WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і кримінально-правова характеристика умисного вбивства при пом’якшуючих обставинах - Курсова робота

Поняття і кримінально-правова характеристика умисного вбивства при пом’якшуючих обставинах - Курсова робота

психічна напруга у винного поступово накопичується, і коли "чаша терпіння" переповнюється, виникає сильне душевне хвилювання, яке може привести до здійснення вбивства.
У справах цієї категорії досить часто доводиться стикатися з випадками фізіологічного афекту, що формується поступово під впливом тривалої психотравмуючої ситуації, викликаної систематичною неправомірною або аморальною поведінкою потерпілого. Особливо це характерно для вбивств, що здійснюються в сімейно-побутовій сфері (типовий приклад: п'яниця-чоловік - на цьому грунті в сім'ї постійні скандали, бешкети, бійки, образи - і, нарешті, його вбивство в стані афекту домочадцями, що зневірилися). Відомо, що КК України не розглядав таку тривалу психотравмуючу ситуацію як підставу виникнення афекту. Проте наглядова практика нерідко виходила з того, що відповідальність за вбивство, здійснене в стані сильного душевного хвилювання, наступає і у тому випадку, коли афект виникає як результат неодноразових протиправних дій потерпілого, з яких останнє з'явилося безпосередньою причиною виникнення такого стану у винного.
Дійсно, несправедливо вважати більш суспільно небезпечним злочин, здійснений в стані афекту, викликаного системою протиправних дій з боку потерпілого, чим злочин під впливом того ж афекту, але викликаного разовим насильством, образою або іншою протиправною дією. У новому Кримінальному Кодексі така несправедливість усунена.
Проте слід зазначити одна обставина, що стосується визначення у винного стану афекту під впливом тривалої психотравмуючої ситуації.
Якщо афект у винного виникає під впливом разового насильства або знущання, то у такому разі визначають, чи було взагалі відносно винного здійснено яке-небудь насильство, знущання і інше, медики, і зрештою суд, аналізуючи всі обставини справи в сукупності.
Але медики не можуть визначити, чи виник у винного афект унаслідок тієї, що тривалої травмує його психіку обстановки. У таких ситуаціях потрібні пізнання фахівців - психологів. Психологи на основі вивчення особових якостей і характеристик винного, взаємин між винним і таким, що потерпів, на основі аналізу конфліктних ситуацій між ними і як такі ситуації відбивалися на психіці винного (чи глибоко вони його ранили, чи отримував він від них сильний емоційний стрес і т.д.), визначають, що виникненню афекту передувала тривала психотравмуюча обстановка.
Ситуацію можна визнати такою, що травмує не у всіх даних випадках, а тільки коли такі ситуації згубно впливали на психіку винного, викликали у нього глибокі емоційні переживання, стрес. При цьому треба не забувати, що такі емоційні переживання у винного повинні бути викликані безпосередньо діями (бездіяльністю) потерпілого, які носили відносно винного протиправний або аморальний характер. При тривалій психотравмуючій ситуації, всі емоційні переживання, вся образа у винного поступово накопичується і "остання крапля" терпіння виливається в афектний спалах.
Таким чином, визначити чи був у винного стан афекту викликано тривалою психотравмуючою ситуацією, можна лише за допомогою спеціальних пізнань в області психології, удаючись до спеціальних методів вивчення особи винного.
У переважній більшості випадків під впливом тривалих психотравмуючих ситуацій виявляються жінки, які терплять і зносять всі образи, що заподіюються їм чоловіками або співмешканцями. "Останньою краплею терпіння" всіх попередніх переживань стає афект.
