WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочини, що посягають на фінансову діяльність - Курсова робота

Злочини, що посягають на фінансову діяльність - Курсова робота

увазі, що основні документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів (баланс, звіт про фінансові результати та використання їх, довідка про фінансовий стан) мають бути підтверджені аудитором, аудиторською фірмою.[13;312-315]
Цю обставину слід враховувати при оцінці аналізованого діяння. Очевидно, тут можливі такі варіанти:
1) дії передбачені п.2 ст.223 КК, вчиняюьтся щодо документів, які не підлягають аудиторській перевірці. Насаперед, це копія протоколу рішення про випуск цінних паперів. Такий випадок є типовим, скоєне кваліфікується за п.2 ст.223 КК;
2) для реєстрації емісії подаються сфальсифіковані документи без обов'язкового подання матеріалів аудиту (в неповному обсязі). Такі документи не підлягають прийому, вони є негідним засобом (знаряддям) вчинення злочину. Скоєне кваліфікується як замах на злочин;
3) завідомо недостовірна інформація вноситься в документи або затверджуються документи, що містять завідомо недостовірну інформацію перед поданням їх на аудиторську перевірку. Скоєне належить кваліфікувати як готування до аналізованого злочину.
У ст 224 Кк вказано три альтернативних суспільно небезпечних діяння, які вчиняються стосовно недержавних цінних паперів:
1) виготовлення з метою збуту;
2) збут;
3) використання іншим шляхом підроблених недержавних цінних паперів.
Ці ознаки слід тлумачити відповідно до того, як вони тлумачаться в інших кримінально-правових нормах, тобто керуватися тим, що вони використані законодавцем у загальновизнаному значенні.
Виготовлення з метою збуту включає як створення цінних паперів заново, так і внесення змін до цінних паперів, виготовлених легально (збільшення номіналу,зміна реквізитів емітента тощо). Тобто виготовлення означає повну або часткову підробку. Обов'язковою ознакою такого діяння є його протиправність-вчинення всупереч порядку виготовлення цінних паперів, встановленому у наведених вище нормативних актах.[19;344]
Збут цінних паперів означає відплатне відчуження їх-продаж за гроші, обмін на інші предмети, використання як засобу платежу за надані товари чи послуги. Безоплатна передача цінних паперів поняттям "збут" не охоплюється.
Відмінність між емісією цінних паперів та збутом їх полягає в тому, що:
- емісія- це пропозиція про збут, повідомлення про наявність цінних паперів, призначених для реалізації і готовність збути такі папери. Водночас збут- це акт відчуження цінних паперів, здійснення угод з ними;
- емісія передбачає доведення відповідної інформації до невизначеного кола осіб, до всіх потенційних покупців. Збут-це відчуження цінних паперів для конкретної особи, котра діє, прагнуччі стати власником таких паперів.
Якщо має місце емісія цінних паперів, а згодом збут тих самих паперів, то виникає конкуренція між нормами передбаченими ст.223 та ст.224 КК. Це конкуренція частини та цілого, пріорітет в такому разі віддається нормі про ціле, скоєне кваліфікується за ст. 224 КК.[9;543]
Використання іншим шляхом підроблених недержавних цінних паперів включає такі дії, як безоплатна передача їх (дарування), використання як застави, дання в борг тощо.[20;576]
ВИСНОВОК
Таким чином, на основі даного дослідження можна зробити висновок, що вивчення злочинів, які посягають на фінансову діяльність є досить актуальним, особливо для такої молодої і незалежної держави, як Україна.Статті які займаються вивченням даного питання містяться у розділі VII Особливої частини КК під назвою "Господарські злочини". В поданій роботі розглянуті лише деякі з них (ст.205, 212, 223, 224), які на думку автора є одними з ключових у вивченні цього питання.
