої форми представництва прокурора в цивільному процесі не передбачають [55, 271].
Надаючи право прокуророві вступити в процес на будь-якій стадії, законодавець, на нашу думку, мав на увазі наступну схему. За ЦПК прокурор має право подати позов у суді першої інстанції. Незалежно від участі у справі він наділений правом оскарження рішень суду як в апеляційному, так і в касаційному порядку та ін. Однак вступ прокурора в цивільний процес на будь-якій стадії зовсім не означає його право, наприклад, вступити у справу, яка розглядається судом першої інстанції, на стадії судових дебатів. Під стадіями цивільного процесу в сенсі ч. 2 ст. 45 ЦПК треба розуміти: розгляд справи судом першої інстанції (перша стадія); розгляд справи апеляційним судом (друга стадія) і т.д. Звідси випливає, що прокурор має право вступити у справу шляхом пред'явлення позову, апеляційного чи касаційного оскарження рішення, подання заяви (скарги) про перегляд справи за винятковими чи нововиявленими обставинами тощо.
Не повинно викликати заперечення право прокурора на подання до суду заяви про видачу судового наказу в інтересах заявника-стягувача відповідно до правил, передбачених статтями 95 і 96 ЦПК. Адже, пред'являючи таку заяву, прокурор зобов'язаний не тільки вказати на порушення інтересів громадянина чи держави, а й послатися на конкретний матеріальний закон, який ці інтереси охороняє, і мотивувати насамперед причину, з якої громадянин не може сам звернутися до суду [56, 89-94]. Прокурор може звернутися до суду із заявою або вступити у справу в порядку окремого провадження, приміром, про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб (ст. 287 ЦПК).
Отже, порушення прокурором справи в цивільному процесі викликається необхідністю захистити права й законні інтереси громадян та державні інтереси, але ст. 45 ЦПК не визначає, коли настають такі обставини, а надає право прокуророві встановити їх у кожному конкретному випадку по будь-якій справі, підвідомчій цивільному судочинству. А це, як уже зазначалося, свідчить, що перша процесуальна форма - відкриття прокурором процесу по справі - характеризується факультативністю. Винятком із цього правила є ст.33 Закону України "Про прокуратуру", яка має імперативний характер і встановлює, що з метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином.
Підсумовуючи вищенаведене, можемо констатувати: вступ прокурора в процес по справі можливий з власної ініціативи, і на вимогу закону. Вступ у процес за власною ініціативою має факультативний характер, за вимогою закону - обов'язковий. Від характеру волевиявлення прокурора на участь у цивільному процесі по справі - способу вступу в процес визначається вид такої участі - факультативна участь (необов'язкова) й імперативна (обов'язкова). Обов'язкова участь прокурора в цивільному процесі на вимогу закону передбачена в розгляді справ щодо на-дання психіатричної допомоги в примусовому порядку (ст.22 Закону України "Про психіатричну допомогу"), про відшкодування збитків, заподіяних злочином (ст.33 Закону України "Про прокуратуру") та ін. Участь прокурора в цивільному процесі є також обов'язковою по справах, порушених ним за позовами й заявами. Обов'язковою участь прокурора в процесі буде й тоді, коли суд (суддя) визначає її необхідною по конкретній справі в постановленій ним про це ухвалі. Так, якщо за матеріалами справи є підстави вважати, що спірна угода, укладена між сторонами, суперечить інтересам держави й суспільства, але позовну вимогу про визнання її недійсною не заявлено, суд може на підставі ч. 2 ст.45 ЦПК визнати необхідною участь прокурора в справі [37, 5-18]. Ухвала суду (судді) про обов'язкову участь прокурора в справі оскарженню не підлягає, і прокурор не може відмовитися від її виконання. Чинний Закон України "Про прокуратуру" (ст.З61) чітко, однозначно й у повній відповідності до ст. 121 Конституції України встановлює, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва в суді, форму його здійснення на будь-якій стадії судочинства, у тому числі шляхом внесення апеляційної, касаційної скарги на су-дові рішення або заяви (скарги) про їх перегляд за винятковими чи нововиявленими обставинами. Ці положення підтверджено вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. Однак у зв'язку з відсутністю цієї вказівки безпосередньо в процесуальному законі подекуди суди займають неправильну позицію щодо цього питання.
Так, ухвалою Верховного Суду України від 3 квітня 2003 р. задоволено касаційне подання прокурора, ухвала судової палати в цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 1 квітня 2002 р. скасована, а справа направлена на новий апеляційний розгляд. При цьому зазначено, що апеляційна інстанція, постановляючи ухвалу про скасування рішення Алуштинського районною суду від 28 листопада 2001 р. і залишаючи позов прокурора м. Алушти в інтересах неповнолітніх І.З.А. та І.Е.А. і пенсіонерів В.Н.М., І.Р.Р. до ЗАТ "П" та ін. про скасування установчих документів і державної реєстрації, визнання незаконним і скасування рішень загальних зборів правління ЗАТ "Ф" без розгляду, свій висновок неправомірно мотивувала тим, що заяву до суду від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведіння справи. Цим порушено положення ст. 121 Конституції України, ст. 36і Закону України "Про прокуратуру". Крім того, висновок апеляційного суду про те, що в неповнолітніх, на захист прав і законних інте-ресів яких звернувся прокурор, є батьки, які також представляли їх інтереси в суді в даній справі і які не позбавлені можливості самостійно пред'явити позов на захист прав своїх дітей, не може вважатися
Loading...

 
 

Цікаве