WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

поширюються на позовні заяви у трудових спорах і справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, дія-ми чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду (ч. 2 ст. 120 ЦПК).
Якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК,суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє прокурора й надає йому строк для усунення недоліків (ч. 1 ст. 121 ЦПК). Якщо прокурор відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, зазначені у статтях 119 і 120 ЦПК, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. В іншому випадку вона вважається неподаною і повертається прокуророві (ч. 2 ст. 121 ЦПК).
ЦПК у ч. 5 ст. 121 містить загальну вказівку на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що послужили підставою для повернення заяви, тоді як відмова судді у відкритті провадження у справі, навпаки, є перешкодою для звернення до суду з таким же самим позовом (ч. 6 ст. 122 ЦПК).
У суді першої інстанції подана прокурором заява реєструється, оформляється і передається судді в порядку черговості (ч. 1 ст. 118 ЦПК). При цьому прокурор має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою (ч. 2 ст. 118 ЦПК). Із прийняттям позовної зая-ви від прокурора відкривається цивільний процес по справі.
2.2. Вступ прокурора у цивільний процес з метою підтримання позову й подання висновків у справі.
Представницька діяльність прокурорів не обмежується поданням позовів чи заяв. Значна роль у ній належить їх безпосередній участі у розгляді справи як за позовами (заявами), так і в інших випадках, передбачених законом, або коли цього потребує захист прав громадянина, державних або суспільних інтересів. Саме завдяки цьому в ч. 1 ст. 45 ЦПК передбачено участь прокурора в розгляді цивільних справ. Використовуючи повноваження, надані йому як особі, яка бере участь у цивільному судочинстві, прокурор виконує завдання, визначені статтями 4 і 34 Закону України "Про прокуратуру". Стаття 34 цього Закону зазначає, що прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, зо-бов'язаний сприяти виконанню вимог останнього.
Отже, з питанням щодо пред'явлення позову пов'язано і проблему визначення процесуального становища прокурора під час розгляду справи в суді першої інстанції. Особливу актуальність це питання має в контексті статей 10 і 11 ЦПК, основною концепцією яких є побудова процесу на засадах диспозитивності і змагальності. Спробуймо визначити й охарактеризувати процесуальні особливості вступу прокурора в цивільний процес та осмислити шляхи подальшого розвитку цієї форми представництва в цивільному судочинстві.
На процесуальний стан прокурора в суді першої інстанції значний вплив чинить організаційний принцип судочинства - здійснення правосуддя тільки судом. Це виключає можливість наділення прокурора владними повноваженнями при розгляді справи. Зокрема, він не вправі давати суду будь-яких указівок, нав'язувати йому ту чи іншу поведінку. Усі його вимоги оформлюються в такій процесуальній формі, як пояснення, клопотання, заяви тощо. Більш цілеспрямований вплив на формування процесуального статусу прокурора під час розгляду справи чинять функціональні принципи судочинства - диспозитивність, змагальність, рівноправність сторін та ін. [24, 118-122; 52; 68, 89].
Притаманний цивільному судочинству принцип диспозитивності означає, що процесуальні відносини виникають, змінюються і припиняються головним чином з ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою суду розпоряджатися своїми процесуальними правами, а також спірним матеріальним правом. Так, позивач має право змінити предмет або підставу позову, відмовитися від нього, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач вправі визнати позов. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою [58, 109-116].
Принцип диспозитивності полягає в тому, що прокурор наділяється правами, які надають йому можливості домагатися поновлення порушених суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, тобто забезпечувати права заінтересованих осіб. Однак деякі процесуальні дії, які вчинюються прокурором, свідчать про все ж таки усічений прояв цього принципу. Так, прокурор позбавлений права укладати мирову угоду, відмова прокурора від заяви, поданої для захисту інтересів іншої особи, не позбавляє останню права вимагати розгляду справи по суті.
Індивідуалізація правового статусу кожного учасника цивільного процесу, у тому числі й прокурора, пов'язується також із принципом змагальності, сутність якої в тому, що сторони (позивач і відповідач) протиставлені одна одній відповідно до своїх інтересів і розгляд справи відбувається у формі спору між ними. Здійснюючи правосуддя на засадах диспозитивності і змагальності, суд зобов'язаний створювати умови, за яких додержувався б необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін [93, 20-23].
ЦПК визначає прокурора насамперед самостійним суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин - учасником розгляду цивільних справ у суді (статті 3 і 5) і включає його до складу осіб, які беруть участь у справі (ст. 26).
Яке ж процесуальне становище займає прокурор при судовому розгляді справи? Чи слід його віднести до одного з учасників процесу й розглядати як сторону, третю особу або представника сторони чи третьої особи, чи прокурор займає у процесі цілком самостійне становище як особливий учасник процесу - представник держави? Відповідь на і запитання має не тільки суто теоретичне, а й практичне значення, бо залежно від цього має бути визначено зміст процесуальних прав та обов'язків прокурора, характер його взаємовідносин з іншими учасниками процесу. У теорії цивільного процесуального права цим питанням було присвячено чимало досліджень. Зокрема, було висловлено думки про те, що прокурор у процесі є а) стороною [12, 127]; б) процесуальним позивачем (стороною в процесуальному або умовному сенсі) [34, 122]; в) представником сторони [46, 72, 73]; г) представником системи прокуратури [19, 46-48]; д)представником держави й займає в процесі особливе процесуальне становище [80, 67].
Перш за все прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за його ж заявами про захист прав і законних інтересів громадян і/або держави у випадках, передбачених законом. Крім цього, як свідчить прокурорська практика, участь прокурора є обов'язковою при захисті таких найважливіших інтересів громадянина, (а) як усиновлення дітей, (б) позбавлення батьківських прав, (в) майнових і житлових прав неповнолітніх та інтересів держави, (г) відшкодування збитків за рахунок державного бюджету, (д) звільнення з-під
Loading...

 
 

Цікаве