Порівняно з попередніми, теперішній кримінальний кодекс доповнено цілим рядом статей, відповідно до яких встановлено відповідальність за ряд діянь, що їх законодавець вважає суспільно небезпечними в сучасних умовах. Це такі, як порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю, фіктивне підприємництво, шахрайство з фінансовими ресурсами, порушення порядку випуску (емісії) цінних паперів, приховування банкрутства та фіктивне банкрутство.
Отже, законодавці вживають заходи, які спрямовуються на те, щоб законодавство про господарські злочини (а саме про злочини, що спрямовані проти фінансової діяльності) привестиу відповідність з сучасною політикою держави, суспільними потребами. Разом з тим, доводиться констатувати розрізненість і недостатність таких заходів.
Аналізовані злочини становлять значну суспільну небезпеку. Вони посягають на важливі суспілні та державні інтереси, зокрема пов'язані з формуванням доходної частини державного бюджету. Невчасна виплата заробітної платні, погане фінансування освіти, науки, всієї соціальної сфери-це в значній мірі результат вчинення злочинів проти фінансової діяльності. Такі злочини порівняно поширені, але за оцінками фахівців держава отримує менше половини належних їй податків та інших обов'язкових платежів, кримінальні справи такого виду- рідкісні.
Таким чином, злочини, що посягають на фінансову діяльність характеризуються такими ознаками:
1) безпосередніми об'єктами злочинів виступають елементи, з яких складається система господарства України;
2) кримінальна відповідальність настає незалежно від того, на підприємстві якої форми власності вчинено порушення;
3) відповідальність настає лише за наявності великої (істотної, значної) шкоди, заподіяної інтересам, які охороняються законом;
4) при визначення розміру заподіянної шкоди враховується лише пряма дійсна шкода, тобто фактично заподіяні збитки;
5) кримінальній відповідальності за дані злочини на однакових засадах підлягають як громадяни України, так й іноземні громадяни та особи без громадянства;
6) суб'єктом таких злочинів може бути не будь-яка особа, а так званий спеціальний суб'єкт;
7) більшість цих злочинів вчиняється умисно.
Отже, залишається лише сподіватися що з часом, вивчення злочинів, що посягають на фінансову діяльність нам стане не потрібне, так як їх не буде скоєно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
1. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть.-Днепропетровск, 1992.-168 с.
2. Волынин Г.С. Преступления в сфере хозяйственной деятельности.-Киев,1997.-247 с.
3. Кримінальний кодекс України : Прийнятий на сьомій сесії Верховної Ради України 5 квітня 2001 року.-К.: Право, 2001.-165 с.
4. Конститтуція України.-К.:Право, 1996.-81 с.
5. Кримінальне право і законодавство України. Особлива частина (за ред. М.Й. Коржанського.-К.: Атіка, 2001.-432 с.
6. Кримінальне право України. Особлива частина.-К.,2001.-473 с.
7. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права України.-К.,2000.-220 с.
8. Коржанський М. Й. Науковий коментар кримінального кодексу України.-К., 2001.-593 с.
9. Коржанський М.Й. Популярний коментар Кримінального кодексу України.-К.: Наукова думка, 1999.-674 с.
10. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів.-К.,2000.-279 с.
11. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Особлива частина.-К.,1997.-467 с.
12. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Особлива частина.- К.: Юрінком Інтер, 2000.-272 с.
13. Молоцький О.О. Кримінальне право України.-К.,2001.-547 с.
14. Музика О.С. Банкрутство та фіктивне банкрутство в умовах українського підприємництва.-К.; Оріон, 2001.-198 с.
15. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина.-К.: Т-во "Знання", 2000.-677 с.
16. Некіпєлов П.Т. Ухилення від сплати податків.-К.,2001.-203 с.
17. Смольников Л.В. Правове підприємництво.-Дніпропетровськ.,2000.-195 с.
18. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. - Санкт-Петербург, 1999.-224 с.
19. Чернишов Н.В., Володько М.В., Хазін М.А.Кримінальне право Уккраїни.-К.: Наукова думка, 1995.-457 с.
20. Юридична енциклопедія. Том 1.-К., 1998.-670 с.
21. Юридична енцикклопедія. Том 3.-К., 2001.-790 с.
Loading...

 
 

Цікаве