WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

правила на участь у цивільному процесі не зовсім однорідних учасників.При оцінюванні цих нововведень виникає питання про обґрунтованість такого законодавчого рішення, оскільки статус прокурора в цивільному процесі визначено консти-туційно і він має здійснювати в суді відокремлено представництво інтересів громадянина або держави.
Відповідно до Конституції України (статті 121-123) прокуратура - це самостійний інститут влади, який не належить до жодної з її гілок (ст. 6). Одним з головних завдань прокуратури як правозахисного органу є захист приватних
і публічних інтересів. Прокуратура здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави від імені держави (ч. 1 ст. 361 Закону України "Про прокуратуру").
Це одна з найважливіших гарантій захисту прав та свобод громадян і законних державних інтересів. Представляючи в суді інтереси громадян або держави, прокурор реалізує конституційне положення, закріплене в статтях 3 і 13 Основного Закону, відповідно до якого держава зобов'язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а також усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Крім цього, юридичний інтерес прокурора до процесу завжди має державний характер. Однак інтерес органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які зазначені з прокурором в одній статті ЦПК, зовсім інший. Він має переважно посадовий характер. Юридичний інтерес до процесу найчастіше визначається місцем цих органів у системі органів держави, вони беруть участь у справі в силу покладеної на них службової компетенції [76; 77]. Тому раніше ЦПК участь у процесі прокурора й органів державної влади, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб передбачав у різних нормах. Поєднання в одній статті участі в процесі прокурора та інших органів та осіб ускладнює застосування норм ЦПК в судовій і прокурорській практиці.
Покладаючи на органи прокуратури здійснення конституційної функції представництва інтересів громадянина й держави в суді у випадках, визначених законом (п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України), законодавець не розкрив нормативного змісту цієї функції в ЦПК. Так, не розкривається суть і завдання представництва, не визначені його приводи й підстави, непослідовно вирішені питання про форми представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Аналіз чинного законодавства та різних наукових підходів дозволяє дійти висновку, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді не можна віднести до представництва за дорученням, адміністративним актом чи законом.
По-перше, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді від свого імені (ч. 2 ст. 45 ЦПК), тому жодних доручень на ведіння справи, на відміну від іншого представника, йому не потрібно.
По-друге, представництво в суді має певне коло суб'єктів, яке обмежується лише особами, які беруть участь у процесі з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів, охоронюваних законом. Прокурор може представляти в суді інтереси громадянина або держави лише за наявності підстав, зазначених у законі (ст. 45 ЦПК, ст. 361 Закону України "Про прокуратуру").
Закон вважає, що прокурор має право представляти в суді інтереси громадян, які за станом здоров'я, а також з інших поважних причин не можуть самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження. Державні інтереси він представляє за наявності їх пору-шень чи загрози порушень економічних, політичних та інших аспектів таких інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою (ст.361 Закону України "Про прокуратуру").
По-третє, представник у справі діє в межах наданих йому повноважень, тобто він має право: (а) вчиняти від імені особи, яку представляє, всі процесуальні дії, крім передачі справи до третейського суду; (б) повністю чи частково відмовитися від позовних вимог; (в) змінювати предмет або підставу; (г) укладати мирову угоду; (д) передавати повноваження іншій особі (передоручати); (є) оскаржувати рішення суду; (є) подавати виконавчі листи до стягнення; (ж) одержувати присуджене майно або гроші. Повноваження представника у справі на виконання кожної із зазначених дій повинні бути зумовлені у виданій йому довіреності (ст. 42 ЦПК). Проте прокурор, який представляє в суді інтереси громадянина або держави, наділений усіма процесуальними правами й несе процесуальні обов'язки сторони, за винятком права укладати мирову угоду (ч.1 ст. 46 ЦПК).
По-четверте, представництво прокурора в цивільному процесі можливе у будь-якій справі й на всіх стадіях, починаючи з її порушення, тобто у випадках, визначених законом (п.2 ст.121 Конституції України, ч. 2 ст. 45 ЦПК, ст.361 Закону України "Про прокуратуру").
Важливо підкреслити й те, що при з'ясуванні правової природи представництва прокурором у суді необхідно також виходити з вимог статей 3 і 13 Конституції України, відповідно до яких держава забезпечує захист прав і свобод громадянина, а також усіх суб'єктів права власності й господарювання, соціальну спрямованість економіки. Цей захист здійснюють усі державні органи, у тому числі й прокуратура, яка представляє в суді інтереси не лише громадян, а й держави (п.2 ст.121 Конституції України). Через захист інтересів держави органи прокуратури захищають права та свободи громадянина, і навпаки, забезпечуючи права та свободи громадянина, вони одночасно захищають державні інтереси [42, 69-75].
Таким чином представницьку функцію прокуратури слід відрізняти від іншого представництва у справі за низкою специфічних ознак: а) складом представників і колом суб'єктів, інтереси яких прокурори представляють, б) обсягом їх повноважень, в) формами їх реалізації. Адже приводами представництва прокурором інтересів громадян або держави в суді є не лише звернення до прокуратури громадян, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб, повідомлення засобів масової інформації, а й безпосереднє виявлення прокурором у перебігу перевірок дотримання законів, порушення інтересів громадяни-на або держави [79, 69-75].
Аналіз п. 2 ст. 121 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. в частині офіційного тлумачення зазначеного конституційного положення, чинного процесуального законодавства та ст.361 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що представництво прокурором в суді інтересів громадянина або держави є офіційним - конституційного рівня. Воно має низку специфічних рис, які істотно відрізняють його від іншого представництва в цивільному процесі. Отже, прокурорське представництво слід називати офіційним, конституційним, оскільки воно ґрунтується безпосередньо на Конституції України (п.2 ст.121).
Відмінність прокурорського представництва від інших традиційних видів представництва в суді теоретично можна обґрунтовувати
Loading...

 
 

Цікаве