У статтю 116 КК введена друга частина, чого не було в ст. 104 КК УРСР 1960 року. Така новела відповідає фактичному збільшенню ступеня суспільної небезпеки злочину. Кваліфікуючий вид даного злочину (ч.2 ст.16) має місце в тих випадках, коли в стані афекту здійснено вбивство два або більш за осіб. Мова йде про декілька вбивств, здійснених одночасно і впродовж короткого проміжку часу і охоплюваних єдиним наміром винного. Скоєне кваліфікується по ч.2 ст. 116 КК незалежно від того, які мотиви зумовили перше і подальші вбивства. Головне, щоб ці вбивства були здійснені в стані фізіологічного афекту, викликаного протиправною або аморальною поведінкою кожного з потерпілих. Афектне вбивство однієї людини і замах на життя іншого не може розглядатися як закінчений злочин, передбачений ч.2 ст.116 КК України.
Об'єктом всякого вбивства, у тому числі і афектного вбивства, є життя людини. Проте в даному випадку об'єктом посягання є життя ні якої-небудь людини, а людини, яка грає в структурі злочинного діяння зовсім не останню роль. Така роль, яку кримінальний закон (ст.116 КК України) відводить поведінці потерпілого як обставині, що викликає стан "виправданого" афекту винного в процесі здійснення злочину, зобов'язує більш глибоко, чим по будь-якій іншій категорії справ, досліджувати особу того, що самого потерпіло. Саме на життя цього суб'єкта робить замах винен, заподіюючи йому смерть.
Афект, в стані якого скоюється даний злочин, безпосередньо зв'язується з певною неправомірною або аморальною поведінкою потерпілого: насильством, знущанням або тяжкою образою або іншими протиправними або аморальними діями (бездіяльністю), а також тривалою психотравмуючою ситуацією, яка виникає у зв'язку з систематичною протиправною або аморальною поведінкою потерпілого. Такі дії (бездіяльність) повинні бути здійснені особою, на життя якого робить замах злочинець, саме такі дії (бездіяльність) потерпілого є необхідною обов'язковою умовою виникнення афекту винного в даному злочині.
Дії (бездіяльність) особи, яка в результаті посягання винного на його життя стає таким, що потерпів, повинні бути по сенсу закону не всякі, а по-перше, достатньо сильними подразниками, які здатні викликати афектний стан у винного; по-друге, неправомірними або аморальними, такими, що свідчать про вибачний характер виниклого афекту; по-третє, обставинами, виступаючими як безпосередній привід виникнення афекту і здійснення в цьому стані злочину.
Зі всього вищесказаного, слідує вивід про те, що в даному злочині є особливий потерпілий, ні який-небудь випадковий по своєму характеру або вибраний як таке злочинцем по яких-небудь своїм міркуванням,а суб'єкт, який із-за своєї певної поведінки відносно винного стає таким, що потерпів (жертвою) злочинного посягання.
Саме потерпілий, вірніше його неправомірна або аморальна поведінка, провокують у відповідь дії винного, який в афектному стані заподіює першому смерть.
Таким чином, тут можна прослідкувати ланцюжок послідовних подій, в якому поведінка що самого потерпіло грає роль, що ініціює. На першому етапі цього ланцюга повинні бути протиправні (аморальні) дії або бездіяльність потерпілого, потім слідує викликаний ними стан афекту у винного (далі дозріває мотив, мета, намір у винного під впливом афекту), і лише потім наступає остаточна стадія (розв'язка) злочинного посягання - у відповідь дії винного, в результаті яких він заподіює смерть потерпілому.
Особливість об'єктивної сторони вбивства в стані афекту полягає в тому, що воно може бути здійснене тільки шляхом активних дій. Це пояснюється тим, що афекту, що зародився і миттєво прогресуючому, завжди необхідна розрядка, і він знаходить її в діях, полягання спокою у всіх проявах афекту виключається. Таким чином, зробити вбивство в стані афекту шляхом бездіяльності неможливо, оскільки психологічна природа афекту така, що йому у будь-якому випадку потрібна негайна "розрядка в діях".
Приклад з практики.
Стегунов, виносячи увечері відро до. сміттєвому ящику,
Loading...

 
 

Цікаве