WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України - Дипломна робота

включення у список осіб, які мають права на отримання земельної частки - паю, до видачі земельних або майнових сертифікатів, до включення в список осіб, які мають право на земельний або майновий пай, про визнання земельних, майнових сертифікатів або договорів оренди землі недійсними, про розірвання договорів оренди земельних ділянок, про стягнення сумзаборгованості по орендній платі);
- на захист прав та інтересів неповнолітніх (про позбавлення батьківських прав, відібрання дітей, скасування усиновлення чи визнання його недійсним, стягнення з підприємств сум, утриманих з боржників у виді аліментів, але не перерахованих (виплачених) її одержувачеві, визнання батьків безвісно відсутніми з метою захисту майнових та інших прав неповнолітніх, а також подальшого визначення долі дитини).
Можливість широкого застосування судової форми захисту прав громадян та інтересів держави, яка ініціюється прокурором, ґрунтується насамперед на положеннях статей 55 і 124 Основного Закону України, Рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення норм ч. 1 та ч. 2 ст. 55 Конституції України та постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р., № 9. Відповідно до ст. 124 Основного Закону України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Іншими словами, в силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду й вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті, підстави виникнення, зміни та припинення яких як передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але за загальнодозвільним принципом регулювання приватноправових відносин породжують правові наслідки.
б) порядок реалізації
Правовим засобом діяльності суду першої інстанції по розв'язанню спору про право і тим самим по захисту порушеного суб'єктивного права чи законного інтересу, в якому міститься інформація про правовий спір, виступає позов [35; 37; 74; 82]. Оскільки переважна кількість вимог заінтересованих осіб випливає зі спорів про суб'єктивне право чи охоронюваний законом інтерес, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а також інших правовідносин, основною процедурою розгляду цивільних справ є позовне провадження, яке відкривається виключно на підставі поданої до суду позовної заяви. І хоча право на пред'явлення позову є складовою частиною вищезгаданого права кожної заінтересованої особи на звернення до суду за захистом, щоб право на подання позовної заяви могло бути реалізовано в конкретній справі, необхідно додержуватися встановленого законом процесуального порядку її пред'явлення.
Додержання належної форми позовної заяви - одна з найважливіших умов здійснення права на пред'явлення позову. Вона подається обов'язково в письмовому виді й повинна містити реквізити, зазначені в ст. 119 ЦПК:
- найменування суду, до якого подається заява;
- ім'я (найменування) позивача й відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або
місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомо;
- зміст позовних вимог;
- ціну позову щодо вимог майнового характеру;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
- перелік документів, що додаються до заяви;
- підпис позивача або його представника із зазначенням дати подання заяви.
Передусім Конституція і ЦПК України надають прокуророві право на свій розсуд подати позов на захист інтересів громадянина або держави. Однак такий позов він може подати тільки у випадках, установлених як процесуальним, так і матеріальним (спеціальним) законом. Указане свідчить, що це правило має бланкетний характер. Для цього в кожному конкретному випадку, як слушно зазначає Д. Луспеник, потрібно звертатися до "відкритого бланка" конкретного нор-мативного акта, де можуть міститися ці правоположення [55, 264-265].
Реалізація прокурором права на подання позову до суду першої інстанції залежить також від наявності інших передумов, установлених законом. Зокрема, до таких передумов належать:
а) цивільна юрисдикція суду;
б) відсутність судового рішення або ухвали суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що набрали законної сили;
в) відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи щодо спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
г) відсутність рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав за вийнятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення останнього і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим.
Крім того, прокурор зобов'язаний дотримуватися правил підсудності (статті 107-117 ЦПК).
Позивачем за позовом прокурора, який відповідно до ст. 45 ЦПК звернувся до суду в інтересах інших осіб, держави або суспільних інтересів, у всіх випадках є та особа - фізична чи юридична, на захист прав і законних інтересів якої він пред'явив позов. У позовній заяві має бути вказана саме ця особа. Суд зобов'язаний повідомити її про відкриття цивільного процесу і можливість взяти в ньому участь як позивач, тобто прокурор не вправі взяти на себе роль позивача чи третьої особи із самостійними позовними вимогами [69, 14].
Водночас прокурор користується не тільки процесуальними правами сторони, а й несе її процесуальні обов'язки в процесі. Це значить, що він, до подання позову мусить з'ясувати деякі матеріально-правові і процесуальні питання; тобто визначити: (а) осіб, які будуть виступати як позивач і відповідач у справі, а також заінтересованих в результаті вирішення справи інших осіб; (б) юрисдикцію і підсудність справи; (в) коло доказів на підтвердження позову; (г) форму та зміст позовної заяви (ст. 119 ЦПК).
У позовній заяві прокурора передусім мають бути обґрунтовані причини неможливості пред'явлення позову самою особою, в інтересах якої подається позов (ч. 6 ст. 119 ЦПК). Це значить, що твердження в заяві про неможливість громадянина самостійно пред'явити позов може бути визнано обґрунтованим і достатнім для прийняття такої заяви до провадження суду за умови, що звернення прокурора підтверджено відповідними документами, доданими до заяви (медичним висновком про стан здоров'я заінтересованої особи, копією рішення суду про визнання особи недієздатною та ін.).
До позовної заяви прокурор має додати її копії й копії всіх документів, що додаються до заяви відповідно до числа відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 120 ЦПК). Правила цієї статті не
Loading...

 
 

Цікаве