WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

права на судовий захист.
Стаття 12 Закону України від 7 лютого 2002 р. "Про судоустрій України" передбачає право оскарження судового рішення в апеляційному порядку учасниками судового процесу та іншими особами у випадках, передбачених процесуальним законом [6]. Стаття 13 ЦПК містить положення, згідно з яким право на апеляційне й касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом, мають особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не берутьучасті у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права й обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права й обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції (ч. 2 ст. 292, ст. 293 ЦПК).
Відповідно до гл. 4 розд. 1 ЦПК учасників цивільного процесу розподілено на дві групи: а) особи, які беруть участь у справі; б) інші учасники цивільного процесу. До першої групи законодавець у справах позовного, наказного та окремого провадження (крім сторін, заявників третіх осіб, їх представників), також відніс органи й осіб, яким законом надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб. До зазначеної категорії учасників цивільного процесу належить і прокурор (ст. 45 ЦПК). Оскільки прокурора, як учасника цивільного процесу, законодавчо віднесено до осіб, які беруть участь у справі, йому за вимогами статей З, 13, 45, 46 і 292 ЦПК належить право апеляційного оскарження судових рішень у цивільних справах.
Як бачимо, право апеляційного оскарження законодавець надав крім матеріально заінтересованим особам, також прокуророві, який подає апеляційну скаргу на неправосудне, з його погляду, рішення. Якщо ст. 290 ЦПК 1963 р. передбачала право прокурора на подачу апеляційного подання на рішення або ухвалу суду тільки за умови участі його у справі, то за новим ЦПК таке право прокуророві надається й тоді, коли він участі у справі не брав (ч. 4 ст. 46 ЦПК). Отже, ЦПК 2004 р. розширив право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень.
За положенням ч. 1 ст. 292 ЦПК прокурор вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення суду, тобто порушити функціональну діяльність апеляційної інстанції по перевірці рішень суду першої інстанції. Парадоксально, що ст. 292 ЦПК 2004 р., на відміну від ст. 290 ЦПК 1963 р., чомусь обмежила це право лише сторонами й іншими особами, які мають інтерес у перегляді судового рішення, не вирізняючи при цьому спеціально фігуру прокурора.
Проте, будучи суб'єктом апеляційного провадження, він може виступати ініціатором перегляду судових рішень у цивільних справах в апеляційному порядку, тобто: (а) подавати апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції незалежно від участі у справі і (б) брати участь у розгляді справи апеляційним судом, вважаючи ухвалене судом першої інстанції рішення або постановлену ухвалу незаконними чи необґрунтованими.
За даними судової статистики у 2006р. в Україні збільшилася кількість цивільних справ і матеріалів за апеляційними скаргами й поданнями прокурорів на рішення й ухвали місцевих судів, що перебували у провадженні апеляційних судів, - 115,4 тис. справ, що на 36,8% більше показника попереднього року. З різних підстав повернено 16,4 тис. справ і матеріалів (14,2%), які перебували в провадженні. Закінчено провадження по 92,7 тис. справ за апеляціями, що складає 80,4% (76%) від тих справ і матеріалів, що перебували у провадженні. Скарги, подання задоволено по 39,8 тис. справ, або 42,9% (52,4%) від тих, провадження по яких закінчено. Залишилися нерозглянутими 6,2 тис. справ, або 5,4% (6%) від справ і матеріалів, які перебували в провадженні апеляційних судів. На розгляді апеляційних судів у той же час перебувало 89,3 тис. цивільних справ за апеляційними скаргами, поданнями тільки на рішення (без ухвал, постанов) місцевих судів. Провадження закінчено по 72,1 тис. справ, або 80,7% (75,8%) від тих, що перебували у провадженні. Апеляційні скарги, подання задоволено по 27,2 тис. справ, або 37,7% (50,2%) від тих, провадження по яких закінчено [13].
Участь прокурора в апеляційному провадженні викликається необхідністю повторного розгляду цивільних справ, вирішених судом першої інстанції, з метою перевірки законності й обґрунтованості постановлених по них рішень та ухвал і захисту прав, свобод сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, та публічних інтересів.
Дійсно, у демократичній правовій системі є неприпустимим існування нагляду прокуратури над судом, а тому за прокурором не може закріплюватися право на перегляд усіх без винятку цивільних справ. Прокурор, на нашу думку, має право на апеляцію лише в тих справах, у провад-женні яких брав участь він або інші державні органи, а також коли рішення суду першої інстанції зачіпляє інтереси держави чи громадянина, які неспроможні самі їх захистити. Ось чому, так би мовити, "процесуальне місце" останніх в апеляційній інстанції за наявністю приводів і підстав має право зайняти працівник прокуратури.
Перед судами, безумовно, постає низка проблем: якими критеріями керуватися при прийнятті апеляційних скарг від прокурора, який не брав участі в розгляді справи; чи можна суду на даній стадії давати оцінку судовому рішенню з позиції того, чи стосується воно наявності порушення прав та інтересів громадянина або державних чи суспільних інтересів та ін. Конституція (ст. 55) гарантує кожному громадянину України право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Звідси випливає, що до суду із заявою про це може звернутися будь-який громадянин, який вважає, що його права порушені, тобто це його суб'єктивне право. Тому суду й не надано права приймати рішення порушені чи ні права особи, яка звертається до суду, в момент прийняття від неї заяви. Інакше суд тільки б тим і займався, що відмовляв у прийнятті заяв і скарг, вважаючи, що з правами цих громадян усе в порядку [21, 71-75].
Резюмуючи викладене, можемо зробити такі висновки. Щодо положень ч. 4 ст. 46 ЦПК, то ставити питання про апеляційне оскарження вправі лише прокурор або його заступник (керівники прокуратури). Помічники (старші помічники) прокурора, прокурори відділів (уп-равлінь), інші прокурорські працівники, які не є керівниками відповідної прокуратури, мають право лише знайомитися з матеріалами справи в суді з метою встановлення підстави підготовки проекту апеляційної скарги. Виникає запитання: подача апеляції - це право чи обов'язок прокурора? ЦПК розглядає подачу апеляції як право (ч. 1 ст. 292 ЦПК). Аналогічну позицію закріплює й Закон України "Про прокуратуру" (ст. 37). Але Генеральний прокурор України в галузевому наказі №6-гн від 19 вересня 2005 р. "Про організацію роботи по представництву в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових
Loading...

 
 

Цікаве