WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

процесі.
Для юрисдикційного процесу, особливо судочинства, властиве високе організаційне забезпечення процесуальної діяльності всіх учасників цивільного процесу, необхідне для правильного вирішення справи. Томупроцесуальна форма має місце, коли законодавством послідовно, всебічно, в єдиному режимі регулюються весь перебіг та умови розгляду справи, починаючи від її відкриття і закінчуючи виконавчим провадженням. Мета процесуальної форми - забезпечити заінтересованим особам та іншим учасникам процесу, а також юрисдикційному органу необхідні умови для вирішення спору й реалізації своїх прав [12].
Проблема форми представництва прокурора в цивільному процесі належить до актуальних проблем теорії цивільного процесуального права, оскільки правова регламентація такої форми представництва безпосередньо пов'язана з результативністю реалізації прав особистості, інших суб'єктів права і головне - з реалізацією судової влади у правосудних формах захисту прав.
Згідно з ч. 2 ст. 45 ЦПК прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, на будь-якій стадії судочинства. Це свідчить про те, що вся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадії процесу проходить у процесуальних формах, підпорядкована єдність меті - охороні державних інтересів чи інтересів громадян. Звідси в юридичній літературі спостерігаються різні підходи до вирішення питання про форми представництва прокуратурою інтересів громадянина і держави в суді. Наприклад, М. Косюта вважає, що судово-представницька функція прокуратури України має бути закріплена в трьох основних формах:
а) звернення прокурора до суду з метою захисту порушених прав і законних інтересів громадян і держави;
б) участь прокурора в розгляді справ у судах;
в) досудове провадження [51, 56].
Окремі науковці називають такі форми представництва прокурора в цивільному процесі:
1) пред'явлення і підтримання позову;
2) вступ у розпочатий процес у стадії судового розгляду для подання висновку;
3) перевірка судових рішень і ухвал, що не набули законної сили;
4) перевірка судових рішень і ухвал, що набули законної сили;
5) участь у суді другої інстанції;
6) діяльність у судово-наглядних інстанціях;
7) участь у провадженні за нововиявленими обставинами [72; 75; 84; 89; 90; 91; 99].
Згідно положенням ч.3 ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" формами здійснення представництва є:
1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
2) участь у розгляді судами справ;
3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або про їх перегляд за ново виявленими обставинами.
У наказі Генерального прокурора України № 6-гн від 19 вересня 2005 р. "Про організацію роботи по представництву в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень" запропоновано реалізувати представницькі функції шляхом:
1) пред'явлення в суді і підтримання позовів (заяв);
2) участі у розгляді судами справ та вступу прокурора в справу у будь-якій стадії судочинства;
3) ініціювання перегляду незаконних судових рішень;
4) забезпечення реального виконання судових рішень.
Як бачимо, зазначений наказ передбачає чотири форми представництва прокурора у суді.
Наведену класифікацію форми представництва прокурора в цивільному процесі не можна визнати досконалою. Якщо проаналізувати визначені форми представництва прокурора в цивільному процесі, то всіх їх у кожній стадії процесу можна звести до двох форм - а) порушення справи і б) вступ у порушену справу. Визначені численні форми є не що інше, як перелік процесуальних дій, що мають характерні ознаки стадій цивільного процесу (або є самі стадіями процесу), які викликають до життя одну з двох процесуальних форм представництва прокурора в процесі.
Автори, по суті, розглядають процесуальні дії або стадії процесу як форму представництва прокурора, тобто проводять аналогію між процесуальними діями, стадіями процесу і процесуальними формами, хоча це цілком самостійні цивільні процесуальні категорії, пов'язані між собою, але ніяк нетотожні [63].
Отже, уся діяльність прокурора в цивільному процесі незалежно від стадій судочинства відбувається в процесуальних формах, під якими необхідно розуміти закріплену в законі правомочність його впливу на розвиток цивільного судочинства. Залежно від останнього проку-рор бере участь у (а) у формі відкриття цивільної справи і (б) у формі вступу в порушену справу [53, 89-96].
Перша процесуальна форма - це звернення прокурора до відповідного суду з позовами, скаргами й заявами щодо захисту прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та участь у цих справах. Розгляд цих справ передбачено в позовному, наказному й іншому провадженні. (Наказне провадження, до речі, є новим інститутом у цивільному процесуальному законодавстві). Зазначимо, що права звернення до суду на захист невизначеного кола осіб чинний ЦПК не передбачає, на відміну від ст. 5 ЦПК 1963 р. в редакції від 21 червня 2001 р. та ст. 361 вказаного вище Закону. Оскільки новий ЦПК не регулює процедури розгляду справ за захистом невизначеного кола осіб, прокурор такі позови повинен пред'являти на захист інтересів суспільства.
Це значить, що прокурор має право подання позову (ст. 118 ЦПК), внесення апеляційної скарги (ст. 292), касаційної скарги (ст. 324), оскарження судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами (ст. 353) та подання заяви про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу за нововиявленими обставинами (ст. 362). Це робиться також у формі звернення прокурора до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.
Відкриття прокурором цивільної справи зумовлюється необхідністю захистити інтереси держави або громадянина, однак ст. 45 ЦПК не визначає, коли настають такі обставини, а надає право прокуророві визначати їх у кожному конкретному випадку самостійно в будь-якій справі, підвідомчій суду. Це свідчить про факультативність цієї форми участі прокурора в цивільному процесі. Однак у ст. 33 Закону України "Про прокуратуру" встановлено імперативне правило про те, що з метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник пред'являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Зазначене є винятком із загального положення про право прокурора на звернення до суду за своїм розсудом [55, 270].
До аналізованої форми представництва прокурора можна віднести й положення ч. 4 ст. 46 ЦПК, яка передбачає право прокурора, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність
Loading...

 
 

Цікаве