WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

службою в органахпро-куратури. Окрім того, вона розрахована на поглиблення теоретичної підготовки слухачів Інституту підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури, а також Академії суддів України та її філій.
Робота може бути корисною прокурорам, суддям, адвокатам на місцях у процесі самопідготовки, а також фахівцям органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, фізичним та юридичним особам, які поряд із прокурором можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, державних або суспільних інтересів і брати участь у цих справах.
РОЗДІЛ І. Представництво прокурора як реалізація принципу публічності в цивільному процесі.
1.1. Поняття представництва прокурора в цивільному процесі (історико-теоретичний аспект).
Судово-правова реформа, що розпочалася в 90-ті роки XX ст., прийняття Конституції України 1996 р. докорінно змінили роль прокурора в судовому процесі. До новел, що відтворили сучасні тенденції у сфері цивільного судочинства, належать ті, які мали змінити місце й роль прокурора в цивільному процесі.
Цивільне процесуальне законодавство і юридична доктрина тривалий час традиційно розглядали інститут участі прокурора в цивільному судочинстві як найважливіший його елемент і як гарантію законності судової діяльності. Цьому насамперед присвячені наукові праці таких учених, як С.Кац [47, 48], Ю.Лутченко [59, 60, 61], І. Мартиненко [62], Г.Осокіна [70], В.Перфільєв [71], В. Сапунков [81 , 82 , 83], М.Штефан [96 , 97 , 98], І.Ходаковський [89] та ін.
Уперше прокуратура була створена у Франції в 1302 р. саме як орган представництва інтересів монарха. При цьому функції прокуратури з моменту її виникнення не зводилися до сфери суто правової. Як слушно зазначав В. Веретенніков, прокурор був "очима" короля, за допомогою яких король стежив за правильністю перебігу всього державного механізму [25, 25]. Історичний екскурс у добу становлення й розвитку французької прокуратури не випадковий, адже прокура-тура Франції стала прообразом прокуратури Російської імперії й залишається до нинішнього часу еталоном прокуратури країн Заходу [19, 100-102].
У Росії прокуратура була створена в 1722 р. указами Петра І. На думку багатьох дослідників, особлива заслуга царя полягає в тому, що він уперше в Росії створив орган, спеціально призначений для контролю й нагляду за дотриманням законів [17, 3-13; 29; 88].
Таким чином, уже на початковій стадії становлення органів прокуратури було зроблено спробу розкрити основні функції прокурора в судовому процесі, його головні повноваження.
Нагадаємо, що Цивільний процесуальний кодекс України (в редакції від 18 липня 1963 р. [2]) відводив прокурору значну роль у судовому процесі (статті 118-120). Він мав право: звертатися з позовом; вступати в будь-яку цивільну справу незалежно від стадії процесу й давати висновки; витребовувати справу із суду й опротестовувати в касаційному порядку або в порядку нагляду судові рішення, ухвали, постанови; подавати суду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішень, ухвал та постанов; здійснювати нагляд за законністю виконання судових рішень.
Втілюючи в життя принципи незалежності суддів, Верховна Рада України 15 грудня 1992 р. внесла зміни в ст. 13 ЦПК і скасувала прокурорський нагляд у цивільному судочинстві. Відповідно до цих змін прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за його заявами про захист інтересів держави або прав і законних інтересів громадян, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть захистити свої права.
28 червня 1996 р. було прийнято нову Конституцію України [1], яка закріпила пріоритет прав людини, зафіксувала як принцип те, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом, а кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади, органів самоврядування й посадових осіб (ст. 55). Конституція визначила основні принципи формування судової системи і правосуддя. Так, згідно зі ст. 124 Основного Закону України правосуддя здійснюється винятково судами. Стаття 125 Конституції передбачила апеляцію, яка не була відома процесуальному законодавству. Як основні принципи судочинства закріплено принципи законності, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності та ін. (ст. 126).
Основний Закон України заклав також базисні положення для вирішення питання про участь прокурора в цивільному процесі. Поряд з іншими функціями на прокуратуру було покладене представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом (п. 2 ст. 121). За конституційно-правовим статусом прокуратура України відтепер становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
21 червня 2001 р. Верховною Радою України в результаті так званої малої судової реформи були прийняті закони, які внесли зміни й доповнення до попереднього Закону України "Про судоустрій", у Цивільний процесуальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс та інші нормативні акти. Зокрема, у ЦПК були внесені суттєві зміни, які викликали необхідність зміни базової ст. 98 ЦПК, а також виключенню з ЦПК гл. 13 "Повноваження прокурора в процесі". Зміни щодо статусу осіб, які беруть участь у справі, призвели до зміни редакції гл. 14 ЦПК, "Участь у процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та осіб, яким за законом надано право захищати права і свободи інших осіб". Стаття 121 ЦПК детально визначала завдання та форми участі даної групи суб'єктів цивільного процесу й, по суті, виходила з єдності завдань і форм такої участі [80, 67].
Новелою є закріплення інституту представництва прокурора в Цивільному процесуальному кодексі України від 18 березня 2004 р. [3]. Згідно з ч.2 ст. 45 цього Кодексу прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу. Отже, в теорії цивільного процесу з'явилося нове родове поняття (нова регламентація) "представництво прокурора".
Насамперед у ч. 1 ст. 45 ЦПК визначається така форма участі в цивільному процесі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, як звернення останніх до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів у випадках, установлених законом.
Як бачимо, у ст. 45 ЦПК поєднані правила про участь у процесі як прокурора, так і органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які у випадках, передбачених законом, можуть звертатися до суду із заявою на захист прав і свобод інших осіб. Проте ст. 45 ЦПК поєднала у собі
Loading...

 
 

Цікаве