WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право на таємницю кореспонденції та телефонних розмов - Реферат

Право на таємницю кореспонденції та телефонних розмов - Реферат

можуть посилатися на право на повагу до таємниці кореспонденції. Отже, було відкинуто тезу про непрямі обмеження, пов'язані зі статусом ув'язненого, які допускалися Комісією. Виходячи з цього, будь-які заходи щодо кореспонденції (контроль, обмеження, вилучення, заборона) мають розглядатися як втручання і перевірятися під кутом зору пункту 2 статті 8. При цьому Суд допускає, що "певний контроль листування ув'язнених може мати місце і сам по собі не зачіпає Конвенцію".
Адміністрація пенітенціарної установи може також визначати загальний порядок листування ув'язнених, який, за умови його поміркованого характеру, не становить порушення прав. Наприклад, можуть встановлюватися вимоги щодо паперу та порядку оплатипоштових послуг або заборонятися використання зашифрованих чи незрозумілих відправлень. Пенітенціарні установи в принципі не повинні оплачувати поштові послуги за ув'язнених, крім можливих випадків, коли за браком коштів ув'язнена особа фактично позбавлена можливості листуватися чи значно обмежена в цій можливості. З іншого боку, зазначені установи повинні здавати на пошту і вручати кореспонденцію ув'язненим, а також інформувати їх про можливі труднощі доставки з боку поштових служб. Дана адміністрація пенітенціарної установи може на законних підставах затримувати, перехоплювати листи та піддавати їх цензурі. Одначе такі заходи допускаються лише за умови дотримання вимог, визначених пунктом 2 статті 8. Це означає, що подібні заходи мають здійснюватися "згідно із законом". Такий "закон" за змістом Конвенції не повинен залишати державним органам надто широку свободу розсуду, бо інакше особи, щодо яких застосовується згаданий контроль, не користуватимуться мінімальним рівнем захисту, що його передбачає принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Практика показує, що в деяких європейських країнах регламентація питань контролю кореспонденції ув'язнених не відповідала вимогам Конвенції, а отже, порушувала статтю 8. Так, у Великій Британії нормативні акти, що мали вигляд простих інструкцій чи директив, не були достатньо доступними, а також в Італії, в Польщі і в Латвії нормативні акти не зазначали з достатньою чіткістю обсяг повноважень органів влади і порядок їх здійснення щодо цензури кореспонденції. В законі Румунії викладено надто нечіткі або надто загальні положення, а в Австрії закон видається непередбачуваним і не дає змоги громадянам оцінити наслідки його застосування до них. Відповідні норми в Україні не уточнюють достатнім чином кількість бандеролей чи посилок, що їх можуть отримувати ув'язнені. Крім того, закон повинен відповідати "легітимним інтересам", тобто захищати правопорядок, запобігати правопорушенням чи захищати мораль. Стосовно другої з названих вимог державам завжди вдавалося переконати Суд, навіть якщо заявник заперечував легітимність мети, переслідуваної відповідним законодавством. І, нарешті, обмеження мають вважатися необхідними в демократичному суспільстві. Розглядаючи цю умову, Суд бере до уваги "нормальні й розумні вимоги ув'язнення", а отже, визначає, чи заходи, вжиті національними органами влади щодо кожного листа, є вмотивованими в кожному конкретному випадку. Аналізуючи практику, можна вивести певні принципи. Затримка з переданням кореспонденції не обов'язково є порушенням Конвенції. Цензура або викреслення деяких уривків листа, навіть якщо вони становлять менше порушення, ніж вилучення, визнавалися такими, що не були необхідними в демократичному суспільстві. У разі вилучення кореспонденції чи унеможливлення листування, що кваліфікується судом як "найрадикальніша форма втручання". Рішення з цього приводу має ухвалюватися з урахуванням обставин конкретного випадку. Так, вилучення кореспонденції виправдовується в разі погроз застосування насильства (D, спроби залякування свідків чи вживання брутальної лексики. І навпаки, вилучення листів, адресованих державним, судовим (прокурор) чи політичним (парламент) органам, а також до юридичних консультацій (адвокати), в яких розкриваються умови ' ув'язнення, є невиправданим. Це також стосується і простих листів, що надсилаються приватним особам, як-от родичам і друзям або третім особам - як фізичним особам, так і неурядовим організаціям.
б.)Особливі випадки
Практика визначає два види особливих випадків: листування з адвокатами і з органами Конвенції.
Листування з адвокатами. Захищаючи відносини між адвокатом та його
клієнтом, суд визнає "особливий статус" листування між адвокатом і клієнтом чи майбутнім клієнтом незалежно від того, чи перебуває він на
волі, у запобіжному ув'язненні, чи є засудженим.
Отже, забезпечується посилений захист, а саме: будь-який попередній систематичний контроль має бути заборонений. Розпечатувати листи, не читаючи їх, Допустимо лише за наявності слушних причин підозрювати особу в незаконному використанні права на листування. Можуть бути запроваджені відповідні гарантії, як-от розкриття листа в присутності ув'язненого. Щодо прочитання кореспонденції, то воно допускається лише за наявності серйозних причин вважати, що особа зловживає листуванням з метою завдати шкоди безпеці інших осіб чи установи або здійснити правопорушення. Слушність причин передбачає наявність фактів чи відомостей, які можуть упевнити об'єктивного спостерігача у зловживанні листуванням.
Таким чином, суд прагне сприяти листуванню між адвокатами та їхніми ув'язненими клієнтами. В ім'я принципу "конфіденційності відносин між адвокатом і клієнтом" суд вважає, що "немає жодної причини вирізняти категорії листування з адвокатами", оскільки, "незалежно від цілей, воно стосується питань конфіденційного та приватного характеру". Відповідно, такий захисний статус повинен діяти щодо всіх видів листування між адвокатом і його клієнтом, незалежно від того, стосуються вони справи "чи питань, які не пов'язані з тією чи іншою судовою справою".
Проте допускає можливість відхилення від цих принципів за надзвичайних умов, коли повага до листування з адвокатом перестає бути абсолютним правом, приміром, якщо йдеться про загрозу тероризму в усіх його проявах. Так, Європейський суд дійшов висновку, що контроль кореспонденції одного із засновників і керівників Робітничої партії Курдистану (РПК) та його адвоката не був несумірним з

 
 

Цікаве

Загрузка...