WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

права власності й господарювання.
4. Однак не можна ототожнювати статус прокурора зі статусом представника сторони. Відносини між представником і довірителем засновані на договорі доручення або трудовому договорі. Представник для виконання своїх обов'язків наділяється відповідними повноваженнями й не може виходити за межі цих повноважень, якщо не одержить на це спеціального дозволу. Зовсім інше місце посідає прокурор. Завдання прокурора при розгляді цивільних справ - дотримання при вирішенні спорів прав і законних інтересів громадян, держави, винесення судом законних та обґрунтованих рішень, правильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Він бере участь у розгляді справ судами як представник держави й виступає гарантом законності при здійсненні судочинства. Виконуючи свої функції, прокурор керується відповідним процесуальним та іншим законодавством.
Усі види представництва в суді, закріплені цивільно-процесуальним законодавством, передбачають в обов'язковому порядку правові відносини між представником та особою, яку він представляє. Прокурор же діє від імені державного органу - прокуратури, на яку законодавством покладені представницькі обов'язки. Для підтвердження своїх повноважень у цивільному судочинстві йому не потрібно надавати суду ніяких документів (довіреностей), оскільки він виконує обов'язки, надані йому законом. Його діяльність може бути віднесена до представництва, яке є самостійним інститутом цивільного процесуального права, тому що саме Основний Закон є правовою підставою його участі в цивільному процесі. У зв'язку з цим вважаємо за необхідне доповнити ст. 38 гл. 4 розд. 1 ЦПК частиною 5 такого змісту: "У випадках, передбачених законом, інтереси громадянина або держави чи суспільства може представляти прокурор".
5. Юридичний інтерес прокурора до цивільного процесу завжди має державний характер. Проте інтерес органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, зазначених поряд з прокурором у ст. 45 ЦПК, зовсім інший: він має право переважно посадовий характер. Юридичний інтерес до процесу найчастіше визначається місцем цих органів у системі органів держави, вони беруть участь у справі в силу покладеної на них службової компетенції. Поєднання в одній статті участі в процесі прокурора й інших органів та осіб ускладнює застосування норм ЦПК в судовій і прокурорській практиці, що вимагає визначення його процесуального становища в окремій статті ЦПК. Виходячи з цього, потрібно, на нашу думку, ч.З ст.2б гл. 4 розд. 1 ЦПК викласти в наступній редакції: "У справах може також брати участь прокурор... (далі по тексту)".
6. Конституція й ЦПК не конкретизують, коли прокурор може представляти в суді інтереси громадянина або держави, а норма п. 2 ст. 121 Основного Закону й ч. 2 ст. 45 ЦПК є відсильною, тобто зазначені випадки повинні передбачатись у відповідних законодавчих актах. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 8 квітня 1999 р.,№ З-рп/99 не дав офіційного тлумачення п. 2 ст. 121 Конституції України, зокрема, слів "у випадках, визна-чених законом". Однак це конче необхідно: адже і в Законі України "Про прокуратуру" має бути чітка відповідь на це питання. Як вбачається, передбачити у відповідних законодавчих актах усі випадки, коли прокурор може представляти в суді інтереси громадянина або держави, практично неможливо, бо як громадянин, так і держава беруть участь у численних правовідносинах, що регламентуються різними нормативними актами. Конституційне положення щодо випадків, визначених законом (п. 2 ст. 121), варто розглядати як підстави представництва прокурором у суді інтересів громадянина або держави, які мають бути закріплені у ЦПК.
7. Зміст понять "інтереси громадянина" та "інтереси держави" у ЦПК не розкриваються. Стаття 36і Закону України "Про прокуратуру" визначає підстави представництва інтересів громадянина: неспроможність громадянина через фізичний чи матеріальний стан або з інших причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження. Але критерії цієї неспроможності закон не визначає, як видиться, поняття "фізичний та матеріальний стан", "інші поважні причини" є оціночними, а тому їх прокурор має визначати (оцінювати) самостійно в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин.
Інтереси держави, представництво яких у суді здійснюється прокурором, можуть полягати в захисті загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх об'єктів гос-подарювання тощо. Отже, поняття "інтереси держави" - категорія також оціночна і суб'єктом її оцінки є виключно прокурор. Ніякий інший орган, у тому числі й суд, не має права обмежувати прокурора у здійсненні його функції представництва.
8. Прокурор не може бути стороною у справі, тому він повинен у позовній заяві зазначити ту особу, інтереси, якої представлятиме. Проте ст. 119 ЦПК такої вимоги до позовної заяви не висуває. Цю прогалину у процесуальному законодавстві необхідно заповнити, що фактично передбачено й Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99, у якому, зокрема, зазначено, що прокурор обґрунтовує у своїй позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави або в чому є загроза порушенням цих інтересів, а як позивача повинен вказати конкретний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Це рішення Конституційного Суду стосується офіційного тлумачення положення ст. 2 ЦПК України, яке, на наш погляд, поширюється й на ст. 119 ЦПК, оскільки прокурор представляє в цивільному судочинстві інтереси не тільки громадянина, але й держави (суспільства).
9. Одним із пріоритетних напрямів розвитку представництва прокурора в цивільному судочинстві вбачається пряме надання йому права ініціювати в суді процес при порушенні прав і законних інтересів необмеженого кола
осіб чи масового інтересу (наприклад, при порушенні екологічного законодавства, масовому порушенні прав споживачів тощо). Оскільки такі поняття, як "невизначене коло осіб", "громадський інтерес", "групові позови" цивільне процесуальне законодавство України не розкриває, застосування їх прокурором і судом на практиці досить проблематичне. Розтлумачити їх і сформулювати можна буде з огляду на матеріали прокурорської та судової практики із закріпленням відповідних процедур у ЦПК.
10. З питанням про підстави участі прокурора в цивільній справі пов'язані і проблеми визначення його процесуального статусу в суді під час її розгляду. На процесуальне становище прокурора значний вплив має організаційний принцип судочинства - здійснення правосуддя тільки судом. Це виключає
Loading...

 
 

Цікаве