WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочини, що посягають на фінансову діяльність - Курсова робота

Злочини, що посягають на фінансову діяльність - Курсова робота

готівкою.[15;423]
Ухилення від сплати слід відрізняти від простої несплати чи невчасної сплати обов'язкових платежів, коли має місце лише бездіяльність чи невчасне виконання діяння.[3;56]
Звідси випливає, що ухилення від сплати як суспільно небезпечне діяння складається обов'язково з двох актів поведінки:
1) із дії чи бездіяльності, які засвідчують небажання особи виконувати покладений на неї обов'язок сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів-заниження чи приховування об'єкта оподаткування, що вчиняється завжди шляхом обману або зловживання довір'ям, полягає у фальсифікації документів, на підставі яких стягуються обов'язкові платежі до бюджетів чи до державних цільових фондів;зміна місця проживання;невиконання вимог про подання декларації про доходи тощо;
2) із бездіяльності-несплати належних сум готівкою чи неподання до установ банку платіжних доручень про перерахування відповідних сум.
[17;156-157]?
1.3Суб'єкт злочину
Відповідальності за аналізованою статтею КК підлягають як посадові, так і не посадові особи, як працівники суб'єкта підприємницької діяльності, так й інші громадяни, включаючи тих, хто зобов'язаний сплачувати податки із своїх особистих доходів. Так суб'єктом злочину, передбаченого даною статтею є дві категорії осіб:
1) посадові особи підприємств, установ, оргпнізацій, незалежно від форм власності, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових декларацій, бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів пов'язаних з обчисленням та сплатою обв'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів;
2) будь-які громадяни, в тому числі й громадяни, підприємці, які зобов'язані подавати до податкових адміністрації декларації про прибутки чи сплачувати обов'язкові платежї, збори.[13;321]
Іншою категорією суб'єктів злочину, передбаченого ст.212 КК, виступають рядові працівники суб'єктів підприємницікої діяльності, на яких у встановленному порядку покладено обов'язкищодо підготовки докментів, пов'язаних з оподаткуванням, і якщо вони вчиняють злочин самостійно, не під керівництвом посадових осіб. Принциповий підхід вимагає визнання того, що суб'єктом аналізованого злочину є тільки посадові особи, наділені відповідними повноваженнями, а інші працівники юридичних осіб можуть виступати лише співучасниками злочину, передбаченого ст.212 КК.[3;58]
До кожного суб'єкта злочину, передбаченого даною статтею не належать:
- власники приватних підприємств, оскільки вони не є посадовими особами, а статус власника не передбачає виконання владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків;
- особи, які займаються індивідуальним підприємництвомбез створення юридичної особи, бо вони також не є посадовими особами, а об'єкт оподаткування не пов'язаний з діяльністю підприємства, установи, організації;
- окремі громадяни, які сплачують обов'язкові внески державі з особистих доходів, і зазначених вище причин;
- посадові особи, які, зловживаючи посадовим становищем, ухиляються від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів з особистих доходів, оскільки такі дії не пов'язані з діяльністю юридичних осіб-платників обов'язкових внесків.[18;185]
Було б неправильно стверджувати, що ці особи за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів взагалі не підлягають кримінальній відповідальності. Такі їх діяння кваліфікуються за іншими статтями особливої частини КК.
1.4 Момент закінчення злочину
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів є злочином з матеріальним складом. Отже, злочин має визнаваитися закінчченим тоді тоді, коли повністю виконано обидва обов'язкових суспільно небезпечних діяння й настали наслідки, передбачені відповідною частиною ст.212 КК. При цьому слід звернути увагу на те, що сама по собі несплата чи невчасна сплата обов'язкових платежів нехай і на суму, яка перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян відповідно в сто, двісті п'ятдесят чи в тисячу разів, не може оцінюватися як кримінально каране ухилення від сплати податків, якщо при цьому не встановлено ознак ухилення. І, навпаки,вчинення діянь, спрямованих на ухилення від сплати, коли наслідки не настали з причин, що не залежать від волі винного, слід оцінювати як замах на вчинення даного злочину.[20;576]
Податкове законодавство стосовно багатьох видів податків передбачає періодичність платежів й встановлює, що податок, не доплачений за підсумками місяця, може бути доплачено за результатами кварталу, а остаточний розрахунок проводиться за результатами року. Звідси випливає-для таких видів податків ухилення від сплати їх можна констатуати лише тоді, коли закінчився остаточний термін розрахунків з бюджетом чи державними цільовими фондами. До цього моменту не можна вважати, що було невиконання обов'язку із сплати.[5;280]
Встановлюючи факт настання наслідків, потрібно враховувути сумарний розмір платежу, належного з усіх видів податків, що їх повинен сплачувати даний платник.[21;593]
1.5 Недоліки чинного кримінального законодавства (ст.212)
Незважаючи на регулярні зміни в кримінальному законодавстві, регламентація питань кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів за чинним КК далека від досконалості.Ст.212 не охоплюється ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів громадянами котрі займаються індивідуальним підприємництвом без створення юридичної особи, оскільки вони не належать ні до посадових осіб, ні до фізичних осіб у тому розумінні, в якому вживається це понятття в нормах податкового законодавства. Те, шо в ст.212 КК немає вказівки на способи ухилення, істотно утруднює визначення моменту закінчення цього злочину. Неприйнятним здається використання для визначення розмірів ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів такого критерія, як неоподатковуваний мінімум доходів громадян.[1;94]
Не приділяється належної уваги цим питанням і в проектах ККУкраїни.
РОЗДІЛ 2
ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО (СТ.205)
2.1 Поняття "фіктивне підприємництво"
Поняття фіктивне підприємництво наведено в описовій диспозиції ст.205 КК:"Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона". Однак законодавче визначення здається не лише не досить конкретним, а й неточним. Його недоліки вбачаються в такому:
1) зроблено акцент на скб'єктивному факторі-відсутність наміру здійснювати статутну діяльність. Таке формулювання істотно ускладнює застосування ст.205 КК у правозастосовчій практиці;
2) у визначення не наведено способів завданння матеріальної шкоди. Тому складно з'ясувати зв'язок між створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності і завданням матеріальної шкоди. Очевидно, що самі по собі дії, названі в ст.205 КК, не тягнуть за собою заподіяння шкоди;
3) аналізоване визначення не відображає того, що шкода, передбачена ст.205 КК, завдається внаслідок не створення або придбання, а через діяльність відповідних суб'єктів підприємництва. Вона полягає у здійсненні фіктивних угод;
4) визначення наведене в КК, не охоплює фіктивного підприємництва, яке здійснюється підприємствами, що виконують як законні (реальні) угоди, так і фіктивні, а також фіктивного підприємництва, яке здійснюється в організаційно-правовій формі індивідуального підприємництва (без створення юридичних осіб).[12;207-209]
З урахуванням викладеного можна запропонувати таке визначення (у межах нині діючої редакції ст205 КК): фіктивне підприємництво-це укладання господарських угод без реального виконання їх (без передачі товарів, надання послуг) з використанням юридичних осіб-суб'єктів
Loading...

 
 

Цікаве